АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/3276/14 Доповідач - Кукліна Н.О.
Справа № 641/1405/14-ц
Категорія : право власності Головуючий 1 інст. - Курганникова О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Кукліної Н.О.
С у д д і в Черкасова В.В., Бобровського В.В.
При секретарі Харченко М.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_6, треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання частково недійсним договору купівлі продажу, визнання права власності та визнання недійсним іпотечного договору
по апеляційній скарзі Публічного акціонерне товариства " Райффайзен Банк Аваль "
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2014 року
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2014 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_8 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу квартири в частині покупця , визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним іпотечного договору, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 недійсним. В обґрунтування вказувала , що їй та матері ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала приватизована однокімнатна квартира АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 14 березня 2005 року. У червні 2005 року її мати отримала рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова від 21 червня 2005 року, яким було затверджено рішення опікунської ради, а саме дозволено відповідачці у нотаріальній конторі продати ? частину квартири АДРЕСА_4 від імені малолітньої ОСОБА_3 та купити на її ім'я ? частину квартири АДРЕСА_1. 21 липня 2005 року відповідачка продала квартиру АДРЕСА_4. 22 липня 2005 року між відповідачкою ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", був укладений кредитний договір № 014/02-1/1011-05, відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 17200,00 доларів США на споживчі цілі. В цей же день 22 липня 2005 року ОСОБА_4 купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. 22 липня 2005 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між нею та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був укладений іпотечний договір , за яким ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. В кінці серпня 2013 року у поштовому ящику позивачка знайшла повідомлення державної виконавчої служби разом із постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме для проведення оцінки для подальшої реалізації на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої вона є, бо саме на придбання їй у власність ? частини цієї квартири надавався дозвіл органом опіки і піклування. Проте мати порушили майнові права малолітньої на той час дитини і оформила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 лише на своє ім'я та передала в іпотеку без згоди органу опіки і піклування. Договір купівлі-продажу квартири є частково недійсним в частині покупця, бо вона після відчуження належної їй на праві власності частки приватизованої квартири набула права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 , куплену 22.07.2005 року на ім'я ОСОБА_4. Тому на підставі ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 17, ч.2 ст. 177 СК України, ст.ст 203.215,224 ЦК України договір купівлі продажу від 22 липня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, в частині покупця квартири АДРЕСА_1 підлягає визнанню частково недійсним та визнанню за нею права власності на ? частину цієї квартири за наслідками відчуження належної їй ? частини квартири АДРЕСА_4 та визнанню недійсним іпотечного договору № 014/02-1/1011/1-05, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 22 липня 2005 року за реєстровим за № 914 без згоди органу опіки та піклування. Також просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з таким позовом, бо на час укладання ОСОБА_4 договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 та передачу цієї квартири в іпотеку станом на 22 липня 2005 року вона, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була неповнолітньої , сама не мала можливості захистити свої права , а після досягнення повноліття їй стало відомо про порушення її прав власності на квартиру лише в кінці серпня 2013 року.
Відповідач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_11 подала письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без їх участі. ( а.с.52)
Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проти позову заперечувала, вказуючи, що підстав для визнання договорів купівлі-продажу квартири та іпотечного договору немає, бо квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 за грошові кошти одержані в кредит, кредит не погашено, в іпотеку передана квартира, яка належить лише позичальнику . До того ж строк позовної давності повинен обчислюватися з дня досягнення позивачем повноліття , а саме з 27 грудня 2009 року, а не з серпня 2013 року , який є надуманим і ґрунтується лише на припущеннях позивача. ( а.с. 68-73)
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась.
Третя особа Приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_7 у письмових поясненнях , наданих до суду, проти позову заперечував та просив справу розглянути за його відсутності. ( а.с.54)
Представник третьої особи Служби у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради просила слухати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, просила ухвалити рішення в інтересах позивача ОСОБА_3, яка на момент укладення договорів купівлі-продажу квартири та іпотечного договору була неповнолітньою. ( а.с.50)
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 22.07.2005 року за реєстровим № 6075. Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним іпотечний договір № 014/02-1/1011/1-05 , укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 22 липня 2005 року за реєстровим № 914.
