АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 553/625/14-ц
Номер провадження 22-ц/786/1517/14
Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В.
Доповідач Хіль Л. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.
суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 в користування йому виділити частину земельної ділянки площею 298 кв.м, а в користування ОСОБА_2 виділити частину земельної ділянки площею 323 кв.м згідно варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 грудня 2013 року №1051; залишити у спільному користуванні частину земельної ділянки площею 5 кв.м; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що йому виділена, шляхом перенесення огорожі; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що є власником 12/25 частини садиби за адресою АДРЕСА_1 власником 13/25 частини даної садиби є ОСОБА_2. В їх спільному користуванні знаходиться земельна ділянка загальною площею 626 кв.м, оскільки порядок користування земельною ділянкою, визначений рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.03.1988 року, змінився - збільшилась площа земельної ділянки, а ОСОБА_2 встановлений паркан з порушенням вимог ДБН України, що унеможливлює здійснення ним обслуговування належного йому домоволодіння, він вважає свої права порушеними.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 та прохав скасувати рішення та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що полягає у неврахуванні судом змісту висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 грудня 2013 року №1051.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні
Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.
Суд першої інстанції вірно встановив, що будинок за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 є власником 12/25 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.04.1998 року, виданого державним нотаріусом Третьої Полтавської державної нотаріальної контори.
Відповідачу ОСОБА_2 належить 13/25 частина домоволодіння згідно Договору купівлі-продажу від 13.10.1982 року.
Відповідно до даних, що містяться у вищевказаних правовстановлюючих документах сторін домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 співвласниками якого вони являються, розташоване на земельній ділянці загальною площею 550 кв.м, яка відповідно до довідки ПП ПБТІ "Інвентаризатор" № 4973 від 07.03.2013 року виділена на підставі рішення Ленінської районної ради депутатів трудящих № 387 від 20.12.1955 року, за домоволодінням рахується також лишок землі площею 50 кв.м.
Порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 площею 550 кв.м визначено рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2
ОСОБА_1. виділено в користування земельну ділянку площею 270 кв.м., яка на схемі варіанту № 1 висновку технічної експертизи від 15 грудня 1987 року зафарбована синім кольором, а ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 280 кв.м., яка на схемі варіанту № 1 висновку технічної експертизи від 15 грудня 1987 року зафарбована зеленим кольором.
Вказане судове рішення було виконане, визначений ним порядок користування земельною ділянкою встановлений на місцевості, й ці обставини визнали сторони.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано переконливих доказів зміни встановленого судом порядку користування земельною ділянкою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.
Посилання апелянта на факт наявності різних відомостей щодо площі спірної земельної ділянки у різних документах, не є істотним для справи, оскільки предметом позову було встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 626 кв.м. При цьому, з системного аналізу доказів, наданих по справі, вбачається, що земельна ділянка такої площі в користування сторін не передавалась, право користування нею не було оформлено в порядку, встановленому ст.ст. 125, 126 ЗК України, що не спростовується апеляцією.
Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з п.7 Постанови ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема щодо вирішення питань про передачу земельних ділянок.
Таким чином, неможливим є встановлення порядку користування земельною ділянкою, що не буда передана у користування сторонам по справі.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому посилання апелянта на те, що виконком Ленінської районної у м. Полтаві ради не заперечує проти користування земельною ділянкою площею 626 кв.м. є безпідставним, адже державна реєстрація права користування вказаною земельною ділянкою здійснена не була.
Твердження апелянта про неправомірне перенесення відповідачем забору не знайшло підтвердження доказам по справі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що його право користування земельною ділянкою було порушено, спростовується доказами по справі.
Так, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 грудня 2013 року №1051 (а.с. 21) у фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 290,9 кв.м., в той час, як відповідно до Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року йому в користування передавалась земельна ділянка площею 270 кв.м. Таким чином, колегія суддів не вбачає погіршення становища позивача щодо користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 було самовільно здійснено прибудову до будинку по АДРЕСА_1 без згоди на це ОСОБА_2 та подальшої державної реєстрації права власності.
Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Таким чином, прибудова, здійснена позивачем, не може вважатися об'єктом права власності, а отже відсутні правові підстави пов'язувати реалізацію прав та інтересів співвласника домоволодіння ОСОБА_2 з необхідністю надання земельної ділянки для обслуговування прибудови, про що вірно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, підстави для зміни порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 площею 550 кв.м визначеного рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04 березня 1988 року, відсутні.
Виходячи з викладеного, доводи апеляційної скарги про помилковість судового рішення спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що передбачено ст.309 ЦПК України як підстава для скасування або зміни рішень.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 2 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Л.М. Хіль
Судді О.Ю. Кузнєцова
В.А. Чічіль