Справа № 352/163/14-ц

Провадження № 2/352/384/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Дузінкевича І.М.

секретаря Кукули О.С.

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 29.01.2014р. звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання батьківства та стягнення аліментів. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що з 2005р. по липень 2013р. вона проживала з відповідачем однією сім»єю, не перебуваючи у шлюбі. Від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. По липень 2013р. відповідач не заперечував батьківство, а потім припинив спілкуватися з нею та з дочкою. При зверненні її до суду з позовом про стягнення аліментів взагалі став заперечувати факт батьківства. Також відповідач відмовляється підтримувати дитину матеріально, а дочка постійно хворіє і потребує тривалого лікування. Крім того, з метою розвитку здібностей дитини та покращення загального стану здоров»я, дочка відвідує ДЮСШ «Олімп» вартість одного заняття становить 20грн., гурток хореографії та англійської мови при дошкільному закладі №11 «Пізнайко», вартість яких за місяць становить 68грн. Відповідач участі у додаткових витратах на дитину не приймає. Просила визнати відповідача батьком неповнолітньої дочки, стягувати з відповідача у її користь аліменти у твердій грошовій сумі 1500грн. щомісячно на утримання дитини, а також стягувати додаткові витрати на дочку, що викликані особливими обставинами в розмірі 5000грн. щорічно до 01 лютого поточного року.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених підстав та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що згідний сплачувати аліменти на дитину відповідно до отримуваної ним пенсії. Він являється інвалідом третьої групи, ніде не працює, підприємницькою діяльністю не займається. Крім того, його дружина також являється інвалідом третьої групи та є непрацездатною. Аліменти у заявленому розмірі позбавлять його, і його сім»ю засобів до існування. Батьком неповнолітньої ОСОБА_5 він себе не визнає.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяв, право на подання яких встановлено ст. ст.126, 127 цього кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до цивільно-процесуального кодексу України.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 09.03.2014р. батьком дитини записано відповідача ОСОБА_4 (а.с. 5). З пояснень позивачки батьком дитини є відповідач ОСОБА_4, з яким вона підтримувала близькі стосунки. Той факт, що відповідач спілкувався з позивачкою та дитиною підтверджується фотографіями, які знаходяться в матеріалах цивільної справи(а.с.12-16).

Ухвалою суду від 05.03.2014р. по справі було призначено судово-генетичну експертизу на визначення кровного споріднення ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5, однак на неодноразові виклики для відбору крові ОСОБА_4 не з»являвся(а.с.41-42). Судом 01.04.2014р. застосовувався примусовий привід відповідача на проходження експертизи, згідно рапорту ДІМ Тисменицького РВ УМВС ОСОБА_4 був відсутній за місцем проживання при неодноразовому його відвідуванні(а.с.46).

Таке ігнорування від проходження експертизи суд розцінює як свідоме ухилення від встановлення можливої причетності до батьківства та таке, що підтверджує сам факт батьківства.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст.146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач надала достатнього доводів батьківства відповідача ОСОБА_4 щодо малолітньої ОСОБА_5

Виходячи з досліджених судом доказів, суд вважає батьківство ОСОБА_4 стосовно народженої позивачкою ОСОБА_3 дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини суд виходить з того, що відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Частина 1 ст. 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

З оглянутої у судовому засіданні трудової книжки відповідача вбачається, що останній не працює. Крім того, являється інвалідом третьої групи(а.с.33) та отримує пенсію в сумі 1049грн.(а.с.34).

Також в судовому засіданні відповідач звертав увагу суду на те, що на його утриманні перебуває непрацездатна дружина ОСОБА_6- інвалід третьої групи(а.с.31), яка потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування.

Твердження позивачки про те, що відповідач являється приватним підприємцем, спростовано останнім та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_4 на даний час перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності(а.с.52-54).

Частина 2 ст. 182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму, визначеного державою для відповідної категорії дітей.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище та стан здоров»я дитини, зокрема те, що дитина часто хворіє, повністю знаходиться на утриманні матері, яка на даний час не працює. Суд також враховує стан здоров»я відповідача, що є задовільним, матеріальне становище відповідача, який отримує пенсію по інвалідності, на утриманні у нього непрацездатна дружина. Тому, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 400грн. щомісячно до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Щодо стягнення додаткових витрат на дитину суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.

Із змісту зазначеної норми закону йдеться, що обов'язок у батьків брати участь у додаткових витратах виникає лише за умови, якщо ці витрати пов'язані з особливими обставинами, тому особа, яка звертається з вимогами про стягнення додаткових витрат в порядку ст. ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язана доводити не тільки факт того, що на дитину були додатково понесені витрати, а й те, що ці витрати були понесені у зв'язку з особливими обставинами, у даному випадку - у зв'язку з розвитком здібностей дитини та покращення загального стану здоров»я.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини, витрати на навчання у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини, і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені в майбутньому, необхідно надати розрахунок та обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Наявність довідок, в яких зазначено про те, що ОСОБА_5 відвідує ДЮСШ «Олімп», гурток хореографії та англійської мови, не свідчить про особливі обставини розвитку здібностей дитини, які могли бути підтверджені рекомендаціями вчителів, тренерів та лікарів.

Також сама по собі схильність дитини до гостро-респіраторних захворювань та витрати на лікування цих захворювань не свідчить про те, що в зв'язку з цим дитина потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами.

Тому дана вимога не підлягає до задоволення.

Також з відповідача слід стягнути в користь держави 243грн.60коп. судового збору.

На підставі наведеного, ст. ст. 141, 180-183,184, 185 СК України, ст. 27 Конвенції про права дитини, керуючись ст.ст. 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., жителя АДРЕСА_1, батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, інваліда 3-ої групи, аліменти на користь ОСОБА_3 у розмірі 400(чотириста)грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження.

Стягнення аліментів розпочати з 29 січня 2014року і проводити до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, інваліда 3-ої групи, в користь держави судовий збір в розмірі 243(двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд.

Головуючий І.М. Дузінкевич