УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» листопада 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Яковлєва Ю.В.
суддів - Каранфілової В.М., Сидоренко І.П. при секретарі - Нікітіні Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державної митної служби України, Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 25.09.2005 року звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому він просив поновити його на роботі на посаді начальника оперативно-вантажного відділу Енергетичної регіональної митниці у морському торговельному порту «Южний» та стягнути з Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він працював з 29.07.2004 року на посаді начальника оперативно-вантажного відділу Центральної енергетичної митниці у морському торговельному порту «Южний». Державною митною службою України 25.06.2005 року був виданий наказ № 586 про ліквідацію Центральної енергетичної митниці (а.с. 22, 53), а наказом № 587 від 25. 06 2005 року була створена Енергетична регіональна митниця (а.с 54-55). Наказом Центральної енергетичної митниці НОМЕР_1 (а.с. 16-18) його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією названої митниці. Про своє звільнення йому стало відомо з наказу з яким його ознайомили. Перед звільненням в.о. начальника Енергетичної регіональної митниці Вечер В.Г. проводив з ним бесіду і запропонував перейти переводом на таку саму посаду у новостворену Енергетичну регіональну митницю. Позивач на це дав згоду, але його заяву чомусь не задовольнили і звільнили з посади. Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним і безпідставним, оскільки фактично відбулась не ліквідація Центральної енергетичної митниці Державної митної служби України, а перейменування її структурного підрозділу з повною передачею функцій та повноважень, документації майна, приміщень у центрі та на місцях, особистого митного забезпечення, номерів телефонів. Також не оформлювались нові облікові документи на особовий склад та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які знаходяться на обліку митниці, де він
Справа №22а-1766/2006 р. Головуючий першої інстанції суддя - Погрібний М.О.
Категорія: 40 Доповідач суддя - Яковлєв Ю.В.
працював. У зв'язку з викладеним позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити.
Строків звернення до суду він не порушував, оскільки після звільнення він у вересні 2005 року подав до суду позовну заяву про своє поновлення на роботі в строки, передбачені КЗпП України. Ця заява в подальшому за рекомендацією суду була переоформлена на адміністративний позов.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_1 не визнав, пояснивши, що позивач був звільнений зі своєї посади відповідно до вимог п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України.
Постановою суду 1-ї інстанції від 11.09.2006 року позов ОСОБА_1 був задоволений. Він був поновлений на посаді начальника оперативно-вантажного відділу Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України в торговельному порту «Южний». З Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України на користь позивача стягнуто 24197 гривень 31 копійку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційних скаргах Енергетична регіональна митниця та Державна митна служба України, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального права, просять вказану постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2006 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач ОСОБА_1 наказом Центральної енергетичної митниці ДМС України НОМЕР_2 був призначений на посаду начальника оперативно-вантажного відділу у морському торговельному порту «Южний» і його середньоденна заробітна плата складала 92,71 гривень (а.с. 14,119).
Державною митною службою України 25.06.2005 року був виданий наказ № 586 про ліквідацію Центральної енергетичної митниці (а.с. 22, 53), а потім у цей же день був виданий наказ № 587 «Про створення Енергетичної регіональної митниці» (а.с 54-55). У наказі № 587 від 25.06.2005 року відсутні посилання на будь які документи чи обґрунтування, згідно з якими прийнято рішення про ліквідацію ЦЕМ та створення ЕРМ.
Наказом в.о. Голови Державної митної служби України № 607 від 01.07.2005 року була створена ліквідаційна комісія з питань ліквідації Центральної енергетичної митниці (а.с. 20-21), яка в свою чергу 30.08.2005 року видала накази по Центральній енергетичній митниці № 153-к та № 154-к про звільнення 304 працівників в порядку переведення до Енергетичної регіональної митниці.
Наказом же цієї ж комісії НОМЕР_1 (за той же день, коли видавались накази №№ 153-к та 154-к) 8 працівників Центральної енергетичної митниці були звільнені зі своїх посад у зв'язку з ліквідацією ЦЕМ, у їх числі і позивач (а.с. 16-18).
22 липня 2005 року Державною митною службою України був затверджений штатний розпис Енергетичної регіональної митниці на 2005 рік. В цьому штатному розпису керівні органи, відділи, структурні підрозділи залишилися такі самі, як і значилися в штатному розпису Центральної енергетичної митниці. В тому числі залишилася і посада начальника оперативно-вантажного відділу у морському торговельному порту «Южний», яку займав позивач ОСОБА_1 (а.с. 5-12, 23-30).
Також незмінними залишилися задачі та функції новоутвореної (замість Центральної енергетичної митниці) Енергетичної регіональної митниці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, який вирішував спір щодо звільнення позивача з публічної служби, що у данному випадку відбулася не ліквідація Державною митною службою України свого структурного підрозділу -Центральної енергетичної митниці, а просте перейменування останньої в Енергетичну регіональну митницю, з повною передачею функцій та повноважень, документації, майна, приміщень у центрі та на місцях, особистого митного забезпечення, номерів телефонів. При цьому не оформлювались документи на особистий склад митниці та суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності, які знаходяться на обліку митниці. Фактичним правонаступником Центральної енергетичної митниці є Енергетична регіональна митниця, а в Державній митній службі України відбулась реорганізація структурного підрозділу.
Такі обставини підтверджені актом службової перевірки НОМЕР_3, проведеної комісією Державної митної служби України (яка була утворена наказом Державної митної служби України № 20 від 17.01.2006 року). Згідно з висновками вказаної комісії, ліквідація ЦЕМ була здійснена з порушенням Указу Президента України від 29.11.1996 року № 1145/96 (в редакції Указу Президента України від 24.08.2000 року № 1022/2000). Це сталося з вини колишнього директора Юридичного департаменту Держмитслужби, який завізував наказ № 586 про ліквідацію ЦЕМ не перевіривши правових обставин її створення. Рішення про ліквідацію ЦЕМ та створення ЕРМ прийнято в.о. Голови Держмитслужби Салагором М.М. без наявності обгрунтування необхідності таких дій. Цьому сприяло те, що у Держмитслужбі не установлений порядок створення, реорганізації та ліквідації митних органів і спеціалізованих митних установ і організацій. З такими висновками вказаної комісії погодився Голова Державної митної служби України Єгоров О.Б. (а.с. 122-132).
Вірним є й посилання суду 1-ї інстанції на те, що відповідно до вимог ч. З ст. 36 КЗпП України, в разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Такого скорочення чисельності або штату працівників не відбулося, навпаки чисельність працівників збільшилась з 347 до 354 працівників (а.с. 5-12, 23-30, 31-34). Дія трудового договору з ОСОБА_1 фактично не припинялась і він повинен був продовжувати роботу на посаді заступника начальника оперативно-вантажного відділу Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України. Обгрунтовним є посилання суду на те, що у серпні 2005 року, за пропозицією в.о. ЕРМ Вечора В.Г., позивач написав заяву про переведення його до Енергетичної регіональної митниці на ту ж саму посаду. Це підтверджено згаданим Актом службової перевірки НОМЕР_3. (а.с. 122-132).
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.З ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач був звільнений з роботи з ініціативи власника з порушеннями положень п.1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, без переводу на посаду заступника начальника оперативно-вантажного відділу Енергетичної регіональної митниці у морському торговельному порту «Южний», на що він дав письмову згоду, тобто без законних підстав і з порушенням встановленого закону.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України правильно поновлений судом на вказаній посаді, також вірно стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 261 день у розмірі 24197,31 гривень.
Також вірно, у відповідності до вимог ст. 233 КЗпП України, суд поновив позивачу строк для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки ОСОБА_1 пропустив його з поважних причин.
З огляду на вищеозначене колегія суддів вважає, що вирішуючи справу суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи наведені в апеляційних скаргах, правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та ст. 205 КАС України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Державної митної служби України, Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.