Єдиний унікальний номер 254/9030/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3838/2014
Головуючий у суді 1 інстанції - Богун О.О.
Доповідач - Жарова Ю.І.
Категорія 37
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Донецька в особі Донецької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Дев'ята Донецька нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-
В С Т А Н О В И В :
30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із позовною заявою до територіальної громади м. Донецька, за участю третьої особи дев'ятої донецької державної нотаріальної контори, в якій просив визнати за ним право власності на 41/100 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованими за адресою АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що ним фактичнго прийнято спадкове майно у вигляді 41/100 вищезазначеного будинку, після смерті його батька, але нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину у зв'язку з тим, що право власності на 41/100 частину домоволодіння не було належним чином за реєстровано.
Заочним рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до територіальної громади м. Донецька в особі Донецької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Дев'ята Донецька нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач по справі, ОСОБА_2, звернувся до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної скарги наведено, що судом першої порушено процесуальний порядок розгляду справи. Також апелянт зазначає, що судом не було прийнято до уваги те, що позивачем прийнято спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у зв'язку із неподанням правовстановлюючих документів про належність спадкодавцю нерухомого майна. В суді не встановлено обставин, які б вказували, що спадкодавець за життя набув право власності на житловий будинок неправомірно або, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, рішення суду першої інстанції - скасувати.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направивши суду заперечення на апеляційну скаргу.
Третя особа до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Териториальна громада м. Донецька в особі Донецької міської ради є неналежним відповідачем.
Судом встановлено: Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.4). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно копії свідоцтва про народження (а.с. 5) ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2.
Як вбачається з реєстраційного посвідчення від 10 червня 1992р., Донецьке міське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що 59/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.91 р. №6636 та договору від 27.05.92 р. №3779 (а.с.6).
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.10.1991р., спадкоємцем майна громадянки ОСОБА_4 в одній другій долі є ОСОБА_3 (а.с. 7) спадковим майном на яке видано свідоцтво є житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою АДРЕСА_1
За договором конкретного користування житловим будинком із надвірними побудовами від 27.05.1992р. (а.с. 8), у користування громадянки ОСОБА_5 переходить 41/100 частини домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 У користування ОСОБА_3 переходить 59/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1
23.06.2005р. між ОСОБА_6 (володарем 59/100 частин домоволодіння) та ОСОБА_3 (володарем 41/100т частин домоволодіння) було укладено договір про порядок користування домоволодінням, розташованим у АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Згідно постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії №2037/03-31 від 17.10.2013р.(а.с.11), нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння, посилаючись на те, що на день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, що складається з 41/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 На підставі договору про порядок користування домоволодінням, посвідченого приватним нотаріусом 23 червня 2005року видати свідоцтво про право на спадщину на вищевказану 41/100 частину домоволодіння.
Згідно копії домової книги (а.с. 35-42) у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 окрім ОСОБА_3 зареєстрований його син ОСОБА_7, який відмовився від своє частки спадщини на користь позивача (а.с.31). ОСОБА_8 також відмовилась від прийняття спадщини (а.с.31). ОСОБА_2 своєчасно було подано заяву до Дев'ятої Донецької нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с. 33).
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Заповіту ОСОБА_3 після себе не залишив, що підтверджується наданим нотаріусом витягом з відповідного спадкового реєстру «Заповіти/спадкові договори» (а.с. 51-52).
За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Разом з тим відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, що випливає із роз'яснень, які містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах про спадкування».
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову з підстав того, що Донецька міська рада є неналежним відповідачем у справі.
Між тим, з матеріалів справи не вбачається яка саме частка домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належала спадкодавцеві на праві власності, оскільки згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.10.1991р. ОСОБА_3 є спадкоємцем ? долі спадкового майна, а саме будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 За договором конкретного користування житловим будинком з надвірними будівлями від 27.05.1992р., власниками спірного домоволодіння є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Договір про порядок користування домоволодінням, розташованим у АДРЕСА_1, від 23.06.2005р. укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, при чому у вказаному договорі зазначено, що ОСОБА_3 є володарем 41/100 частини вказаного домоволодіння.
Тобто, як вбачається з вищевикладеного, позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності в розмірі 41/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке належало спадкодавцеві, тобто предметом даного спору є 41/100 частина домоволодіння, але на час вирішення справи, відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 68-69) 41/100 частка спірного домоволодіння належить ОСОБА_9, 59/100 частки вказаного майна належить ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу. Тобто, як вбачається з матеріалів справи частка майна, яке належало спадкодавцеві, неодноразово змінювалася, змінювалися власники вказаного домоволодіння. В матеріалах справи відсутні належні, в розумінні ст..ст. 57, 58 ЦПК України, докази, які б свідчили про розмір частки спірного домоволодіння, яке б належало спадкодавцеві на праві власності, крім того, з матеріалів справи вбачається, що у різні періоди часу співвласниками вказаного домоволодіння були різні особи, які не залучені до участі у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ЦПК України, якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ч. 1, 2 т. 303 ЦПК України).
Відповідно до ст.. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження» розділу VЦПК. У зв'язку з цим, зокрема, в апеляційній інстанції не застосовуються правила пред'явлення зустрічного позову (стаття 123 ЦПК України), про прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами (ст.. 125 ЦПК України), про об'єднання і роз'єднання позовів (ст.. 126 ЦПК України), про недопустимість розгляду справи за відсутності позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (ч. 3 ст. 169 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі будь-яку особу в якості сторони.
Згідно із ст.. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами право власності спадкодавця на спадкове майно, розмір спадщини, не визначено коло осіб які мають відношення до вказаної будівлі.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та прийшов помилкового висновку, про відмову у задоволенні позову з підстав того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, висновки суду суперечать вищевикладеним вимогам процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин рішення суду, як таке, що ухвалене із неправильним застосуванням норм процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до територіальної громади м. Донецька в особі Донецької міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог,т Дев'ята Донецька нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: