Справа № 22-884а/06 головуючий у 1 інстанції: Монич В.О.
Категорія - 26 доповідач: Чужа Ю.Г.
УХВАЛА
іменем України
19 грудня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Кожух О.А., Власова CO., при секретарі Гусар Н.В., з участю представника апелянта Товт М.М. та позивача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево на постанову Мукачівського міськрайонного суду від 17 листопада 2006 року, -
встановила:
З листопада 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Мукачево (далі Пенсійний фонд) про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Вимоги мотивував тим, що 24 жовтня 2006 року він, в порядку ст. 50' Закону України "Про прокуратуру", звернувся до Пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років. 30 жовтня 2006 року у задоволенні його заяви було відмовлено, у зв'язку з тим, що Пенсійний фонд відмовився зараховувати до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання у Львівському державному університеті імені І.Франка.
Відмову Пенсійного фонду призначити пенсію позивач вважає протиправною і такою, що суперечить діючому законодавству.
Посилаючись на дані обставини позивач просив ухвалити постанову, якою визнати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним і зобов'язати його задовольнити заяву позивача від 24 жовтня 2006 року.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 17 листопада 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено. Визнано протиправним рішення Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії та зобов'язано Пенсійний фонд призначити ОСОБА_1. пенсію за вислугу років починаючи з 24 жовтня 2006 року з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, половину строку навчання у Львівському державному університеті імені І.Франка.
Будучи незгідним з даною постановою Пенсійний фонд оскаржив її в апеляційному порядку. У скарзі апелянт ставить питання про скасування постанови
та зазначає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1. апеляцію вважає безпідставною, а постанову суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до змісту ч. 1 та 5 ст. 50' Закону України "Про прокуратуру" прокурори зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, строкова служба та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Встановлено, що на день звернення позивача ОСОБА_1. з заявою до Пенсійного фонду про призначення пенсії за вислугу років стаж його роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, складав:
· 15 років 2 місяці і 3 дні на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 Закону України "Про прокуратуру";
· 5 років 2 місяці і 6 днів строкової військової служби в збройних силах СРСР. В тому числі період з 7 серпня 1984 року по 28 квітня 1986 року проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії в період бойових дій при виконанні інтернаціонального обов'язку, який відповідно положень постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 17 січня 1983 року № 5927 "Про пільги військовослужбовцям, працівникам і службовцям, котрі знаходились в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан і їх сім'ям" зараховується позивачу на пільгових умовах, тобто один місяць за три;
· 2 роки 4 місяці і 22 днів половина строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І.Франка.
Таким чином стаж роботи позивача, що давав йому право на пенсію за вислугою років на момент звернення до Пенсійного фонду складав більше 22 років (15 років 2 місяці 3 дні + 5 років 2 місяці 6 днів + 2 роки 4 місяці 22 дні).
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про вищу освіту" університет, у тому числі і Львівський державний університет імені І.Франка, є багато профільним вищим навчальним закладом четвертого (найвищого) рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямків науки, культури і мистецтв.
Зі змісту вищезгаданої норми права випливає, що юридичний факультет Львівського державного університету імені І.Франка є вищими юридичним навчальним закладом і половина строку навчання у ньому підлягає зарахуванню до стажу роботи прокурорів і слідчих, що дає право їм на пенсію за вислугою років.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду справи. Суд дійшов вірного висновку про неправомірність відмови Пенсійного фонду, у призначенні позивачу пенсії за вислугу років і обґрунтовано зобов'язав відповідача вчинити певні дії спрямовані на захист порушених прав позивача.
Рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 160, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в місті Мукачево залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду від 17 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.