22-ц/775/88/2014(м)

266/446/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Категорія 27 Доповідач Мальцева Є.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2013 року та на додаткове рішення того ж суду від 03 грудня 2013 року -

В С Т А Н О В И Л А :

28 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» ( далі - ПАТ КБ «Надра») про визнання договору іпотеки № 827847ФЛ- 1 від 29 травня 2008 р., укладеного банком з ОСОБА_2, недійсним, оскільки зміст правочину суперечить чинному законодавству. В позові посилалася на те, що звертається з такими вимогами в інтересах дітей. Вказувала, що їх з ОСОБА_2 діти - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - проживали на час укладання договору в будинку, що є предметом договору іпотеки, і проживають в ньому на даний час. В 2012 році вона отримала письмову претензію ПАТ КБ «Надра», з якої дізналася, що ОСОБА_2 не виконує перед банком кредитних зобов'язань, у забезпечення яких він укладав оспорюваний позивачкою договір іпотеки. З даної претензії вона дізналася про загрозу позбавлення її та дітей житла. Оскільки договір іпотеки, предметом якого є будинок, в якому проживають діти, порушує їх інтереси, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та прав своїх дітей.

19 серпня 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 827847ФЛ від 29 травня 2008 р. і судових витрат. Позов обґрунтував тим, що 29.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством КБ «Надра» ( на даний час - ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 196600 доларів США з оплатою процентної ставки 15,99% на рік, строком до 22.05.2023 року. В якості забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед банком 29.05.2008 року між ОСОБА_1, як дружиною позичальника, та банком був укладений договір поруки. Оскільки кредитний договір був укладений ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, то, на думку банку, створює обов'язки і для іншого подружжя. Тому ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом до обох відповідачів, з урахуванням уточнень до позовної заяви, остаточно просив стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 353461,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2825215,77 грн, в тому числі заборгованість за сумою кредиту 190163,74 доларів США, що в еквіваленті складає 1519978,77 грн; заборгованість за процентами 125161,75 доларів США, що в еквіваленті складає 1000417,87 грн; пені 18475,76 доларів США, що в еквіваленті складає 147676,75 грн; штраф19660 доларів США, що в еквіваленті складає 157142,38 грн..

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2013 року визнано договір іпотеки № 827847ФЛ-1 від 29 травня 2008 року, укладений між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, недійсним.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Додатковим рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 грудня 2013 року скасовано рішення в Державному реєстрі прав запис про заборону відчуження нерухомого майна (будинку та прибудинкових приміщень), що розташований в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, вчинений державним нотаріусом Першої Павлоградської контори 29.05.2008 року за № 340. Зобов'язано Орган реєстрації майнових прав Маріупольського міського управління юстиції внести відповідний запис про скасування держаної реєстрації прав.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ «КБ «Надра» Нікітенко І.Ю., який діє на підставі довіреності, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. У скарзі на додаткове рішення суду апелянт просить його також скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1. В скаргах представник відповідача посилається на порушення судом норм матеріального права, необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутність третьої особи - нотаріуса ОСОБА_7, повідомленої належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про рекомендовані поштові відправлення, яка до суду не явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «КБ «Надра» Нікітенка І.Ю., який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення відповідачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_2, які просили скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно ст. 214 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте оскаржуване рішення таким вимогам закону не відповідає.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності при зверненні до суду позивачкою не порушений, оскільки мотивом його подачі є захист майнових прав дітей, а не позивачки, а зміст договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_2 та банком, суперечить закону, порушує права дітей, тому оспорюваний договір слід визнати недійсним. Відмовляючи в позові ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, суд послався на те, що вона за рішенням суду більш не є поручителем кредитора ОСОБА_2, тому вимога до неї про солідарне з кредитором стягнення заборгованості за кредитом є безпідставною. Також суд відмовив в позові до ОСОБА_2 про солідарне стягнення з нього заборгованості, при цьому мотивів відмови в рішенні не навів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів погоджується в частині відмови в позовних вимогах банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з іншими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 29 травня 2008 року ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит в розмірі 196 000 доларів США з виплатою процентної ставки 15,99% на рік, строком до 22.05.20123 року. Банк виконав свої зобов'язання, що підтверджується меморіальним ордером від 29.05.2008 року.(т.1 а.с.13-14,112)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1, як дружиною позичальника ОСОБА_2, був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору. (т.1 а.с.110).

Також на забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору 29 травня 2008 року ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 надав у заставу будинок АДРЕСА_1. (т.1. а.с.6-7)

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін, має бути досягнута згода.

З матеріалів справи вбачається, що батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1. 03.06.2003 року ОСОБА_2, та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (т.1 а.с.8-10).

На підставі рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 07.04.2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності в цілому на житловий будинок з надбудовою другого поверху літ А-2, жилу прибудову літ А2-1, тамбур літ а-1, сарай літ Б-1, лазню літ В-1, паркан №1,2, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_1, в технічному стані на 01.03.2008 року, відповідно до закону його право власності на нерухоме майно зареєстровано в БТІ м.Маріуполя (т.1 а.с.15-16,21).

