Справа № 689/2829/13-ц

Провадження № 2/689/36/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

при секретарі Білоус Г.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Кадиївської сільської ради - Коваля А.І., представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кадиївської сільської ради Ярмолинецького району, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів № 56 від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566888, індексний номер 3226945 від 07.05.2013р., об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0014 і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га, що видане Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції ОСОБА_5; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566889, індексний номер 3235377 від 07.05.2013р., об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0013 і призначена для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4307 га, що видане Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_5,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання нечинним рішення сьомої сесії Кадиївської сільської ради № 56 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, та про визнання нечинною реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 та зобов'язання реєстраційної служби Ярмолинецького РУЮ її скасувати. 15 січня 2014 року до початку розгляду судом справи по суті позивач подав до суду позовну заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, в якій зазначив, що після смерті його баби ОСОБА_7 він отримав у спадщину її майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями - літньою кухнею, двома сараями, льохом, які нею були збудовані в 1960-х роках в АДРЕСА_2. Названий факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21.04.2003 року, технічним паспортом на житловий будинок від 10.04.2002 року. Рішенням п'ятої сесії Кадиївської сільської ради Ярмолинецького району 22 скликання від 01.03.1996 року ОСОБА_7 була надана в приватну власність земельна ділянка, яка перебувала в її користуванні станом на 01.04.1992 року, для обслуговування вищеназваного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, що підтверджується архівною випискою від 10.12.2013 року № 19/01-22-335. До смерті ОСОБА_7 право власності на вищеназвану земельну ділянку не оформила. 20 травня 2003 року він зареєстрував своє право власності на успадковане від ОСОБА_7 вищеназване нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію власності на нерухоме майно № 586957. З набуттям права власності на домоволодіння ОСОБА_7 він почав користуватись земельною ділянкою, користувачем якої була ОСОБА_7 і яка їй була передана в приватну власність. Цю земельну ділянку він використовує за цільовим призначенням. За користування нею сплачує відповідний податок, що підтверджується довідкою Ярмолинецького відділення Городоцької МДПІ № 169/7/17 від 22.04.2013 року. Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Рішенням сьомої сесії Кадиївської сільської ради 22 скликання № 56 від 24.01.1997 року власнику житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 була передана у власність земельна ділянка площею 0,68га. Як зазначено в рішенні, ОСОБА_5 передано земельну ділянку якою він користувався «на 01 квітня 1992 року для оформлення права власності». Після набуття ним права власності на домоволодіння ОСОБА_7, між ним та ОСОБА_5 як суміжними землекористувачами з ініціативи останнього, виник спір стосовно меж їхніх земельних ділянок. При цьому ОСОБА_5 відмовився визнати межі їх земельних ділянок, які фактично вже існували протягом багатьох десятків років, визнавались та не оспорювались попередніми землекористувачами, якими на земельних ділянках були збудовані житлові будинки та господарські будівлі. 8 червня 2004 року рішенням 12-ї сесії Кадиївської сільської ради № 12 була затверджена план-схема його та ОСОБА_5 земельних ділянок, з визначенням їх меж на місцевості. Це було пов'язано як з їхнім спором стосовно межі, так і з тим, що при прийнятті Кадиївською сільською радою вищеназваних рішень про надання земельних ділянок у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були відсутні будь-які матеріали, що підтверджували їхні розмір та межі (земельно-кадастрова документація, дані БТІ, технічної інвентаризації, тощо), тобто межі земельних ділянок на місцевості визначені та встановлені не були. Постановою Ярмолинецького районного суду від 02 грудня 2010 року Кадиївську сільську раду Ярмолинецького району було зобов'язано встановити межі та межові знаки їхніх земельних ділянок. Рішенням № 25 третьої сесії Кадиївської сільської ради шостого скликання від 01 лютого 2011 року була затверджена план-схема згідно рішення 12-ї сесії сільської ради 24-го скликання від 08 червня 2004 року № 12 щодо обміру земельних ділянок, з метою встановлення межі та межових знаків, які є в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 Відповідно до актів по межі від 17 та 29 травня 2011 року з додатками, земельною комісією було встановлено межу та межові знаки земельних ділянок, які були в їх користуванні. Копії названих рішень сесій Кадиївської сільської ради з додатками - актами по межі додаються. При цьому слід зазначити, що рішення № 25 третьої сесії Кадиївської сільської ради шостого скликання від 01.02.2011 року щодо затвердження план-схеми, затвердженої рішенням № 12 дванадцятої сесії 24 скликання від 08.06.2004 року, було прийняте на підставі його та ОСОБА_5 заяв від 01.02.2011 року, тобто ця план-схема була ними погоджена. Копії названих документів додаються. Таким чином, тільки названими рішеннями сесії Кадиївської сільської ради були належним чином встановлені на місцевості межі його та ОСОБА_5 земельних ділянок, а також були встановленні межові знаки. Рішенням 23-ї сесії п'ятого скликання Кадиївської сільської № 83 від 02.09.2010 року була затверджена виготовлена на його замовлення технічна документація із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, яка перебувала в його користуванні. Рішенням Ярмолинецького районного суду від 21.02.2011 року назване рішення було визнано нечинним з тих підстав, що протокол погодження і встановлення меж моєї земельної ділянки не було погоджено із суміжним землекористувачем ОСОБА_5 Копія рішення суду додається. Рішенням № 41 тринадцятої сесії Кадиївської сільської