В апеляційній скарзі Публічного акціонерне товариства " Райффайзен Банк Аваль " ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що права ОСОБА_3 не порушені, відчуження нерухомого майна, яке належало дитині відбувалося з дотриманням норм закону, придбання квартири АДРЕСА_1 відбулося теж з дотриманням діючого законодавства та інтересів малолітньої дитини, то ж підстав вважати договір купівлі - продажу квартири від 22.07.2005 року частково недійсним немає. Сам факт не придбання на ім'я дитини квартири не тягне визнання такого договору недійсним, а може стати підставою лише для відшкодування дитині матеріальної шкоди відповідно до ч.9 ст. 177 СК України . До того ж у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову поза межами строку позовної давності, початок перебігу якого обчислюється відповідно до ч.4 ст. 261 ЦК України та про застосування якої стороною подано заяву до суду першої інстанції на підставі ст. 267 ЦК України .
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, , обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов та визнаючи за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 22 липня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та недійсним іпотечний договір № 014/02-1/1011/1-05 від 22 липня 2005 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із доведеності факту набуття неповнолітньою ОСОБА_3 прав та обов'язків покупця на ? частини квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 22 липня 2005 року та виникнення права на звернення до суду за захистом своїх прав з серпня 2013 року, часу , з якого позивач довідалася про передачу квартири , яку вважала своєю, в іпотеку, без її та органу опіки і піклування згоди. При ухваленні такого рішення суд першої інстанції виходив із рівності часток у праві власності на продану однокімнатну квартиру, набуття позивачем права власності на двокімнатну квартиру в такій же частці та керувався положеннями ст. 177 СК України, ст.ст. 215 ,224 ЦК України . Також суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач про порушення своїх прав довідалася лише в серпні 2013 року, тому строк позовної давності на звернення до суду не є пропущеним.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.
Згідно з ст.ст. 213 ,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 березня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_4 загальною площею 23,1 кв.м , житловою 12 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова від 21 червня 2005 року № 130-7 затверджено рішення опікунської ради та надано дозвіл ОСОБА_4 у нотаріальній конторі продати 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 від імені малолітньої ОСОБА_3 та купити на її ім'я 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Також цим рішенням відповідальність за виконання обов'язків по збереженню житлових прав малолітньої покладено на її матір ОСОБА_4 Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2005 року ОСОБА_4 від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_3 продала квартиру АДРЕСА_4 за 5403 грн. , а 22 липня 2005 року уклала з ОСОБА_6 договір купівлі продажу двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 житловою площею 30.2 кв.м, загальною 44,5 кв.м за 111100 грн. з відстроченням до 18 год. 23 липня 2005 року сплату грошей продавцю за договором. 22 липня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 014/02-1/1011-05 на суму 17200 дол.США на строк по 22 липня 2015 року. На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 014/02-1/1011/1-05 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10 22 липня 2005 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. При посвідченні іпотечного договору ОСОБА_4 надала нотаріальну посвідчену заяву від 22 липня 2005 року, в якій стверджувала, що придбана квартира АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності, є її особистою приватною власністю , у шлюбі при купівлі квартири не перебувала, інших осіб, які б мали право щодо цієї квартири, немає. 26 березня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 видано виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на погашення позичальником ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 4 лютого 2010 року складала 12692,35 дол.США. За заявою стягувача державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого напису.( а.с.5-14,91,98)
При вирішенні даної справи суд першої інстанції всупереч положенням ч.4 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється у разі порушення цивільного права чи інтересу неповнолітньої особи від дня досягнення нею повноліття, помилково виходив з того, що позивач ОСОБА_3 звернулася до суду до сплину позовної давності, який обчислюється з серпня 2013 року, коли позивач дізналася про порушення своїх прав проведенням виконавчих дій по реалізації квартири на погашення боргів позичальника ОСОБА_4 перед банком .
Відповідно до ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Згідно до ч.2 ст. 173 СК України при вирішенні спору між батьками, малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.
Відповідно до положень ч. ч.1, 2, 4 ст. 177 Сімейного Кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального та те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах малолітньої дитини . Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управляння майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління майном.
Згідно з Цивільним кодексом України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною відповідно до правил та з підстав, визначених ст.ст. 215-235 ЦК України. Стаття 215 ЦК України установлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку із недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до с. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Згідно до ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Правочин , вчинений без дозволу органу опіки та піклування, відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК України є нікчемним.
