Справа № 2-462

2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 вересня 2008 року                                                                                 Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне (попереднє судове засідання) справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

Позивачка просить суд постановити рішення про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на її користь свекруха склала заповіт. Після смерті свекрухи позивачка звернулася до нотаріальної контори за оформленням спадщини, та написала відмову від прийняття спадщини за заповітом. Таким чином, спадкоємцями за законом стали відповідачі. Позивачка зазначає, що написала відмову від прийняття спадщини під впливом помилки. Тому звернулася до суду, просить задоволити позов.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов і пояснила про обставини, описані вище.

Відповідачі визнали позов і пояснили, що згідні з тим, щоб суд постановив рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Сторони не заперечують проти ухвалення судового рішення при попередньому розгляді справи.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка подала заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті свекрухи.

Відповідно до частини 5 статті 1274 ЦК України, відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 ЦК України.

Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Суд вважає, що подання позивачкою заяви до нотаріальної контори, в якій вона відмовляється від прийняття спадщини, не знаючи при цьому наслідків такої відмови, була написана з так званими «вадами волі». Тобто за умов, що перешкоджають вільному формуванню волі сторони, яка подала заяву, а, отже тягне невідповідність волі і волевиявлення.

В контексті частини 1 статті 229 ЦК України по­милка - це спотворене уявлення особи про об­ставини, що дійсно мають місце. Як роз'ясняв Пленум Верховного Суду України у п. 11 по­станови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 р. (зі змінами від 25 грудня 1992 р.), під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи мо­жна вважати, що правочин не був би укладеним.

Для визнання правочину недійсним необхід­но, щоб помилка мала істотне значення для сто­рін правочину. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочи­ну, прав та обов'язків сторін, таких властиво­стей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Питання, чи є помилка істотною, повинна вирішуватися судом з ураху­ванням конкретних обставин справи виходячи з того, наскільки помилка є істотною і взагалі, і для учасника правочину.

Суд вважає, що в даному випадку помилка позивачки не є результатом навмисних чи ненавмисних дій нотаріуса, чи дій відповідачів. 

Суд вважає, що помилці у діях позивачки сприяла відсутність належної обачності та юридичної грамотності; переоцінка позивачкою свого досвіду через бажання заощадити кошти; неволодіння інформацією щодо всіх потенційних спадкоємців, що призвело до неправильного сприйняття нею, як суб'єктом правовідносин, істотних умов та дійсних наслідків вчинених нею дій, які і вплинули на волевиявлення позивачки; і що за відсутності помилки за обставинами справи мо­жна переконливо вважати, що дана заява не була б подана.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, ч.4 ст. 130, ч.4 ст. 174, ст.ст. 212, 214, 215 ЦПК України; ч. 5 статті 1274 ЦК України, ст. 229 ЦК України; положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 р. (зі змінами від 25 грудня 1992 р.), суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати недійсною відмову ОСОБА_1 від прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1року), яка була оформлена у виді заяви від 28.03.06 р. за № 918, та адресована Рівненській державній нотаріальній конторі (спадкова справа № 197 за 2006 р. щодо майна ОСОБА_4).

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

СУДДЯ:                                                                                           О.КРАСОВСЬКИЙ