справа № 208/6945/13-ц

№ провадження 2/208/301/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2014 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Ізотова В. М.

при секретарі: Кушта І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1, було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у сумі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач ОСОБА_1 кредитні зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого, згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість за кредитним договором станом на 31.07.2013 року складає 25770,30 грн., яка складається з: 6510,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13925,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3631,90 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1203,35 грн. - штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про проведення судового розгляду без його участі в порядку заочного провадження та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач чотири рази у судові засідання не з'явився, хоча про час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи за його відсутності не звертався, що дозволило суду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1, було укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у сумі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно заяви ОСОБА_1 та п. 3.10, п. 5.5, п. 6.5, п. 6.6, п. 8.6, умов і правил надання банківських послуг, підписаних відповідачем ОСОБА_1, останній зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків, а у разі несвоєчасного погашення заборгованості - сплатити банку пеню та штраф.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін (а. с. 21).

Уклавши кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення строковості та платності, відповідач у серпні 2007 року припинив виконувати свої зобов'язання за вказаним договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка, згідно наданого банком розрахунку, станом на 31.07.2013 року складає 25770,30 грн., яка складається з: 6510,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13925,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3631,90 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1203,35 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності сторонами договору не був обумовлений, як це зазначено у ст. 259 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три

роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.20), відповідач зобов'язався погашати заборгованість на протязі 30 днів з моменту її виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що платіж на кредитну картку відповідачем не було здійснено з 17.08.2007 року і з цього часу відповідач кредитною карткою не користувався та заборгованість не сплачував, і про це порушення з боку відповідача, банку було відомо вже після спливу 30 днів від останньої дати погашення заборгованості, а саме в вересні 2007 року.

Отже, строк, у межах якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права, закінчився в вересні 2010 року, проте позивач, пропустивши строк позовної давності, звернувся до суду з позовом лише 04.09.2013 року. З клопотанням, щодо поновлення строку позовної давності, позивач до суду не звертався і підстав, для визнання пропуску цього строку з поважних причин, з матеріалів справи не вбачається.

Згідно розпоряджень п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, дослідивши і оцінивши обставини по справі у їх сукупності, суд вважає, що перебіг позовної давності, у правовідносинах які виникли між сторонами по справі, почався з часу невиконання відповідачем зобов'язання по кредитному договору, а саме з вересня 2007 року у зв'язку з чим, звернувшись до суду з позовом у вересні 2013 року, позивачем було пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки в задоволені позовних вимог відмовлено, то не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і сплачений позивачем судовий збір, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись, ст. ст. 11, 16, 261, 257, 266, 267 ЦК України, ст. ст. 3-6, 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

виріши в:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості», відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання рішення.

Суддя Ізотов В. М.