ради VІ скликання від 11 вересня 2012 року (копія додається) йому повторно був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,64га в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 - 0,25га., для ведення особистого селянського господарства - 0,39га., яка перебуває у його користуванні. У зв'язку з відмовою ОСОБА_5 погодити межі його ділянки названа документація не розроблена до теперішнього часу. З листа першого заступника голови Ярмолинецької райдержадміністрації від 22.07.2013 року (копія додається) йому стало відомо про те, що ОСОБА_5 15.04.2013 року подав до Відділу Держземагентства «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі» та заяву щодо державної реєстрації ділянки, відповідно до якої на земельні ділянки було відкрито поземельні книги. Розробником документації виступило ТОВ ЕКФ «Власна справа». В подальшому, реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер відповідно 2146077 та 2151144 від 07.05.2013 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства з видачею свідоцтв про право власності відповідно серії САС № 566888 та серії САС № 586889 від 07.05.2013 року. Вважає, що надання у власність ОСОБА_5 названих земельних ділянок та реєстрація його права власності на ці земельні ділянки були здійснені з грубими порушеннями закону, а також з грубими порушеннями його законних прав зі слідуючих підстав. В рішенні сьомої сесії Кадиївської сільської ради 22 скликання від 21.04.1997 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки в розмірі 0,68га відсутні посилання на будь-які матеріали, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, тощо). Статтею 17 діючого на той час Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 року визначено, що передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими Радами народних депутатів на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, тощо). Ця норма закону не була дотримана, оскільки земельна ділянка була надана без будь-яких передбачених у ній документів. Згідно з ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р., рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідно до ст. 198 ЗК України такими технічними матеріалами є кадастрові зйомки, тобто комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які в скою чергу включають: (ч. 2 ст 198 ЗК України) а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та інше. При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі (на місцевості) протокол вставлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки на місцевості із ним, як з суміжним землекористувачем, погоджений не був, як і не був погоджений з Кадиївською сільською радою. Йому відомо, що 3 серпня 2012 року представником ОСОБА_5 ОСОБА_6 в.о. сільського голови с. Кадиївка ОСОБА_10 в приміщенні Кадиївської сільської ради був наданий з вимогою підписання та затвердження протокол встановлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки (на місцевості) від 03.08.2012 року, якою даний протокол підписаний та затверджений не був, оскільки він був складений без участі зазначених у ньому працівників сільської ради. Більше того, в даному протоколі він, як суміжний землекористувач, взагалі зазначений не був. Копія протоколу від 03.08.2012 року додається. Сесією Кадиївської сільської ради рішення про затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки ОСОБА_5 не приймалось, оскільки він із заявою про це до Кадиївської сільської ради не звертався. Вважає, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 були порушені вимоги п. п. 1.2., 2.1., 2.3., 2.4., 2.8., 3.12., 4.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376. Дані вимоги виконавцем та замовником робіт були проігноровані. Він про час та дату проведення робіт як з встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), так і закріплення межовими знаками меж земельної ділянки повідомлений не був, як і не був присутній при цьому. Земельна ділянка, яку ОСОБА_5 набув у власність, не відповідає затвердженій сесією Кадиївської сільської ради вищеназваній план-схемі, порушує межу затверджену сесією Кадиївської сільської ради, а саме накладається на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача ОСОБА_7, а в даний час перебуває в його користуванні та на яку він отримав дозвіл на оформлення права власності, що підтверджується актом комісії Кадиївської сільської ради від 06.12.2013 року з додатком (схемою). Відповідно до акта від 06.12.2013 року межа земельної ділянки ОСОБА_5, на яку він оформив право власності визначена та встановлена таким чином, що на його земельну ділянку переходять забор, огорожа та частина сараю, збудованих ОСОБА_7 ще в 1960-х роках минулого століття, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок від 10.04.2002 року, на які він набув право власності ще 20.05.2003 року на підставах передбачених законом, що є грубим порушенням його прав як власника нерухомого майна. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом. Незважаючи на це, ОСОБА_5 листом від 31.07.2013 року зобов'язав його знести названі забор, огорожу та сарай, а також подав відповідний позов до Ярмолинецького районного суду. Більше того, рішенням сьомої сесії Кадиївської сільської ради двадцять другого скликання від 24.01.1997 року ОСОБА_5 була передана в приватну власність земельна ділянка, якою він користувався «на 01 квітня 1992 року». Той факт, що межа земельної ділянки, на яку він оформив право власності, проходить по споруді (сараї), яка була збудована ОСОБА_7 на земельній ділянці, яка була в її користуванні та була передана їй у власність, свідчить про те, що вона не може бути тією земельною ділянкою, яка була в його користуванні станом на 01.04.1992 року. Також, рішення сесії Кадиївської сільської ради про затвердження технічної документації, замовленої ним при оформленні права власності на земельну ділянку, судом було визнано нечинним з тієї підстави, що «при складанні протоколу погодження і встановлення меж не було враховано і погоджено із суміжним землекористувачем ОСОБА_5 цього питання, чим було порушено його права». Оскільки, з часу прийняття даного рішення судом зміни до законодавства щодо порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не вносились, він вважає, що такий обов'язок покладається і на ОСОБА_5, бо відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

25 березня 2014 року позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій остаточно просив визнати незаконним та скасувати рішення сьомої сесії Кадиївської сільської ради № 56 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 3226945 від 07.05.2013р., об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0014 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га на ім'я ОСОБА_5; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 3235377 від 07.05.2013р., об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0013 для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4307 га на ім'я ОСОБА_5.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Позивач пояснив суду, що про рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності, він дізнався лише в 2013 році. Представник позивача суду пояснив, що ОСОБА_5 незаконно набув земельну ділянку площею 0, 68 га у користування та у власність. Сільська рада не затверджувала технічну документацію із землеустрою відповідачу. В сільській раді відсутні будь-які документи, які б підтверджували конкретні розміри земельної ділянки ОСОБА_5 В протоколі погодження меж, копія якого наявна в матеріалах справи, відсутній підпис ОСОБА_1 Приватизована земельна ділянка ОСОБА_5 не співпадає із тією земельною ділянкою, якою він користувався до приватизації. Вважає, що порушені права ОСОБА_1 як землекористувача та як власника нерухомого майна.

Представник відповідача Кадиївської сільської ради - сільський голова Коваль А.І., не заперечив проти задоволення позову, суду пояснив, що він дізнався, що ОСОБА_5 приватизував свою земельну ділянки з порушеннями. ОСОБА_5 не звертався із заявою до сесії сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою згідно Земельного Кодексу України, протокол погодження меж виготовлений з порушеннями, оскільки немає підпису суміжних землекористувачів: сільської ради та ОСОБА_1 Також представник сільської ради не підписувала акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, а технічна документація із землеустрою не була затверджена на сесії сільської ради. Визнав ту обставину, що рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га приймалось без даних земельно-кадастрової документації.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, подала заперечення проти позову, в яких зазначила, що вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими, також у позивача відсутнє право на звернення до суду. ЦПК України не передбачає такого процесуального документа як - уточнена позовна заява позивача від 15.01.2014р. Кадиївська сільська рада не приймала рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_7 24.01.1997р. До даних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 377 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 оформив спадщину в 2003 році. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач не успадкував право на земельну ділянку. Рішення № 41 від 11.09.2012р. не дає позивачу права на земельну ділянку. Оскільки позивач не є власником, ні користувачем земельної ділянки, тому з ним не потрібно погоджувати межі земельної ділянки, оскільки ст. 198 ЗК України передбачає погодження меж із власниками та користувачами. Також зазначає, що справа підсудна адміністративному суду. Акт від 6 грудня 2013 року складався без участі ОСОБА_5 В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала. Будучи допитаною в якості свідка, показала, що їй невідомо, де знаходиться оригінал протоколу встановлення (погодження) зовнішніх меж земельної ділянки (на місцевості) від 03.08.2012р., копія якого наявна в матеріалах справи на 25 аркуші. Пояснила, що 1 серпня 2012 року секретар сільської ради ОСОБА_10 була повідомлена про складання протоколу, а 03.08.2012р. вони разом із спеціалістом ТОВ ЕКФ «Власна справа» та землевпорядником Андрєєвою вийшли на місце та провели обмір земельної ділянки, після цього звернулися до сільської ради і попросили погодити межі, однак їм відмовили. Закон України «Про землеустрій» не передбачає погодження технічної документації. Визнала ту обставину, що технічна документація із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, що виготовлена на замовлення ОСОБА_5 15.04.2013р., не містить протоколу встановлення (погодження) меж.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що вона була в складі комісії сільської ради, яка 6 грудня 2013 року проводила обміри земельної ділянки ОСОБА_1 за його зверненням. Виходом на місце було встановлено, що межа та межові знаки земельної ділянки ОСОБА_5 проходять по сараю ОСОБА_1

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, приходить до висновку, що позов слід задоволити.

Судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння (житлового будинку з надвірними будівлями), яке розташоване в АДРЕСА_2, до складу надвірних будівель входять: цегляна літня кухня - Б, цегляний сарай - В, цегляний сарай - Г, камінний льох - Д. Ці обставини підтверджуються: копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 квітня 2003 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.05.2003р. (а.с. 11, 12). На виконання постанови Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02.12.2010р., якою зобов'язано Кадиївську сільську раду Ярмолинецького району встановити межі та межові знаки на земельних ділянках, які є в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1, рішенням № 25 третьої сесії Кадиївської сільської ради 6-го скликання від 1 лютого 2011 року зобов'язано земельну комісію встановити межу та межові знаки земельних ділянок, які є в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відповідно до план-схеми, затвердженої рішенням 12-ї сесії сільської ради № 12 від 8 червня 2004 року. Відповідно до актів по межі від 17.05.2011р. та 29.05.2011р. з додатками земельною комісією було встановлено межу та межові знаки на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 15-16, 20 - 22). 6 грудня 2013 року комісія Кадиївської сільської ради в складі сільського голови Коваля А.І., депутатів сільської ради ОСОБА_10 і Чайки А.М., з участю позивача ОСОБА_1 на підставі заяви позивача про порушення межових знаків під час приватизації своєї земельної ділянки ОСОБА_5, склали акт про те, що встановлення меж та межових знаків земельної ділянки ОСОБА_5 ТОВ ЕКФ «Власна справа» здійснювалось в порушення рішення № 25 третьої сесії Кадиївської сільської ради 6-го скликання від 1 лютого 2011 року. Згідно цього акту межа земельної ділянки ОСОБА_5, яка позначена в Додатку № 1 штрих-пунктиром (літери А-В-Д-КМ) проходить через сарай ОСОБА_1, який є його приватною власністю (а.с. 26-27).

Землекористувачем, земельна ділянка якого межує з домоволодінням позивача, за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_5, якому рішенням № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0, 68 га. А 7 травня 2013 року відповідачу ОСОБА_5 Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566888, індексний номер 3226945 від 07.05.2013р., об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0014 і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га; серія та номер: САС № 566889, індексний номер 3235377, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0013 і призначена для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4307 га.

Рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566888 і САС № 566889, є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного Кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного Кодексу України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного Кодексу України. Об'єктом права власності може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. ч. 1, 4, 5, 6 ст. 17 Земельного Кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року (набрав чинності з 15 березня 1991 року) передача земельних ділянок у приватну власність проводиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Ця норма ЗК УРСР при винесенні рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності, дотримана не була. Так, в судовому засіданні встановлено, що при передачі Кадиївською сільською радою у власність земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0, 68 га були відсутні матеріали, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо) - а.с. 111-121.

Отже, зазначене рішення порушує права ОСОБА_1 як власника нерухомого майна (житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами), оскільки, як вбачається з акту від 6 грудня 2013 року, показань свідка ОСОБА_10, межа земельної ділянки ОСОБА_5, яку встановило ТОВ ЕКФ «Власна справа», проходить через приватну власність ОСОБА_1 - цегляний сарай, в той час як спірне рішенні сільська рада приймала без наявності матеріалів, які б підтверджували її розмір.

Таким чином, рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності, необхідно визнати незаконним та скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам ч. ч. 1, 4, 5, 6 ст. 17 Земельного Кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року (набрав чинності з 15 березня 1991 року) та порушує права власника майна - позивача ОСОБА_1

Також, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566888, індексний номер 3226945, від 7 травня 2013 року, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0014, і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га, що видане Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_5, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566889, індексний номер 3235377 від 7 травня 2013 року, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0013 і призначена для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4307 га, що видане Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_5, слід визнати незаконними та скасувати з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадянам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна приватизація земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Частини 1 і 2 статті 118 ЗК України передбачають, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Приписом частини 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. п. б), д) ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою. Згідно п. 34) ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Приписами ст. 198 Земельного Кодексу України встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Згідно ст. 30 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003р. погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою; повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки; закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не звертався із заявою до Кадиївської сільської ради Ярмолинецького району про приватизацію земельної ділянки. Сільська рада не давала дозвіл на розробку (погодження) та не затверджувала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості за адресою: АДРЕСА_1. Також технічна документація із землеустрою не містить погодження меж земельної ділянки з суміжним власником - Кадиївською сільською радою (п. б ст. 198 ЗК України). Ці обставини підтверджуються копією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості за адресою: АДРЕСА_1, за замовленням ОСОБА_5 (а.с. 123-149) та не оспорюються сторонами.

Отже, спірні свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки) порушують права ОСОБА_1 як власника нерухомого майна, передбачені ст. ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного Кодексу України, оскільки межа і межові знаки земельної ділянки ОСОБА_5 проходить через цегляний сарай позивача, який є його приватною власністю.

Таким чином, вищевказані свідоцтва від 7 травня 2013 року слід визнати незаконними та скасувати, адже вони не відповідають вимогам ст. ст. 12, 83, 116, 118, 122, 198 Земельного Кодексу України; ст. 30 Закону України «Про землеустрій»; п. 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 та порушують права власника - ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 10 ЦПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не бере до уваги доводи позивача ОСОБА_1 про те, що він набув права користування земельною ділянкою на підставі ст. 377 ЦК України. Так, позивач набув право власності на домоволодіння 21.04.2003р. відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в той час, як Цивільний Кодекс України набув чинності з 01.01.2004р. А згідно ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Суд також відхиляє доводи позивача, що він є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час отримання спадщин ОСОБА_1 - 21.04.2003р.) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. ОСОБА_1 не надав суду договору оренди, а згідно свідоцтва про право на спадщину від 21.04.2003р. позивач земельну ділянку не успадкував.

Так, не підлягає задоволенню заява представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (а.с. 55), про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності, оскільки позивач пояснив, що дізнався про порушення свого права власності (наявність оспорюваного рішення сесії сільської ради) лише в 2013 році. А згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В свою чергу, представником відповідача не доведено в судовому засіданні про те, що позивач дізнався про порушення свого права в 2010 році. Долучені до заяви представника документи (а.с. 56-58) не можуть слугувати доказом обізнаності позивача про наявність спірного рішення від 1997 року, адже вони не містять інформацію щодо предмета доказування щодо пропущення строку позовної давності, тобто є неналежними доказами.

Твердження представника ОСОБА_6 про те, що акт від 06.12.2013р. є неналежним доказом по справі, оскільки був складений у відсутність ОСОБА_1 та не затверджений на сесії сільської ради, суд до уваги не бере. Зокрема, чинним законодавством України не передбачено затвердження даного акту. Щодо не повідомлення відповідача ОСОБА_5, то суд констатує, що комісія сільської ради проводила обміри та складала акт на підставі звернення ОСОБА_1, а не ОСОБА_5, і жодних прав чи законних інтересів відповідача не порушила. Водночас, ч. 1 ст. 64 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 58, 64, 88, 212-215 ЦПК України; ст. ст. 16, 316, 317, 321, 386, 391, 393 Цивільного Кодексу України; ст. 17 Земельного Кодексу УРСР від 18.12.1990р.; п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. ст. 12, 83, 116, 118, 120, 122, 198, Земельного Кодексу України; ст. 30 Закону України «Про землеустрій»; п. 3.12. Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками»,

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 56 сьомої сесії Кадиївської сільської Ради народних депутатів 22-го скликання від 24 січня 1997 року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 в розмірі 0, 68 га, якою він користувався станом на 01.04.1992р. на оформлення права власності.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566888, індексний номер 3226945, від 7 травня 2013 року, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0014, і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 25 га, що видане Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_5.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САС № 566889, індексний номер 3235377 від 7 травня 2013 року, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6825883200:01:001:0013 і призначена для ведення особистого селянського господарства площею 0, 4307 га, що видане Реєстраційною службою Ярмолинецького районного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_5.

Стягнути з Кадиївської сільської ради Ярмолинецького району на користь ОСОБА_1 114 грн. 70 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 114 грн. 70 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу в Апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Мотивувальна частина рішення виготовлена 30 квітня 2014 року.

Суддя А.В. Кульбаба