Справа № 407/1908/14-ц
2/407/807/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді Лобарчук О.О.
при секретарі Ряполовій Д.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрациту цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Просить поновити його на посаді гірничого майстра УПР-2 на ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит», стягнути з ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
В обгрунтування свого позову вказав, що він працював на шахті «Комсомольська» з 05.02.2007 року, згідно наказу № 31-ок від 05.02.2007 року. 30.06.2007 року, згідно наказу 172-ок, був призначений гірничим майстром на тому ж підприємстві, з повним робочим днем під землею. Однак, 25.03.2014 року згідно наказу № 202-ок від 31.03.2014 року він був звільнений з підприємства згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, в зв'язку з невідповідністю займаній посаді. З даним наказом та своїм звільненням він не згоден з наступних причин.
Так, наказ про звільнення згідно запису в трудовій книжці був виданий лише 31 березня 2014 року, а засідання профкому згідно виписки проходило 28 березня 2014 року. Однак, згідно запису в трудовій книжці, його звільнили 25 березня 2013 року. Тобто, його спочатку звільнили, а вже потім збирали необхідні документи, та видавали накази. Більш того, згідно наряду він вийшов на роботу 25 березня 2014 року в 4 зміну, та працював з 00 годин 25 березня до 6 години 26 березня, тобто вже звільнений, виконував роботу та ніс відповідальність, також на нього виписали наряд.
Запис у трудовій книжці повинен проводитись точно у відповідності чинного законодавства, з посиланням на відповідну статтю закону. Формування його звільнення не відповідають ч. 2 ст. 40 КЗпП України. Так як в статті вказано: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; тобто йому досі не зрозуміло, він звільнений за станом здоров'я , чи не достатньої кваліфікації. Запису про це в трудовій книжці не має.
Оскільки його по теперішній час не повідомлено роботодавцем про причини звільнення, то згідно виписки з Протоколу профспілкового комітету можна зробити висновки, що його звільнили за невиконання без поважних причин посадових обов'язків. Але за вказаною статтею таке звільнення повинно проводитись по іншій частині, та повинні бути докази системного невиконання посадових обов'язків. У випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП. Одним із способів виявлення невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є проведення атестації. Однак згідно Протоколу засідання атестаційної комісії від 05 грудня 2013 року він пройшов атестацію, та згідно висновків комісії здав іспити. Тому ніякої невідповідності займаній посаді бути не може. Дисциплінарних стягнень у нього теж не має, хоча це і не є підставою для звільнення по ч. 2 ст. 40 КЗпПУ. Більш того, пропрацювавши на даній посаді більш 7 років, у нього не було виявлено невідповідності, та не було ніяких дисциплінарних стягнень.
Таким чином, вважає, що відповідач звільнив його без законної на те підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України зобов'язаний поновити його на попередній роботі. Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення йому не була нарахована середньомісячна заробітна плата, відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також зазначає, що вказані дії з боку відповідача є порушенням його законних прав на працю, які завдали моральних страждань. Моральна шкода, завдана в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному. Згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Проте, відповідач позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй родині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй родині. Всі зазначені моральні страждання нанесені йому незаконними діями відповідача можуть негативно відобразитись на його здоров'ї. Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в 2000 гривень. Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов'язаний поновити його на попередній роботі та виплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 25.03.2014 року, а також відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, який діє на підставі договору, підтримав вимоги позивача, пославшись на викладені обставини та уточнив вимоги позивача щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить стягнути з відповідача на користь позивача 13415 грн. 08 коп. та витрати за надання правової допомоги в сумі 2500 грн. згідно довідки.
Представник відповідача - Хомяков Ю.Б., який діє на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що вважає, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог КЗпП України, в трудовій книзі вказано дату звільнення 25.03.2014 року, оскільки згідно Положення, в трудовій книзі вказують останню дату, коли працівник виходив на роботу. Оскільки останній день робочий у позивача був 25.03.2014 року, засідання профкому відбулося 28.05.2014 року. Це була п'ятниця і наказ про звільнення був виданий 31.03.2014 року. В зв'язку з чим, не підлягають стягненню і середній заробіток, моральна шкода і витрати за надання правової допомоги. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд, заслухав думку представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові матеріали, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно наказу № 31-ок від 05.02.2007 року прийнятий прохідником 5 розряду на ділянку УПР-2 на ВП «шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит.(а.с.12)
Згідно виписки з протоколу № 55-А від 28 березня 2014 року позачергового засідання комітету профспілки ВП шахта «Комсомольська» було постановлено надати згоду на звільнення ОСОБА_2 з підприємства за ст. 40 п.2 КЗпП України за невідповідність займаній посаді. (а.с.17)
Наказом № 202-ок від 31.03.2014 року ОСОБА_2 звільнено за ст.40 п.2 КЗпП України за невідповідністю займаній посаді за згодою профкому.(а.с.13)
Як вбачається з протоколу засідання атестаційної (екзаменаційної) комісії з перевірки знань «Правил безпеки під час користування з вибуховими матеріалами промислового призначення» від 05 грудня 2013 року під № 52 у списку прізвище ОСОБА_2 та вказано «знает»( а.с. 14)
Згідно запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 під № 27 вказано: 25.03.2014 року звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з невідповідністю займаній посаді. (а.с.11)
Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р., з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова), вказано, що "суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі".
Одним із способів виявлення невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є проведення атестації. Однак згідно Протоколу засідання атестаційної комісії від 05 грудня 2013 року позивач ОСОБА_2 пройшов атестацію, та згідно висновків комісії здав іспити.
Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд вважає, що є всі підстави для поновлення позивача ОСОБА_2 на посаді гірничого майстра УПР-2 ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит».
Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не була нарахована середньомісячна заробітна плата, відповідач при поновленні на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд погоджується з розрахунком позивача та сумою, яка повинна бути виплачена позивачу при поновленні, а саме в розмірі 13415 грн. 08 коп.
Щодо моральної шкоди, то в цій частині суд задовольняє вимоги позивача частково на суму 500 грн.
З відповідача також підлягають стягненню витрати позивача на правову допомогу в сумі 2500 грн. (а.с.29) та судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. на користь держави.
Рішення у повному обсязі складено 08 травня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232,235,237-1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 10,11,60, 88, 213-215 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково .
Поновити ОСОБА_2 на посаді гірничого майстра УПР-2 на ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит».
Стягнути з ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13415 (тринадцяти тисяч чотириста п'ятнадцяти) грн. 08 (восьми) коп., моральну шкоду в сумі 500(п'ятсот) грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
Стягнути з ВП шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60(шістдесят) коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачi апеляцiйної скарги.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду О. О. Лобарчук