Сторонами не заперечується, підтверджується матеріалами справи, що при укладанні з дозволу органу опіки і піклування 21 липня 2005 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 за ціну в 5403 грн ОСОБА_4 діяла як продавець від свого імені та як представник від імені малолітньої ОСОБА_3 . При укладанні 22 липня 2005 року з відстроченням сплати грошей продавцю ОСОБА_6 нотаріально посвідченого договору купівлі продажу двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 за 111100 грн. ОСОБА_4 виступала покупцем квартири лише від свого імені, сплатила ціну за договором з використанням грошових коштів, одержаних у кредит. При укладанні з банком договору іпотеки ОСОБА_4 надала нотаріально посвідчену заяву від 22 липня 2005 року, яка ніким не скасована, що придбана нею квартира АДРЕСА_1 правами третіх осіб не обтяжена, не є об'єктом спільної сумісної власності, є її особистою приватною власністю , інших осіб, які б мали право щодо цієї квартири, немає. ( а.с.98)
Проте при вирішенні справи суд першої інстанції наведеним обставинам оцінки не дав, тоді як обставини набуття спірної квартири, джерело походження коштів, за рахунок яких спірна квартира придбана у власність покупця ОСОБА_4, укладання сторонами у формі, встановленій законом, договору купівлі-продажу , спрямованого на реальне настання правових наслідків, а саме набуття покупцем ОСОБА_4 у власність придбаної квартири, надання нотаріально посвідченої не скасованої заяви ОСОБА_4 про передачу в іпотеку спірної квартири, не обтяженої будь-якими правами третіх осіб , мають суттєве значення для визначення юридичної природи спірних правовідносин та істотно впливають на наслідки вирішення спору.
Висновок суду першої інстанції , що за договором купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 липня 2005 року нарівні з ОСОБА_4 покупцем повинна виступати неповнолітня ОСОБА_3, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним з визнанням за позивачем права власності на 1\2 частину цієї квартири , ґрунтується на припущеннях , суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону.
Наявність рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної ради м. Харкова від 21 червня 2005 року № 130-7 про надання дозволу ОСОБА_4 у нотаріальній конторі продати 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 від імені малолітньої ОСОБА_3 та дозволу купити на її ім'я 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 само по собі не доводить набуття позивачем за договором купівлі-продажу від 22 липня 2005 року права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та не може бути підставою для визнання частково недійсним вказаного договору купівлі - продажу , та визнання недійсним іпотечного договору від 22 липня 2005 року , як укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_4 без згоди органу опіки та піклування.
Доводи позивача , що при укладанні договору купівлі-продажу від 22 липня 2005 року ОСОБА_4 , як законний представник ОСОБА_3 , порушила її права , не виконала свої обов'язки по захисту прав і інтересів малолітньої доньки, не виконала рішення виконкому , безпідставно не уклала від імені ОСОБА_3, на той час малолітньої дитини, договір купівлі - продажу ? частини квартири АДРЕСА_1 , та передала квартиру в іпотеку без згоди органу опіки та піклування, не можуть бути колегією суддів визнані обставинами, за наявності яких укладені договори підлягають визнанню недійсними з визнанням за ОСОБА_3 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Згідно до ст. ст. 31, 60 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки , в тому числі і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Матеріали справи не містять доказів , що при купівлі нового житла - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 з використанням кредитних коштів ОСОБА_4 діяла всупереч інтересам своєї на той час малолітньої доньки , з порушенням її майнових та житлових прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору купівлі продажу, визнання права власності на 1\2 частину квартири та визнання недійсним іпотечного договору.
Доводи представника позивача, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, щодо набуття малолітньою ОСОБА_3 права користування житлом в квартирі АДРЕСА_1 у момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цієї квартири та проведення державної реєстрації прав власності , що унеможливлювало передачу ОСОБА_4 цієї квартири в іпотеку без згоди органу опіки та піклування , знаходяться за межами предмету і підстав вимоги, що розглядалася судом першої інстанції.
Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариства " Райффайзен Банк Аваль " задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення..
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_6, треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Служба у справах дітей Комінтернівського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 22 липня 2005 року за реєстровим № 6075, визнання за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним іпотечного договору № 014/02-1/1011/1-05 , укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 22 липня 2005 року за реєстровим № 914, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді