Єдиний унікальний номер 252/10964/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4313/2014
Головуючий в 1 інстанції Добінчак О.П.
Доповідач Жарова Ю.І.
Категорія 48
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.,
суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 12.11.2013 року до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, починаючи стягнення з 12.11.2013 року. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду третя особа ОСОБА_1, звернулась до апеляційного суду із апеляційної скаргою, в якій просила скасувати рішення, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом було неповно з'ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом не було прийнято до уваги доводів третьої особи. Також апелянт зазначає, що попередньо з відповідача вже стягувалися аліменти на утримання їхньої спільної дитини, та відповідачем не було сплачено цих коштів. Апелянт вказує на те, що має на утриманні двох дітей, потребує поліпшення житлових умов, однак всі кошти витрачає на розвиток дітей. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем припинені шлюбні стосунки та встановлено режим окремого мешкання та доказів, що відповідач не утримує родину. Своїми діями відповідач з позивачкою намагаються позбавити її дитину матеріального утримання збоку батька.
Сторони до судового засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення на їх адреси рекомендованих листів та телефонограм.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив с того, що позивачка та відповідач мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За довідкою «Фактор - інвест» ОСОБА_4 мешкає зі своєю матір'ю позивачкою по справі ОСОБА_2
Позивачка ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_4 до досягнення нею трирічного віку з 31 січня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини, мати якої не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який працює, наявність у відповідача неповнолітнього сина ОСОБА_3, на утримання якого відповідач сплачує аліменти за рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 07.02.2012 р. в розмірі ? частини з усіх видів заробітку, починаючи з 26.10.2011 р. до повноліття сина.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, згідно із ч. 2,4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення відповідно до вимог статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
При таких обставинах, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги в своїй більшості стосуються оцінки доказів.
Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи третьої особи про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не має.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд -,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: