АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця 29 дня Судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Одеської області
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Суворова В.О.
- Градовського Ю.М. при секретарі - Білорусовій Г.О.
з участю: представника Державного комітету України у справах національностей та міграції - Свінтковського Ернеста Вільгельмовича; ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2; перекладача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного комітету України у справах національностей та міграції на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення недійсним та зобов'язання надати статус біженця,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення недійсним та зобов'язання надати статус біженця, вказуючи, що він є громадянином Афганістану, але не може та не бажає користуватися захистом цієї країни внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань по причині належності до певної соціальної групи. Батько позивача працював у Службі Безпеки (ХАД) слідчим, був членом НДПА. В 1990 році позивач зайшов до свого сусіда, та побачив там велику кількість зброї. Він розповів про це своєму батькові. Як з'ясувалось пізніше, цей сусід був постачальником зброї для моджахедів. За повідомлення батька позивача, цього чоловіка було заарештовано. В 1993 році представники нової влади почали погрожувати батькові та переслідувати його, оскільки він працював у ХАДІ та був членом НДПА. Батько деякий час переховувся у родичів та знайомих. В 1993 році сім'я позивача була вимушена покинути Афганістан та виїхати на територію Пакистану, де проживала в таборі для біженців Насір Бах до 2003 року. Після повернення до Афганістану, ситуація не змінилась. Батько позивача почав переховуватись. Позивач неодноразово помічав, що за ним слідкують невідомі йому люди. Кілька раз його зупиняли на вулиці, розпитували про батька, погрожували. Через декілька місяців невідомі йому люди затримали позивача на вулиці, вивезли його за місто та сильно побили. Вони хотіли дізнатись де зараз знаходиться батько позивача, погрожували вбивством, як не дізнаються, де переховується його батько. Таким чином, позивач був вимушений залишити свою країну в пошуках притулку, оскільки йому загрожувала небезпека в Афганістані.
Справа №22а-1342/2006 р. Головуючий у першій інстанції Демченко О.М.
Категорія №38 Доповідач Бітов А.І.
Позивач звернувся до Державного комітету України у справах національностей та міграції з проханням про надання статусу біженця. Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції НОМЕР_1 йому було відмовлено в надані статусу біженця в Україні. Позивач вважає, що вказане рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції порушує його права і є незаконним.
Посилаючись на наведене і на підставі ст.ст. 1 Конвенції про статус біженця 1951 року, ст.ст. 1,16 Закону України "Про біженців", ст.ст. 19, 105, 106 КАС України, позивач просив суд визнати рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції НОМЕР_1, яким йому було відмовлено в надані статусу біженця в Україні, нечинним з моменту його прийняття, зобов'язати Державний комітет України у справах національностей та міграції надати йому статус біженця в Україні.
Представник Державного комітету України у справах національностей та міграції позов не визнав, вважав, що інформація надана заявником, не дає підстав кваліфікувати його як особу, яка підпадає під дію ст. 1 Закону України "Про біженців", посилаючись на те, що на сьогоднішній день Афганістан, який очолює президент Хамід Карзай, взяв курс на відбудову країни. У 2005 році в Афганістані пройшли загальнонародні парламентські вибори, діє Уряд, центральні органи виконавчої влади. За даними Федерального відомства з визнання іноземних біженців, політичне переслідування уряду Каразая не загрожує людям, які належали до НДПА, таємної служби КХАД та комуністичних збройних сил. За інформацією з мережі Інтернет, колишні комуністи ввійшли до парламенту Афганістану на парламентських виборах 2005 року, мають там 11 місць, що складає 5 % загальної кількості парламентарів. Багато хто з комуністів знову зайняли важливі посади. Крім того, в Кабулі несуть службу коаліційні війська миротворців більш ніж з 10 країн світу. Відносно осіб, які мали зв'язки з колишнім комуністичним режимом і які зараз проживають на території Афганістану, представник відповідача пояснила, що чим довше ці люди проживали на території цієї країни, тим менша вірогідність переслідування. Членам збройних сил, поліції і таємних служб загрожує переслідування лише у тому випадку, якщо вони порушували права людини під час правління комуністичного режиму, прості комуністи, які не порушували права людини, можуть бути відносно спокійними в Кабулі. Переслідування за іншими конвенційними ознаками, такими як раса, віросповідання, релігія, громадянство, належність до певної соціальної групи Державним комітетом України у справах національностей та міграції-не встановлено.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2006 року позов ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції, про визнання рішення недійсним та зобов'язання надати статус біженця - задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним рішення Державного комітету у справах національностей та міграції НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу біженця. Зобов'язано Державний комітет України у справах національностей та міграції надати ОСОБА_1 статус біженця в України.
В апеляційній скарзі Державного комітету України у справах національностей та міграції ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також, що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи,
заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги , Державного
комітету України у справах національностей та міграції, перевіривши законність
і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної
скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного комітету України
у справах національностей та міграції підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є громадянином Афганістану.
До України позивач потрапив в 2004 року як нелегальний мігрант.
Позивач звернувся до Державного комітету України у справах національностей та міграції з проханням про надання статусу біженця.
Справа №22а-1342/2006 р. Головуючий у першій інстанції Демченко О.М.
Категорія №38 Доповідач Бітов А.І.
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції НОМЕР_1 позивачу було відмовлено в надані статусу біженця в Україні.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції, яким відмовлено позивачу у наданні статусу біженця, прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. З врахуванням нинішньої політичної обстановки в Афганістані суд прийшов до висновку, що висловлювані позивачем побоювання стати в Афганістані жертвою переслідувань за ознаки належності до певної соціальної групи є обгрунтованими.
Судова колегія з таким висновком суду погодитись не може і вважає його помилковим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на час виїзду позивача з Афганістану там діяли законно обрані і міжнародно визнані органи державної влади. На теперішній час в Афганістані пройшли парламентські та президентські вибори. До парламенту Афганістану увійшли також і колишні члени НДПА, діє уряд та президент.
Таким чином на батьківщині позивача функціонують всі інститути демократичного суспільства, тому не має підстав вважати, що в Афганістані існує загроза для життя позивача через його політичну діяльність.
За таких підстав судова колегія приходить до висновку про відсутність умов, передбачених абзацом 2 ст. 1 Закону України "Про біженців", які б давали підстави для надання позивачці статусу біженця в України і тому, рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції НОМЕР_1 є обґрунтованим, правильним і таким, що відповідає вимогам ст.ст. 10,12,13,14 Закону України "Про біженців"
Враховуючи те, що по справі немає потреби в збиранні нових доказів і що взаємовідносини сторін судом першої інстанції вияснені повністю, але висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.З ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволені адміністративного позову до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення недійсним та зобов'язання надати статус біженця.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.З ч.1 ст. 198; п.З ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державного комітету України у справах національностей та міграції задовольнити, постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 16 червня 2006 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання рішення недійсним та зобов'язання надати статус біженця.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого
Адміністративного Суду України протягом одно місяця з дня набрання законної
сили судовим рішенням апеляційного суду.
Справа №22а-1342/2006 р.
Категорія №38
Головуючий у першій інстанції Демченко О.М. Доповідач Бітов А.І.