Справа № 454/2-1093/11 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/783/258/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:31
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Струс Л.Б., Мацея М.М.
з участю секретаря Бадівськї О.О.
та з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,
представника ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином, -
встановила:
25.08.2011 року ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 06.05.2009 року відповідач грубо порушив правила дорожнього руху та в»їхав в браму господарства ОСОБА_6, внаслідок чого їй завдана матеріальна шкода, яка полягає у знищенні майна, що за кошторисом складає 9 904 грн. і яку вона просить стягнути з відповідача. Крім цього, її неповнолітня донька ОСОБА_4 перенесла гостру реакцію на стрес з гострою афонією з подальшою трансформацією у затяжний посттравматичний стресовий розлад, тривожно фобічний синдром. Злочинними діями ОСОБА_2 завдано моральної щкоди позивачці та її неповнолітній дочці, яка після ДТП втратила голос та проходила тривалий курс лікування, у зв'язку з чим пропустила навчання у школі та заняття музикою, внаслідок чого змінилося життя позивачки та її родини. Просила стягнути 30 00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 9904 гривень, моральну шкоду в сумі 4000 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень, а всього в на загальну суму 15904 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 159 гривень 04 копійки.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 Вважає рішення незаконним та необгрунтованим, внаслідок неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи. Вказує, що ОСОБА_6 по кримінальній справі потерпілою не визнана, а тому не може претендувати на відшкодування шкоди. ОСОБА_6 не представлено доказів того, що пошкоджене майно належить неповнолітній ОСОБА_4, тобто, що саме ОСОБА_4 злочином заподіяно матеріальну шкоду. Розмір майнової шкоди позивачкою не доведено. Також, вважає, що не можна погодитись з рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки, позивачем та її представником не представлено жодного фінансового документу, що підтверджує сплату цієї суми позивачем та отримання її адвокатом. Просить рішення Сокальського районного суду від 04.10.2012 року скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.
Згідно із положеннями ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом установлено, що ОСОБА_2 06.05.2009 року о 02.20 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Вокзальній в м. Белз Сокальського району Львівської області, проявивши злочинну недбалість та неувагу до дорожньої обстановки, будучи неуважним, допустив відволікання від керування автомобілем та від дорожньої обстановки і як наслідок в»їхав у в»їздну браму господарства ОСОБА_6, внаслідок чого її неповнолітня дочка ОСОБА_4 перенесла гостру реакцію на стрес з гострою афонією (відсутність голосу), з подальшою трансформацією у затяжний посттравматичний стресовий розлад, тривожно-фобічний синдром з афонією. Психотравма відноситься до середнього ступеня тяжкості. Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 05.08.2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України закрито у зв'язку з актом амністії (а.с.4-5).
Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача моральну шкоду у розмірі 4 000 грн., районний суд вірно виходив з того, що неправомірними діями відповідача позивачці та її неповнолітній дочці ОСОБА_4 була завдана моральна шкода, оскільки ОСОБА_4 зазнала психотравму, яка викликала тривалий розлад здоров»я і відноситься згідно висновку амбулаторної судової-психіатричної експертизи № 55 від 18.06.2010 року до середнього ступеня тяжкості, у її житті та житті позивачки відбулись несприятливі зміни, що вимагало додаткових зусиль для організації життя. Суд першої інстанції визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням тяжкості завданої позивачці та ОСОБА_4 душевної травми, характеру та обсягу фізичних страждань, їх тривалості, виходячи з засад розумності та виваженості. Вищенаведене відповідає п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Рішення суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позов в частині відшкодування майнової шкоди, районний суд прийшов до правильного висновку про те, що діями відповідача позивачу нанесена майнова шкода, оскільки він здійснивши наїзд на браму пошкодив майно позивачки, що стверджується матеріалами кримінальної справи.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна шкода за кошторисом складає 9 904 грн. Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна з таких підстав.
Як убачається з оглянутої у судовому засіданні апеляційної інстанції кримінальної справи № 1-42/11 про обвинувачення ОСОБА_2, відповідно до зведеного кошторису № 2-1-1 вартість улаштування огорожі складає 6 492,00 грн. На спростування розміру майнової шкоди відповідно до кошторису відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 9 904 грн. слід змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 6 492,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не була визнана потерпілою у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2, тому не має права на відшкодування шкоди не обгрунтовані, оскільки відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або ос порених прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що права позивачки неправомірними діями відповідача порушені, відтак підлягають захисту.
Районний суд також стягнув на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. Проте в матеріалах справи відсутні докази внесення позивачкою оплати за надання правової допомоги. За таких обставин, колегія суддів вважає, що для стягнення витрат на правову допомогу не має достатніх підстав, тому рішення суду в цій частині слід скасувати.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 заподіяної злочином матеріальної шкоди в сумі 9 904,00 грн. та в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь держави судового збору в сумі 159,04 грн. змінити, в цій частині ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 6 492,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 221,90 грн.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу в сумі 2 000 грн. скасувати, відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Шандра М.М.
Судді: Струс Л.Б.
Мацей М.М.