Справа № 445/1657/13 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.
Провадження № 22-ц/783/2248/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 30
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів - Шумської Н.Л., Струс Л.Б.
з участю секретаря - Бадівської О.О.
та з участю ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої злочином, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої злочином. Просив зобов'язати відповідача відшкодувати на його користь 86 516, 12 грн завданих матеріальних збитків.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 41 635, 44 грн. заподіяної шкоди та 409,35 грн судового збору в дохід держави. В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 Вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду змінити, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Свої вимоги мотивує тим, що 24 січня 2014 року звернувся в суд із клопотанням про уточнення позовних вимог в частині збільшення, проте суд відхилив його клопотання, чим порушив надане йому як позивачу право щодо збільшення позовних вимог, що призвело до прийняття необ'єктивного рішення. При винесенні рішення суд не врахував положень ч.1 ст. 1166 ЦК України та абз. 1 п.4 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року, у відповідності до якого, шкода завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Це свідчить про те, що при відшкодуванні шкоди не може бути застосовано коефіцієнт фізичного зносу на запчастини, що були у використанні, які підлягають заміні.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що судом вірно оцінені надані позивачем докази, закономірно врахована розписка позивача на суму 10 000 грн. щодо часткового погашення завданих збитків, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 07 вересня 2010 року о 2.30 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Г. Чупринки, 114 а в м. Львові, незаконно заволодів транспортним засобом марки «Тойота Кемрі», 2007 р.в., чорного кольору, кузов НОМЕР_3 д.н.з. НОМЕР_1, належного ОСОБА_2 Керуючи викраденим автомобілем не врахував дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечної швидкості і бокового інтервалу, здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2, завдавши автомобілям технічних пошкоджень, чим порушив п.10.1 ПДР України.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.09.2010 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, в дохід держави.
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2010 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Відповідно до висновку експерта від 19.10.2010 року №9/347 здійсненого в кримінальній справі №144-36668 вартість матеріального збитку завданого власнику представленого на експертизу легкового автомобіля марки «TOYOTA» моделі «CAMRY 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3, станом на момент проведення експертизи, складає 50 935, 44 грн.
Згідно квитанції від 07.09.2010 року вартість евакуації автомобіля становить 400 грн., а вартість зберігання транспортного засобу на спец майданчику УДАІ за одну добу та кожну наступну становить 300 грн.
Відповідно до наданої розписки від 14.09.2010 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 10 000 грн. на ремонт належного йому автомобіля, пошкодженого 07.09.2010 року внаслідок ДТП.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода заподіяна неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі, особою, яка її завдала.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог вказаної норми права, позивач в своїй позовній заяві просив відшкодувати завдану йому шкоду шляхом стягнення з відповідача суми у розмірі 85 816, 12 грн згідно рахунку-фактури №Д-00012463 від 08.10.2010 року.
Відповідно до абз. 2 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року ( з змінами від 19.12.2008р.) - при вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положення п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, якою зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З урахуванням викладених обставин справи місцевий суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача відшкодувати завдані матеріальні збитки в сумі 41 635, 44 грн., які останній не оспорив, з врахуванням відшкодованих відповідачем 10 000 грн. на ремонт автомобіля.
Колегія суддів вважає, що судом вірно надано правову оцінку рахунку-фактурі від 08.10.2010 року та такий не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки як було з'ясовано судом першої інстанції та підтверджено позивачем у засіданні апеляційної інстанції, такий ним не оплачено.
Інших доказів, які б стверджували про понесення затрат на ремонт пошкодженого автомобіля позивачем суду не надано.
Районний суд розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог, судове рішення ґрунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з»ясовані обставини справи, дана вірна оцінка доказам, застосовано відповідні норми матеріального права, дотримано норми процесуального права та постановлено законне рішення. Доводи скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного колегія судів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.314, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Шандра М.М.
Судді: Струс Л.Б.
Шумська Н.Л.