ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 16/11 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Рибака В.В., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Асоціації “Правовий захист підприємств” |
на постанову | від 15.06.2006 р. Луганського апеляційного господарського суду |
у справі | № 16/11 |
за позовом | Асоціації “Правовий захист підприємств” (надалі –Асоціація) |
до | Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії “Луганське центральне відділення Промінвестбанку” (надалі –Банк) |
про | стягнення 14082,31 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2005 р. Асоціація звернулась до суду з позовом до Банку про стягнення сплаченої пені за несвоєчасну сплату відрахувань до Пенсійного фонду України у розмірі 81,85 грн. та до податкової служби у розмірі 0,46 грн., а також 7000 грн. матеріальної шкоди та 7000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на те, що 17.10.2005 р. Асоціація подала до Банку платіжні доручення для списання з її рахунку грошових коштів на сплату обов’язкових платежів до бюджету і страхових внесків, пов’язаних з виплатою заробітної плати. Позивач стверджував, що працівником Банку було внесено виправлення в платіжні доручення, які були повернуті позивачеві для опрацювання з урахуванням цих виправлень. Позивач вказував, що ним були виконані вимоги працівника банку. Внаслідок того, що за вимогою робітника банку позивач був змушений двічі складати платіжні доручення, надати чек на одержання готівки для заробітної плати 17.10.2005 р. не виявилося можливим, оскільки операційний день Банку закінчився. Працівником Банку було дописано в графі “призначення платежу” про одержання за чеком 17.10.2005 р., тому Асоціація була позбавлена можливості надати чеки в інший день. В порушення пунктів 2.3.11, 2.3.18 договору банківського рахунку від 07.06.2005 р. № 7-07-232 Банк не здійснив операції згідно направлених клієнтом платіжних доручень, а також вчасно не повідомив про цей факт позивача. У зв’язку з цим позивач вважав, що неправомірними діями Банку йому заподіяно збитків у вигляді сплаченої пені за несвоєчасну сплату обов'язкових платежів, 7000 грн. неодержаних доходів за договором про надання юридичних послуг №21/Ю/ЛО від 10.10.2005 р., укладеного між Асоціацією та ТОВ “Луганськ-Ойл”, а також 7000 грн. моральної шкоди.
Банк проти задоволення позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.03.2006 р. (суддя Шеліхіна Р.М.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. (судді: Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В., Перлов Д.Ю.), в позові відмовлено з мотивів неправомірності та необґрунтованості пред’явлених вимог.
Не погоджуючись з постановою, Асоціація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.06.2005 р. між Банком та Асоціацією укладено договір банківського рахунку № 7-07-232, предметом якого є відкриття Банком поточного рахунку клієнту та здійснення розрахунково-касового обслуговування.
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків (шкоди), господарські суди першої та апеляційної інстанцій вірно розподілили між сторонами обов'язок доказування, правильно визначивши, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність збитків (шкоди) і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків (шкоди), розмір відшкодування. В свою чергу, відповідач повинен був доводити відсутність своєї вини.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Договором банківського рахунку № 7-07-232 від 07.06.2005 р. іншого строку не передбачено, а тому відповідач зобов'язаний здійснювати перерахування платежів на підставі платіжного доручення позивача в день його надходження.
Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, передбачено, що відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту “Дата надходження”, який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Стаття 1073 ЦК України встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. Так, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, факт прийняття Банком платіжних документів на перерахування платежів Асоціацією не доведений. Водночас, зобов'язання Банку перерахувати за розпорядженням клієнта з його рахунку грошові кошти виникає з моменту надходження до Банку відповідного розрахункового документу. Тому, посилання позивача на неналежне виконання відповідачем умов договору є безпідставним.
Приймаючи рішення та постанову про відмову в позові суди виходили з відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди).
Вказані висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно відмовлено у позові.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Асоціації “Правовий захист підприємств” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. у справі № 16/11 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: В. Рибак
Л. Стратієнко