№ 249/1829/14-к

В И Р О К

Іменем України

м.Шахтарськ

13 травня 2014 року

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Морозової І.В.,

за участю секретаря - Шурман Н.М.,

прокурора - Гербутова О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 13 грудня 2013 року за № 12013050560002997, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який народився в м. Шахтарську Донецької області, має середню спеціальну освіту, не працює, не одружений, судимий 14.03.2014 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області за ст. ст. 185 ч. 3, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю в 2 роки, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1,

- у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

10 грудня 2013 року близько 18 годині ОСОБА_1, знаходячись за місцем проживання своєї родички ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав зі стола у зальній кімнаті належну ОСОБА_2 банківську пластикову картку відділення банку «ВТБ-Банк» НОМЕР_1. 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 прийшов до банкомату відділення «ПриватБанк», розташованого за адресою м. Торез Донецької області, вул. Енгельса, буд. 75 і близько 12 години 51 хвилини, діючи умисно, повторно, за допомогою викраденої банківської пластикової картки викрав грошові кошти в сумі 2200 грн. шляхом зняття їх з вищевказаного банкомату та розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнавши себе винним у скоєнні злочину, пояснив суду, що 10.12.2013 року під час перебування в квартирі своєї родички ОСОБА_2 викрав належну їй банківську картку. Від потерпілої дізнався про цифри коду картки. Наступного дня за допомогою викраденої картки через банкомат зняв з банківського рахунку потерпілої 2200 грн., а коли в подальшому хотів зняти ще 100 грн., банківська картка була заблокована, після чого він її викинув. Викрадені гроші витратив на свої нужди. У скоєному розкаюється.

При огляді місця події за участю обвинуваченого ОСОБА_1 показав місце, де ним була викинута викрадена у ОСОБА_2 банківська картка.

Довідкою Відділення «Східне» ПАТ «ВТБ Банк» та випискою по банківському рахунку клієнта ОСОБА_2 підтверджується, що 11.12.2013 року з рахунку через банкомат було отримано 2200 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 винен у скоєнні крадіжки - таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України, але скоїв злочин до винесення вироку у попередній справі. За місцем мешкання характеризується задовільно.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття, оскільки він повністю визнав вину та дав правдиві пояснення про обставини скоєння злочину. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання, молодий вік обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, особу винного, пом'якшуючі покарання обставини, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді обмеження волі.

Остаточне покарання ОСОБА_1 необхідно визначити за правилами ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироками.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, із застосуванням випробування відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, але в умовах належного контролю за його поведінкою і виконанням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2014 року, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в два роки шість місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Зарахувати у відбутий іспитовий строк ОСОБА_1 ту частину строку, що була відбута ним за вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2014 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Морозова І.В.