Згідно з паспортними даними ОСОБА_1, вона з 25.04.2008 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (т.1.а.с.71). Така ж адреса вказана нею у анкеті-заяві на отримання кредиту (т.1 а.с.72). Як зазначено у анкетах-заявах на отримання кредиту позивачки та її чоловіка, ОСОБА_2 на момент укладання договору іпотеки також був зареєстрований у Дніпропетровській області в м.Павлоград, що також підтверджується його паспортом (т.1 а.с.73,77,78).

Як вбачається з нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1, 29.05.2008 року вона, як подружжя, надала письмову згоду на отримання ОСОБА_2 кредиту та укладання договору іпотеки на будинок АДРЕСА_1 з ВАТ КБ «Надра» (т.1. а.с 24). В заяві вказувала, що договір іпотеки, з текстом якого вона ознайомлена, укладається її чоловіком в інтересах його сім'ї на умовах, які подружжя попередньо обговорили і вважають вигідними, укладання цього договору відповідає їхньому спільному волевиявленню.

Довідкою голови комітету самоорганізації населення «Селище Західне», виданою ОСОБА_2 в квітні 2008 року для надання нотаріусу з метою укладання оспорюваної угоди, підтверджується, що в будинку АДРЕСА_1 згідно з домовою книгою ніхто не прописаний, не проживає, в тому числі неповнолітні діти, що також підтверджується домовою книгою (т.1.а.с. 135-136,296).

13.07.2010 року ОСОБА_4 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1, 12.2012 року ОСОБА_5 зареєстрована разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою будинку - предмету іпотеки, ОСОБА_2 також 25.05.2012 року зареєстрований за цією адресою. (т.1 а.с.296-297)

Між тим, за умовами п.3.1.12. договору іпотеки від 29.05.2008 року іпотекодавець зобов'язується не прописувати неповнолітніх /малолітніх дітей у нерухомості, що є предметом іпотеки, на період дії даного договору. У відповідності з такими умовами договору 29.05.2008 року ОСОБА_2 письмово зобов'язався перед банком не реєструвати в будинку АДРЕСА_1 неповнолітніх до повного погашення кредиту (т.1.а.с.80).

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з приводу визнання недійсними договорів іпотеки з підстав їх невідповідності вимогам законодавства про охорону дитинства та порушення прав дитини, викладених в п.44 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Сторони не заперечували, що банку не надавалась інформація щодо будь-яких майнових прав неповнолітніх дітей на об'єкт іпотеки.

Позивачка, звертаючись в інтересах дітей до суду з позовними вимогами про визнання договору іпотеки недійсним, посилалася на норми Закону України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» ( в редакції 2005 року, що діяла на час укладання договору ) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що діти позивачки на час укладання договору іпотеки не мали майнових прав на предмет іпотеки, також не мали права користування вказаним приміщенням, оскільки їх батьки були зареєстровані за іншими адресами, а згідно з довідкою, наданою банку позичальником, у будинку, переданому в іпотеку, ніхто не проживав, і такі обставини позивачкою нічим не спростовані.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст..212-214, ЦПК України на вказане уваги не звернув та не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.

Під час розгляду справи в апеляційному суді позивачка надала довідку голови комітету самоорганізації про те, що в будинку АДРЕСА_1 проживають с 1999 року по даний час ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1. Таку довідку колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вона складена 20.01.2014 року, після ухвалення оскаржуваного рішення, предметом дослідження суду першої інстанції не була, крім того, спростовується іншими письмовими доказами по справі.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним помилковим, і погоджується з доводами апеляційної скарги про правомірність оспорюваного договору. У зв'язку із тим, що позивачка безпідставно звернулася до суду з вимогами про визнання договору іпотеки недійсним, то колегія суддів не обговорює питання про застосування строку позовної давності, про яке заявляв представник банку. Враховуючи встановлені судом обставини і наведені норми закону, рішення суду в цій частині слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові про визнання договору іпотеки недійсним.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

29.05.2008 року ПАТ КБ «Надра» уклав кредитний договір з ОСОБА_2. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, в нього виникла заборгованість, про яку банк попереджав, вимагав виконати порушені зобов'язання. Станом на 22.03.2013 року заборгованість за кредитним договором складає 353461,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті - 2825215,77 грн, в тому числі заборгованість за сумою кредиту 190163,74 доларів США, що в еквіваленті складає 1519978,77 грн; заборгованість за процентами 125161,75 доларів США, що в еквіваленті складає 1000417,87 грн; пені 18475,76 доларів США, що в еквіваленті складає 147676,75 грн; штраф19660 доларів США, що в еквіваленті складає 157142,38 грн..

Кредитний договір ніким не оспорений, є дійсним.

Згідно з умовами п.4.2.4 банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3. цього договору (мінімальний платіж слід внести щомісячно до 20 числа поточного місяця), а також у випадку, передбаченому у п.4.3.6. цього договору. Пунктами 4.3.4., 4.3.5. кредитного договору обумовлено, що у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції, визначені договором; у випадках, визначених договором, позичальник зобов'язаний достроково, протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги банку про дострокове повне виконання зобов'язань по цьому договору, виконати зобов'язання щодо повернення сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій.

Заочним рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27.09.2012 року договір поруки, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 29 травня 2008 року для забезпечення виконання кредитного договору з ОСОБА_2, припинений з 04 лютого 2010 року (т.1.а.с.133)

Відповідач ОСОБА_2, пояснював апеляційному суду, що кредит отримував для підприємницьких цілей, доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були витрачені в інтересах сім», банком суду не надано.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі справи вбачається, що банк у якості доказу розміру заборгованості надав розрахунок заборгованості станом на 22.03.2013 року, з якого вбачається, що позичальником зобов'язань по погашенню кредиту належним чином не виконується.

Відповідач ОСОБА_2 не оспорював факт наявності заборгованості і її розмір, пояснював, що нотаріусом в 2009 році був вчинений виконавчий напис за невиконання кредитного договору, але він його не виконав, і з 2009 року кредит не погашає.

У заперечення проти позовних вимог банку відповідач надав колегії суддів заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення з нього боргу по кредиту.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Як роз'яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-70/04-13 від 16.01.2013 року, оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування позовної давності в суді першої інстанції, тому колегія суддів не розглядає вказану заяву ОСОБА_2.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Відмовляючи в позовних вимогах банку про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_2, суд першої інстанції наведені норми закону до уваги не прийняв, безпідставно відмовив у позовних вимогах про стягнення боргу з ОСОБА_2, в той же час дійшов правильного висновку про відмову в солідарному стягненні боргу по кредиту з ОСОБА_1.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» підлягає стягненню заборгованість станом на 22.03.2013 року за кредитним договором № 827847ФЛ від 29 травня 2008 р.: за кредитом в розмірі 190 163,74 доларів США, що еквівалентно 1 519 978,77 грн; за процентами 125 161,75 доларів США, що еквівалентно 1 000 417,87 грн; штраф 157 142,38 грн..

У відповідності до вимог п.1.ч.2 ст.258 ЦК України неустойка (пеня) може бути стягнута в межах річного строку. ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості 19.06.2013 року, тому, виходячи з розрахунку банку заборгованості по пені з 21.06.2012 року (т.1.а.с.111), з позичальника на користь банку слід стягнути пеню в розмірі 114507,56 грн.((1424,14 + 1509,17+1546,72+1533,18+1621,84+1605,87+1696,96+1734,52+1600,58+58,38) х 7,99 (курс долара США)).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в позовних вимогах позивача про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1, але безпідставно відмовив в позові до ОСОБА_2. Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в позовних вимогах про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_2 підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про часткове задоволення позову, а в частині відмови у стягненні цієї ж заборгованості з ОСОБА_1 - залишенню без змін.

Оскільки колегія суддів скасовує незаконне рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним і відмовляє в позові, то, відповідно, скасовує й незаконне додаткове рішення суду першої інстанції про скасування запису про заборону відчуження предмету іпотеки в Державному реєстрі прав і зобов'язання органу реєстрації майнових прав внести відповідний запис про скасування такої реєстрації. Крім того, відповідно до положень п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

З огляду на наведене, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційних скарг, вважає, що рішення суду першої інстанції і додаткове рішення підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в позові про визнання договору іпотеки недійсним, часткове задоволення позову про стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_2.

Оскільки колегія суддів відмовляє в позові ОСОБА_1, задовольняє вимоги банку до ОСОБА_2, то у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» у відшкодування судових витрат слід стягнути 114,7 грн, а з ОСОБА_2 на користь банку слід стягнути судовий збір 3441 грн та витрати на подачу апеляційної скарги в розмірі 1720,5 грн (3441:2), а всього 5161,5 грн..

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним і в частині відмови в позові до ОСОБА_2 В»ячеславовича про стягнення заборгованості за кредитним договором та додаткове рішення того ж суду від 03 грудня 2013 року - скасувати.

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки № 827847ФЛ-1 від 29 травня 2008 року недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» у відшкодування судових витрат 114,7 грн.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість станом на 22.03.2013 року за кредитним договором № 827847ФЛ від 29 травня 2008 р. за кредитом 190 163,74 доларів США, що еквівалентно 1 519 978,77 грн; за процентами 125 161,75 доларів США, що еквівалентно 1 000 417,87 грн; пені 114507,56 грн; штрафу 157 142,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» у відшкодування судових витрат 5161,5 грн.

Це ж рішення в частині відмови в позовних вимогах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 827847ФЛ від 29 травня 2008 р. - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :