УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця  „30" дня колегія суддів судової палати у

цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:    Курської А.Г.

Суддів:                                                     Горбань В.В.

Філатової Є.В.

При секретарі:            Урденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду від 06 червня 2003 року,

ВСТАНОВИЛА:

18 листопада 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 20 вересня 1999 року близько 19 годин ОСОБА_3., що знаходився в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до воріт домоволодіння ІНФОРМАЦІЯ_1, став нецензурно оскорбляти, чинити хуліганські дії - стукав по воротах, борсав в ОСОБА_1. каміння, металевий уголок, увійшов на подвір'я з ножем, виказував загрози вбити, при цьому розмахуючи ножем, замахнувся на потерпілу і тільки тому, що остання спустила собака, хуліганські дії ОСОБА_3. вдалося припинити. Вироком Сакського районного суду від 04 квітня 2000 року ОСОБА_3. визнаний винним по ст. 206 ч. З УК України і засуджений на три роки позбавлення волі. В результаті неправомірних дій ОСОБА_3. позивачкам спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовують тим, що пережили нервовий стрес, були налякані, не могли довгий час заспокоїтися, боялися виходити на вулицю, було порушено звичний уклад їхнього життя. Моральну шкоду оцінили по 5000 грн на кожного.

Рішенням Сакського районного суду від 06.06.2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином на користь ОСОБА_1 1400 грн, на користь ОСОБА_2 - 1300 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, висновки суду, щодо розміру компенсації моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи, позивачки також не надали суду доказів, які б підтверджували наявність заподіяної їм моральної шкоди у тому розмірі, який суд стягнув з нього.

Справа № 22-6650/2006 р.                           Головуючий суду першої інстанції

Ісламгулова О.В.

                           Доповідач    Горбань В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така шкода була заподіяна позивачам внаслідок неправомірних дій відповідача. При цьому суд визнав, що неправомірність дій відповідача встановлено вироком Сакського районного суду АРК від 04 квітня 2003 року.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 440-1 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Пленум Верховного Суду України в пункті 3 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року), роз'яснив, що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При такому положенні, виходячи з правил статті 440-1 ЦК України (1963р.) і вищезазначених роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України та встановивши неправомірність і незаконність дій відповідача щодо позивачів, суд першої інстанції обгрунтовано поклав обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на відповідача.

Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2001 року), роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції враховував обставини заподіяння шкоди, характер та обсяг моральних страждань, які зазнали позивачі з винних та протиправних дій відповідача, стан здоров'я позивачів. При цьому також було враховано матеріальне становище відповідача.

За таких обставин розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом у 1300 грн. та 1400 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Що стосується доводу відповідача про недоведення та відсутність доказів щодо протиправності його дій відносно позивачів, то він спростовується вироком Сакського районного суду від 21 квітня 2000 року та матеріалами справи.

Посилання в скарзі на те, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не враховано його матеріальне становище є необгрунтованим, оскільки спростовується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не надав оцінки доказам, не взяв до уваги доводи відповідача щодо відсутності вини в заподіянні позивачам моральної шкоди, а тому необгрунтовано задовольнив вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних підстав для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сакського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2003 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.