Єдиний унікальний номер 234/8605/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4278/2014
Головуючий в 1 інстанції Нейло І.М.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 46
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Краматорської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи Органу опіки та піклування Краматорської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання - задоволено.
Надано дозвіл ОСОБА_2, без згоди батька дитини ОСОБА_1, на оформлення документів, пов'язаних з перетинанням малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 кордону України для виїзду за межі України.
Надано дозвіл на виїзд за межі України на постійне місце проживання за кордоном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в країну - Нідерланди, у супроводі матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка буде забезпечувати проїзд та перебування за кордоном свого сина без згоди та супроводу батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Не погодившись з рішенням суду відповідач по справі ОСОБА_1, звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення, ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що прийняте судом рішення, щодо задоволення позовних вимог позивачки, а саме дозвіл на виїзд за кордон дитини без дозволу відповідача, назавжди позбавляє його можливості спілкування з дитиною, та негативно позначиться на подальшій долі дитини. Також апелянт звертає увагу на те, що з висновком психологічного дослідження, а також висновком Органу опіки та піклування про доцільність надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька, апелянт не згоден.
Сторони до судового засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх адреси рекомендованих листів та телефонограм.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив с того, що відповідно до свідоцтва про народження, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. (а.с.9).
Рішенням Краматорського міського суду від 18.03.2011 р. шлюб між сторонами розірвано, (а.с.8).
Згідно довідки комітету мікрорайону № 1 Краматорської міської ради після розірвання шлюбу сторін ОСОБА_1 залишився проживати з матір'ю ОСОБА_2 (а.с.19).
З медичних документів, копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що дитина хворіє та їй протипоказане психо - емоційне навантаження (а.с.15-16).
Як вбачається з довідки Краматорської загальноосвітньої школи № 25, відповідач ОСОБА_1 участі у вихованні учня 2-А класу ОСОБА_1 не приймає (а.с.17).
Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з громадянином Країни Нідерланди ОСОБА_4. ОСОБА_2 проживає в Країні Нідерланди та має постійну посвідку на проживання (а.с.10, 82, 83).
Згідно висновку психолога психологічної служби управління освіти Краматорської міської ради дитина емоційно прив'язана до матері, мріє її побачити та жити разом з нею та братиком, щоденно спілкується з нею за допомогою Інтернету. На питання щодо його ставлення до батька ОСОБА_3 відповідав неохоче при цьому дитина виявляла тривогу та незадоволення. ОСОБА_3 не згадував про прояви піклування щодо нього з боку батька, (а.с.90).
Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, суд вважає, що відповідач наділений правом особисто виховувати дитину в порядку, встановленому йому відповідними державними органами. При цьому суд вважає, що право відповідача на спілкування з дитиною встановлене ст. 153 Сімейного кодексу України, згідно з якою мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом, зокрема обмежене положеннями ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Враховуючи положення принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року згідне якої малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, частину 1 статті 3 Конвенції про права дитини щодо приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3, стан його здоров*я, психологічні та вікові особливості дитини даного віку вважає доцільним надати дозвіл на віїзд малолітнього ОСОБА_3 за кордон без згоди його батька, ОСОБА_1 (а.с. 91-92).
При таких обставинах, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги в своїй більшості стосуються оцінки доказів.
Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи третьої особи про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не має.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: