АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 06 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Суворов В.О.
- Градовського Ю.М. при секретарі - Білорусовій Г.О. з участю: -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою УДАІ ГУMBС України в Одеській області на постанову Київського районного суд м. Одеси від 27 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Одеській області про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні автомобілем,
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Одеській області про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні автомобілем, вказуючи, що на підставі ч.2 ст. 4 Закону України "Про власність", ст.ст. 237-250, 395, 397, 398 ЦК України йому була видана генеральна довіреність НОМЕР_1 на право володіння, користування та розпорядження автомобілем марки "NISSAN PRІMERA", 1991 року випуску, шасі/кузов, рама, коляска/НОМЕР_2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3. Згідно висновку експерта НОМЕР_4 встановлено, що номер кузову автомобіля "NISSAN PRІMERA", 1991 року випуску, шасі/кузов, рама, коляска/НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 змінювався не в заводських умовах, встановити первинне маркування номера кузова не представляється можливим. Згідно постанови оперуповноваженого ВКР Малиновського РВ м. Одеси в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено. Позивач вказує, що на момент видачі генеральної довіреності він не знав,що номер кузова автомобіля перебитий і чи знаходиться автомобіль в розшуку. Вважає, для затримання автомобіля не було достатніх правових підстав і подальше його знаходження на штрафному майданчику порушує його права.
Посилаючись на наведене і на підставі ст. 4 Закону України "Про власність", ст.ст. 386, 391,3 95-398 ЦК України, позивач просив суд зобов'язати другий MB ДАІ УМВС України в Одеській області усунути перешкоди у здійсненні його права володіння, користування та розпорядження вказаним автомобілем, який знаходиться на штрафному майданчику УДАІ УМВС України в Одеській області, шляхом його передачі позивачу, без оплати строку зберігання автомобіля на штрафному майданчику.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Справа №22-1758/2006 р. Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Категорія №38
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2006 року зобов'язано УДАІ УМВС України повернути ОСОБА_1. з арешт майданчику автомобіль марки "NISSAN PRIMERA", 1991 року випуску, шасі/кузов, рама, коляска/ НОМЕР_2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 без оплати строку знаходження вказаного автомобілю на арешт майданчику. Суд також зобов'язав другий міжрайонний відділ УДАІ УМВС України не перешкоджати ОСОБА_1. у володінні, користуванні і розпорядженні автомобілем марки "NISSAN PRIMERA", 1991 року випуску, шасі/кузов, рама, коляска/ НОМЕР_2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3.
В апеляційній скарзі УДАІ ГУМВС України в Одеській області ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УДАІ ГУМВС України в Одеській області, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга УДАІ ГУМВС України в Одеській області не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_2. набув право володіння, користування та розпорядження автомобілем марки "NISSAN PRIMERA", 1991 року випуску, шасі/кузов, рама, коляска/ НОМЕР_2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3.
Фактично позивач купував зазначений автомобіль, оформивши це видачею нотаріально посвідченої довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем.
Згідно висновку експерта НОМЕР_4 встановлено, що номер кузову автомобіля "NISSAN PRIMERA", 1991 року випуску, шасі/кузов, рама, коляска/НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 змінювався не в заводських умовах, встановити первинне маркування номера кузова не представляється можливим.
Відповідно до постанови оперуповноваженого ВКР Малиновського РВ м. Одеси в порушенні кримінальної справи по даному факту відмовлено.
17 березня 2006 року посадовими особами другого міжрайонного відділу УДАІ УМВС України в Одеській області вказаний автомобіль був затриманий і поміщений на арешт майданчик УДАІ УМВС України в Одеській області.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що позивач володіє зазначеним автомобілем на законних підставах, тому у відповідності зі ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність", він як власник автомобіля може вимагати усунення перешкод в користуванні власністю, а тому дії співробітників ДАІ по забороні експлуатації спірного автомобіля позивача є неправомірними і такими, що порушують права позивача, як власника та сумлінного набувача. Оскільки судом встановлено, що позивач є сумлінним набувачем зазначеного спірного автомобіля, то суд першої інстанції вважає за необхідне зобов'язати УДАІ УМВС України в Одеській області усунути перешкоди в здійснені права власності на належний йому автомобіль. Також суд вважав можливим повернути позивачу автомобіль з арешт майданчику без оплати за його утримання, тому, що позивач протягом тривалого часу позбавлений можливості реалізувати своє право власності на автомобіль з вини не встановленої особи.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7, 10, 11, 71 КАС України, ст.ст. 386, 391, 395-398 ЦК України, ст.ст. 4,48,49 Закону України "Про власність".
В апеляційній скарзі УДАІ ГУМВС України в Одеській області вказується, що суд при ухвалені рішення не прийняв до уваги, що затримання транспортного засобу співробітниками ДАІ відбувалося у відповідності із нормами чинного законодавства, на підставі ст. 11 ч.6 Закону України "Про міліцію", ст. 290 КК України, згідно з розділом 5 Наказу МВС України №482 від ЗО червня 1998 року, ст. 265 КпАП України.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, оскільки відповідно до п.6 ст. 11 Закону України "Про міліцію" - міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається
Справа №22-1758/2006 р. Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Категорія №38 Доповідач Бітов А.І.
право: ... 6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю.
В даному випадку позивач до осіб зазначених у п.5 ст. 11 Закону України "Про міліцію" не відноситься і тому застосовувати до нього положення п.6 ст. 11 цього Закону не має підстав.
Стаття 290 КК України регламентує відповідальність за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу і до позивача застосовуватися не може, оскільки кримінальної справи за цією статтею КК України відносно позивача не порушувалося.
Також безпідставним є посилання апелянта на ст. 265 КпАП України, яка регламентує питання вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, оскільки позивач ніякого правопорушення не вчиняв, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, до адміністративної відповідальності він не притягався.
В апеляційній скарзі УДАІ ГУМВС України в Одеській області вказується, що законодавством передбачено пряму заборону на реєстрацію транспортних засобів ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів яких знищені, фальсифіковані або підроблені, а також, що звільнення позивача від послуг за схов автотранспортного засобу на спеціальному майданчику Управління ДАІ, є необгрунтованим, спричиняє збитки державній установі та порушує вимоги ст. 150 ч.З КАС України.
Судова колегія не бере до уваги ці доводи апелянта, оскільки предметом судового розгляду був захист прав позивача по володінню, користуванню, та розпорядженню спірним автомобілем.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивач є сумлінним набувачем спірного автомобіля і тому є правильним висновок суду першої інстанції про можливість повернення йому автомобіля з арешт майданчика без оплати за його утримання тому, що позивач протягом тривалого часу потерпає від негативних наслідків ситуації, яка склалася відносно спірного автомобіля, позбавлений можливості реалізувати своє право по володінню, користуванню, та розпорядженню вказаним автомобілем з вини не встановленої особи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не припустився, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу УДАІ ГУМВС України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Справа №22-1758/2006 р.
Категорія №38
Гололуучий у першій інстанції Сватаненко В.І.