ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 грудня 2006 р.

№ 14/68

                                         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Грека Б.М., Дерепи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Торгпродукт”

на ухвалу

від 15.09.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 14/68

за позовом

ТОВ “Торгпродукт” (надалі –Товариство)

до	ВАТ “Дизельний завод” (надалі –Завод)

про	стягнення 1632294,17 грн.

зустрічний позов про

визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача

-  Федоріна М.А.

від відповідача

-  Клементьєва О.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. стягнуто із Заводу на користь Товариства 427997,31 грн. основного боргу із урахуванням інфляційних нарахувань, 23160 грн. відсотків річних, 1127120 грн. штрафу, 54014,52 грн. пені; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. скасовано, в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено: визнано недійсним договір № 16/10 від 16.10.2001 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2005 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 31.03.2005 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 02.02.2005 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. заяву Товариства про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 р. скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2006 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. про стягнення штрафу та пені скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд Дніпропетровського апеляційного господарського суду. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2006 р. (судді: Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О., Швець В.В.) заяву Товариства в частині стягнення штрафу та пені залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу та пені залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції в частинні стягнення штрафу та пені залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Приймаючи оскаржуваний судовий акт, суд апеляційної інстанції із дотриманням положення ст. 11112 ГПК України щодо виконання вказівок постанови суду касаційної інстанції підставно виходив із того, що 993/1000 частки майна Миколаївського гідролізно-дріжджового заводу за договором купівлі-продажу від 13.08.2001 р. між ТОВ “Компанія “Міжріччя” та АТЗТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод” придбано у власність ТОВ “Компанія “Міжріччя”. Згідно з умовами п. 1.1 договору доручення № 16/10, укладеного сторонами 16.10.2001 р., довіритель (Товариство) доручив повіреному (Заводу) від імені і за рахунок довірителя придбати та передати останньому частину від 993/1000 частин цілісного майнового комплексу, який належить Миколаївському гідролізно-дріжджовому заводу, розташований в с. Ольшанське, Миколаївського р-ну, Миколаївської обл. та складається з нерухомого майна, обладнання та матеріалів –лота на торгах універсальної товарної біржі “Нерухомість Н” у м. Миколаїв, вул. Шевченко, 40, з врахуванням граничної ціни продажу рівної 2000000 грн., а отже, саме того майна, яке за договором від 13.08.2001 р. вже було придбане ТОВ “Компанія “Міжріччя”. З урахуванням встановлених обставин, врахувавши положення ч. 5 ст. 203 ЦК України, згідно якого правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також прийнявши до уваги положення ст. ст. 607, 610, 614 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов висновків про неможливість виконання договору доручення та про відсутність складу цивільного правопорушення у діях Заводу, зокрема вини останнього у невиконанні договору доручення, як умови для покладення відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені.

Матеріали справи свідчать про те, що наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Тому, колегія суддів підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Торгпродукт” залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2006 р. у справі № 14/68 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                            В. Дерепа