АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року  м Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  Косогор Г.О.

суддів  Ткачук О.О. Ісаєвої Н.В.

при секретарі Ісаєвої Ю.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського міськрайсуду Одеської області від 04 жовтня 2006 року по справі за позовом ДП, МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний» до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про втрату права користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», ОСОБА_5 про визнання недійсним ордеру та виселення,

встановила:

У червні 2001 року позивач ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний» звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1., ОСОБА_4. про втрату права на житло в порядку ст.71 ЖК України. В обгрунтування свого позову позивач вказував, що родина ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми з 01 по 03 вересня 2000 року виїхала з квартири НОМЕР_1 гуртожитку ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний».

Підчас розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати ОСОБА_1, ОСОБА_4.,ОСОБА_2., ОСОБА_3. такими, що втратили право на житло в квартирі НОМЕР_1 у гуртожитку ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», в порядку ст.. 107 ЖК України, з моменту їх фактичного вибуття з 03.09.2000 року

У жовтні 2005 року ОСОБА_1., яка діяла у  своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3., а також ОСОБА_2, звернулися з зустрічним позовом до ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», а також до ОСОБА_5 про визнання недійсним ордеру, та виселення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим що квартира НОМЕР_1 у гуртожитку ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», що складається з двох кімнат загальною площею 36 кв.м., на підставі рішення адміністрації і профспілкового комітету ОК «Ювілейний» була передана ОСОБА_5 відповідно до ордеру. Позивачі вважали, що ордер ОСОБА_5 був виданий з порушенням у зв'язку з тим, що ордер на жиле приміщення видається на незайману жилу площу, а жила площа, на яку був виданий ордер, є спірною.

Справа №22 - 6263/2006 р.  Головуючий 1- ої інстанції

Комлева О.С.

Доповідач: Ткачук О.О.

У судовому засіданні представник відповідача зустрічний позов не визнав, свої позовні вимоги підтримав.

ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали.

Рішенням Овідіопольського міськрайсуду Одеської області від 04 жовтня 2006 року позовні вимоги ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний» було задоволено у повному обсязі, у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_3. відмовлено.

На дане рішення принесені апеляційні скаргиОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в яких ставляться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ДП МО України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний» у позові, та задоволення позовних вимог апелянтів.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. З08 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п. З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п 1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу,' суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, правовідносини, які виникли між сторонами, та вірно застосував правові норми, які регулюють ці правовідносини.

Суд вірно послався на вимоги ст. 107 ЖК України, відповідно до яких, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.1989 p., № 13 від 25.12.1992 року, № 15 від 25.05.1998 року, відповідно до ст.. 107 ЖК України, на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення).

Відповідно до ст. 128 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до ст.. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Проаналізувавши надані позивачами докази, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що родина ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3., 03 вересня 2000 року вибули з квартири НОМЕР_1 гуртожитку ДП МО України ОК ,,Ювілейний", розташованого у АДРЕСА_1, на постійне проживання в іншу місцевість - до будинку АДРЕСА_2, тому вірно задовольнив позов ДП МО України ОК «Ювілейний».

Суд перевірив усі докази, які навів позивач у підтвердження своїх вимог, а відповідачі -у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1. на те, що юна постійно мешкала у квартирі НОМЕР_1 у гуртожитку ОК  „Ювілейний" до лютого 2002 року, не береться судовою колегією до уваги, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, а саме актами та поясненнями свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8. та ін.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4. на те, що його колишня родина не мешкає разом з ним, не береться судовою колегією до уваги, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, а саме: відповідно до акту обстеження умов проживання неповнолітньої ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_2. та ОСОБА_2 - мешкають в АДРЕСА_3, що підтверджується тим, що вони обслуговуються в поліклініці по АДРЕСА_4; відповідно до перепису населення ОСОБА_2. проживає в АДРЕСА_4.

У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволені зустрічної позовної заяви.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- відхилити.

Рішення Овідіопольського міськрайсуду Одеської області від 04 жовтня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.