АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 грудня 2006р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.

Суворова В.О. при секретарі: Лабунській Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1на ухвалу Кіліійського районного суду Одеської області від 20 червня 2006р. про залишення позову без руху, на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 10 липня 2006р. про відмову в задоволенні заяви про звільнення від сплати судових витрат, по справі за позовом ОСОБА_1до ЗАТ „Кілійський винзавод" про встановлення факту належності частки в майні ОП „Кілійський винзавод", визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006р. ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ЗАТ „Кілійський винзавод" про встановлення факту належності частки в майні ОП „Кілійський винзавод", визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Оскільки при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не сплачено державне мито у встановленому розмірі, ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 20 червня 2006р. позов залишений без руху, наданий строк до 30 червня 2006р. для виправлення недоліків.

27 червня 2006р. ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про звільнення від сплати державного мита, однак ухвалою суду від 10 липня 2006р. в задоволені заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судових витрат відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвали суду від 20 червня 2006р. та 10 липня 2006р. скасувати, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них, перевіривши законність та обгрунтованність ухвал суду в межах доводів апеляційних скарги, колегія судців вважає необхідним скарги залишити без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що при подачі позову не сплачено державне мито, передбачене вимогами ст.З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 „Про державне мито", а також не оплачений збір на інформаційно-технічне забезпечення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмір".

Відмовляючи у задоволенні заяви про звільнення від сплати судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для задоволення заяви не має.

Справа    №    22-4938/2006

Головуючий у 1 інстанції: Бошков М.І.

Доповідач: Градовський Ю.М.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, правильно визначив закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, що 16 червня 2006р. ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ЗАТ"Кілійський винзавод" про встановлення факту належності майна, визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. Ціна позову складає 35210 грн.45к.

Як зазначено в ст.3  Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 „Про державне мито" при подачі позову особа повинна сплатити державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом, в супереч вищевказаним вимогам Декрету державне мито не сплатило, а тому суд першої інстанції обгрунтованно залишив справу без розгляду, надав строк для виправлення недоліків щодо оплати державного мита.

За правилами ст.82ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але на більше як до ухвалення судового рішення у справі.

27 червня 2006р. ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про звільнення її від сплати судових витрат у зв'язку із тяжким матеріальним станом, при цьому не надала суду доказів в підтвердження цих вимог.

Враховуючи, що підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судових витрат не має, суд першої інстанції обгрунтованно відмовив у задоволенні заяви.

Таким чином, судова колегія вважає, що постановляючи ухвалу про залишення позову без руху та ухвалу про. відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судових витрат суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія судців вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив питання по справі, ухвали суду відповідають ст.210  ЦПК України, а тому не вбачає підстав для їх скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308,315  ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1залишити без задоволення.

Ухвалу  Кілійського  районного  суду  Одеської  області  від  20  червня  2006р. залишити без зміни.   Ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 10 липня 2006р. залишити без зміни.

Справа    № 22-4938/2006 Доповідач: Градовський Ю.М.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.