ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 січня 2007 р.                                                                           Справа № 9/106-06

Суддя господарського суду Балтак О.О.

при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Управління Пенсійного фонду України  у Барському  районі   

до:Відкритого акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод"  

про стягнення 58567,26 грн. заборгованості

          

Представники :

позивача     :    Берченко Н.Б. - представник за довіреністю Бухтяк С.М. - представник за довіреністю

відповідача :    Радзієвський А.М. - представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення  заборгованості по пільгових пенсіях з відповідача на загальну суму 58567,26 грн.

           Представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про розгляд справи поза межами встановленого двохмісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України. Враховуючи складність справи, дані клопотання підлягають задоволенню

Відповідачем через канцелярію суду 3 травня 2006 року подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 15/61-06 в Житомирському апеляційному господарському суді оскільки рішення по даній справі може безпосередньо вплинути на  предмет розгляду по справі № 9/106-06.

Ухвалою від 11 травня 2006 року клопотання відповідача задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 15/61-06.

Ухвалою від 25 вересня 2006 року провадження у справі поновлено.

Позивачем заявлено позов про стягнення із відповідача 58567 грн. 26 коп. збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та мито на користь держави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований в управлінні  Пенсійного фонду України  у Барському районі як платник  податкових платежів  - фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах Вказані витрати оподатковуються збором на обов’язкове державне пенсійне страхування  за ставкою 100% на підставі абз.4 п. 1 ст. 2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97 від 06.26.1997 ( далі по тексту - Закон № 400/97 ), абз.3 п.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07. 2003 року (далі по тексту -  Закон № 1058-ІV).

Станом на 31.01. 2006 року за відповідачем рахується податковий борг зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11. 1991 за № 1788-ХІІ ( далі по текст – Закон № 1788-ХІІ )   в сумі : 58 567 грн. 26 коп., в тому числі  призначених  за списком № 1 виробництв, робіт, професій , посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 36 від 16.01. 2003 року в сумі : 17065 грн. 28 коп., та призначених за списком № 2 в сумі : 41 501 грн.98 коп. Вказана заборгованість виникла, як вказує позивач  за період з 25.01.2004 року по 31.01. 2006 року.

Податковий борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах визначено на підставі  повідомлень, що направлялись  відповідачу  відповідно до п.п. 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 ( далі по тексту – Постанова № 21-1).  Згідно вказаних повідомлень визначено зобов’язання по Списку №1 : Стащенко М.М. - 158,65 грн, Мудрейко С.Ф. -1159,94 грн., Марченко А.С.- 1780,15 грн., Яцков О. М. - 2339,27 грн., Юрчак П.О.- 2063,29 грн., Гринішин В.І.- 62,40 грн., Подуфалов В.А. - 2308,05 грн., Язвенюк В.В. - 86,40 грн., Шевченко П. Є. - 1918,46 грн., Мельник Я. П.- 1958,85 грн., Буга М. Б - 1791,81 грн., Ісаєва Л. Й. -  599,55 грн., Клімбовський Ф.Г. - 576,59 грн., Луцков С.А. - 480,74 грн. Всього -  17 284 грн. 15 коп.

Заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку № 1 була погашена відповідачем частково в сумі 218 грн. 87 коп., що підтверджується карткою особового рахунку, та становить 17065 грн. 28 коп.

По Списку №2 : Патерлевич С.Б.- 826,50 грн., Таєнчук І.П.- 2358,55 грн., Дорош Б.В.- 148,18 грн., Камінський В.М. – 154,50 грн., Кащенко О.К.- 87,17 грн., Мізерний В.Г.- 467,79 грн, Ворошилович Л.П. - 1215,90 грн., Стахова Л.В.- 6847,70 грн., Грибик Л.А.- (-309,17)  грн., Євстратова К.А.- 3734,09 грн., Пастух О.І.- 97,49 грн., Новаківська Є.М.- 6839,89 грн., Кухарчук О.П. – 6793,34 грн., Войткова Л.Д.- 2875,24 грн., Обмокла О.І.- 4159,29 грн., Семенчук В.П. – (-318,68) грн., Журавель А. Ю. – 4561,20 грн., Кухтицька-Волковицька З.В. - 1909,36 грн. Мельник - 461,26 грн. Всього – 42909 грн. 60 коп.

Станом на 01.01. 2004 року були авансові платежі, які зараховано в сплату боргу  в сумі 1407 грн. 62 коп., що підтверджується карткою особового рахунку. Заборгованість по Списку № 2 становить 41 501 грн. 98 коп.       

Відповідач в наданих суду запереченнях не погоджується з позовом посилаючись на порушення позивачем порядку призначення, фактичних витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. При цьому, відповідач стверджує, що позивач неправомірно застосовано  положення пунктів ”а”, "б" - "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ  при визначенні податкового зобов’язання відповідача  по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не врахування позивачем за який період  зароблено пільговий стаж, наявності атестації робочих місць, та незастосування при призначені пенсій статті 100 Закону № 1788-ХІІ, з відповідним відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Як зазначає відповідач, доказами безпідставності позовних вимог слугують надані ним суду офіційні документи позивача із змісту яких видно, що останній неправомірно здійснював відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за рахунок відповідача.  

В підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на висновки Державної експертизи умов праці та з питань охорони праці Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації про правильність віднесення професій до списку №2 “Производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах” , затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 з яких випливала необхідність призначення пільгової пенсії  по статті 100 Закону № 1788-XII, стосовно слідуючих пенсіонерів : Грибика Леоніда Анатолійовича, Стахової Людмили Василівної, Кухарчук Олександри Петрівни, Дороша Бориса Васильовича, Кащенка Олександра Кириловича, Семенчука Володимира Петровича, Пастух Олени Іванівни, Патерлевич Станіслави Борисівни, Євстратової Катерини Андріївни, Таєнчука Івана Петровича.

Відповідачем на адресу позивача був направлений супровідний лист із  10 довідками експертизи умов праці, що був одержаний останнім - 23.03. 2003 р за   вхід №-м 1189 . Даним листом, відповідач просив позивача переглянути пенсійні справи зазначених вище громадян та припинити нарахування відшкодувань на виплату та доставку пільгових пенсій. Однак, вимоги викладені у листі позивачем залишені без розгляду, а по згаданим громадянам продовжується  здійснюватись нарахування та виставлення до відшкодування.

При цьому відповідач в своєму запереченні посилаючись на наданий розрахунок  зазначає, що станом на 01.11.2006 р. з його боку існує переплата перед позивачем по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ за Списком № 2 в сумі 2826 грн. 77 коп.

Окрім того, відповідач посилається на існування обставин які встановленні постановою господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2006 року по справі № 15/61-06, та постановою Житомирським апеляційним господарським судом 18 травня 2006 року по цій же справі, що набрали законної сили,  а відтак в силу ст. 72 КАС України не потребують доказування. Даними обставинами є  встановлення судовими інстанціями порушення  Пенсійним фондом України приписів п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 – ІІІ ( далі по тексту - Закону № 2181 – ІІІ)  при розгляді скарги відповідача про припинення нарахування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту ”а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ в процедурі адміністративного оскарження. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи відсутність вмотивованого рішення Пенсійного фонду України,  вимоги викладені у скарзі  відповідно до положення абз. 3.  п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст.5 Закону № 2181 – ІІІ, слід вважати повністю задоволеними

Відповідач також зазначає про порушення позивачем встановленого законодавством України   механізму  стягнення заборгованості, зокрема відсутності права позивача проводити стягнення податкового боргу, оскільки останній являється контролюючим, а не органом стягнення стосовно збору на обов’язкове державне пенсійне страхування,  відсутності по сумі заборгованості  податкової вимоги.

Відповідач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності визначеного п.2 ст. 99 КАС України, та наслідки його пропущення.      

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін та свідка,  судом встановлено наступне: як вбачається із матеріалів справи предметом  позову є стягнення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування що складається з сум  належних до сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

На страхувальників  до числа яких належить і відповідач покладено обов’язок по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів ”а”, "б" - "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ  за Списком    № 1, та Списком № 2, в порядку визначеному Законом № 1058-ІV, та Постановою № 21-1.

Згідно із п.п. 2.3 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 п.1 ст.2 Закону № 400/97,  ч.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та п.6.1. Постанови № 21-1,  відшкодуванню Пенсійному фонду України підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно  до пунктів а”, "б" - "з" статті 13 Закон № 1788-ХІІ за Списком № 1, та Списком № 2

Пенсії, призначені відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

      а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

         б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до  п. 2. розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Про обов’язковість проведення атестації вказано і в пунктах ”а”-”б" статті  13 Закону № 1788-XII . Порядок  проведення атестації робочих місць був визначений 1 серпня    1992 р. згідно із Постановою  КМУ № 442 Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.  

Починаючи з 1992 р. відповідач здійснює відшкодовування позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. ”в” – ”з” статті 13 Закону № 1788-XII по Списку №2 , а з 2004 року фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. ”а” статті 13, Закону № 1788-XII по Списку №1

Однак, серед працівників підприємства які мали право на пільгову пенсію значна кількість повний, чи пропорційний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці заробила до 1.01. 1992 року, тобто до вступу Закон № 1788-XII в силу, тому пенсії їм мали призначатися по  ст. 100  Закону № 1788-XII.

До цього висновку суд приходить після дослідження наданих висновків Державної експертизи умов праці та з питань охорони праці Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації про правильність віднесення професій до списку №2 “Производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах” , затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 з яких випливала необхідність призначення пільгової пенсії  по статті 100 Закону № 1788-XII  стосовно громадян : Грибика Л. А., Стахової Л. В., Кухарчук О. П., Дороша Б. В., Кащенка О. К., Семенчука В. П., Пастух О. І., Патерлевич С. Б., Євстратової К. А., Таєнчука І. П., а стосовно громадян Мізерного В.Г., Стащенко М.М., Ворошилович Л.П., про необхідності призначення пенсії на загальних підставах після досягнення встановленого пенсійного віку.

Дані обставини підтверджуються показаннями свідка -  заступника начальника Державної експертизи умов праці та з питань охорони праці Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації Макаренко Н.А.    

Окрім того,  свідченням порушення позивачем порядку нарахування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій слугують наявні в матеріалах справи документи: відповідь позивача на претензію від 08.08. 2003 року за № 04/1854,  відповідно до якої позивач визнав факт зайво нарахованих до відшкодування коштів  в  сумі : 54230,23 грн., та зобов’язувався зняти з нарахування по картці особового рахунку; повідомлення позивача від 01 липня 2003 року, про наявність  зайво нарахованих до відшкодування коштів  в сумі : 67243,75 грн.; лист за  № 04/3010 від 13.10.2003 року, відповідно до якого, позивач визнавав факт зайво нарахованих до відшкодування фактичних витрат та доставку пільгових пенсій, у зв’язку із неправильним застосуванням  п. ”в” – ”з” ст. 13, замість ст.100 Закону № 1788-XII, що склала 30000,30 грн.; довідка позивача від 21 жовтня 2003 року за  № 03/3036

В наданому  позивачем особовому рахунку відповідача відсутні відомості про списання 30000.30 грн. помилково нарахованих фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. ”в” – ”з” статті 13 Закону № 1788-XII по Списку №2. Враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку про обґрунтованість твердження відповідача стосовно наявності переплати.

Господарський суд погоджується з посиланням відповідача на існування обставин які не потребують доказування з огляду на наступне:  в силу п.1. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь  ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до постанови господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2006 року по справі № 15/61-06, яка змінена постановою Житомирського апеляційного господарського суду від  18 травня 2006 року в частині стягнення судового збору, а в іншій частині залишеній без змін, визнано не чинним та скасовано рішення Пенсійного фонду України, яким було залишено без розгляду скаргу відповідача про припинення нарахування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту ”а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ по Списку №1 в процедурі адміністративного оскарження. Судовими інстанціями було встановлено порушення Пенсійним фондом України приписів п.п. 5.2.2., п. 5.2. ст..5 Закону № 2181 – ІІІ

Зважаючи на відсутність вмотивованого рішення Пенсійного фонду України,  вимоги викладені у скарзі стосовно припинення нарахування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пункту ”а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ по Списку №1  відповідно до положення абз. 3,  п.п. 5.2.2., п. 5.2. ст.5 Закону № 2181 – ІІІ, слід вважати повністю задоволеними, а позовні вимоги щодо їх стягнення безпідставними.

Суд погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем встановленого законодавством України   порядку  стягнення заборгованості з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 п.1 ст.2 Закону № 400/97 фактичні витрати  на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах. оподатковуються збором на обов’язкове  державне пенсійне страхування  за ставкою   100 %,

Згідно із преамбулою до Закону № 2181 – ІІІ, встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

п.п. 2.1.2 п. 2.1. ст.2 Закону № 2181 – ІІІ, визначено контролюючі органи з питань збору на обов’язкове державне пенсійне страхування якими являються органи Пенсійного фонду.

При цьому органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), відповідно до п.п 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону № 2181–ІІІ є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно п.п 6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону № 2181–ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Абз 2. п 6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону № 2181–ІІІ встановлено  якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Позивачем не надано доказів які б свідчили про надсилання на адресу відповідача податкової вимоги, чи направлення подання, до відповідного податкового органу про стягнення суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Суд погоджується із твердженням відповідача стосовно пропуску позивачем строку давності для звернення за захистом порушених прав з огляду на наступне.

Як зазначає позивач в своєму позові  податковий  борг відповідача виник по Списку №1 в січні 2004 року , а  по Списку №2 в перерахунку за 2003 рік.

Відповідно до п.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

п. 1.ст. 100 КАС України встановлено, що  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

 Зважаючи на дане нормативно-правове обґрунтування, та враховуючи ту обставину, що позивачем самостійно зазначено з якого періоду часу йому стало відомо про порушення його прав, заперечень стосовно застосування строку позовної давності ним не надано, а з часу коли позивач дізнався про порушення його прав минуло 2 роки,  суд не вбачає жодних підстав для його поновлення

В силу  ч.2 статті  19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

З огляду на вищевикладене  суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Балтак О.О.