ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2014 року Справа № 925/330/14
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Гури І.І, при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю представників позивача - Татаркіна М.К. за довіреністю, Любива А.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Уманьгаз", м. Умань Черкаської області до державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", с. Іваньки Маньківського району Черкаської області про стягнення 258 251,94 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Подано позов, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за договором №102/13 від 01.01.2013 "На постачання природного газу за регульованим тарифом" - 250614,72 грн., три проценти річних у розмірі 1431,98 грн., пеню - 6205,24 грн.
Позовні вимогти мотивовані тим, що на виконання договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №102/13 від 01.01.2013, що укладений між сторонами, у листопаді 2013 року позивачем було подано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 29.11.2013 на суму на суму 425 354,08 грн., однак відповідач всупереч договору за послуги не розрахувався, станом на 12.02.2014 основний борг складає - 250614,72 грн. Згідно ч. 1 ст. 546, 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 61.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню, згідно ст. 625 ЦК України - три проценти річних.
Відповідач у письмових запереченнях на позов вважав, що позовна заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
- суд повинен згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишити позовну заяву без розгляду та повернути її позивачу, оскільки позовна заява підписана особою, у якої відсутні повноваження для її підпису, так як в довіреності від 18.02.2014 № 423, яка додана до позовної заяви, у представника позивача відсутні безпосередні повноваження підписувати позовні заяви;
- з розрахунків, які додані позивачем до позовної заяви (довідка по операціях за договором) вбачається, що відповідачем було фактично сплачено за поставлений газ 940 569,02 грн., а позивачем було поставлено газу на 760 614,72 грн., тобто з розрахунків, які надані позивачем випливає, що у позивача виникає заборгованість перед відповідачем за недопоставлений газ, також позивачем не надано розшифровку сум у розмірі 154 048,00 грн. та 606 566,16 грн. за фактично поставлений газ, тобто за які це послуги заборгованість. Крім того, у розрахунках позивача взагалі відсутня сума визначена у акті приймання-передачі природного газу від 29.11.2013 у розмірі 425354,08 грн. та є незрозумілим враховувалася чи вона при здійсненні розрахунку заборгованості. Тобто, позивач всупереч п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України у своїй позовній заяві не надав обґрунтований розрахунок суми заборгованості відповідача перед позивачем та не надав доказів наявності заборгованості, а тільки підтвердив факт поставки газу відповідачу на 425 354,08 грн. (на інші суми вказане підтвердження відсутнє), оплату відповідачем позивачу за газ на загальну суму 940 569,02 грн., про що відповідач не заперечує. Таким чином, взагалі відсутній предмет спору між сторонами у зв'язку з відсутністю підтвердженої заборгованості.
У відзиві на заперечення відповідача позивач повідомив, що:
- в довіреності №423 від 18.02.2014 чітко зазначено, що представника уповноважено представляти інтереси підприємства в ... судових органах України будь-якої ланки, з усіма правами, які надані відповідним чинним законодавством позивачу..., у тому числі права подання позову... розписуватись за довірителя"; посилаючись на законодавство, вказує, що процедура підготовки та подання позовної заяви виконана з дотриманням усіх процесуальних норм;
- відповідач, не врахувавши сальдо на 1.01.2013 не вірно трактував обґрунтований розрахунок суми заборгованості відповідача перед позивачем; акт звірки взаєморозрахунків погоджений відповідачем;
Відповідач у письмових поясненнях , ознайомившись з відзивом позивача на заперечення відповідача, надав такі пояснення: позивач у своїй позовній заяві не ставить питання про стягнення заборгованості, яка виникла да договором на розподіл природного газу №86 від 01.01.2013, а отже це не може бути предметом розгляду по справі.
Позивач у відзиві на заперечення відповідача, заявив, що в платіжному доручення №362 від 11.10.2013 вказано послуги транспортування, тому 500 тис. грн., тому 500 тис. грн. були зараховані по договору №86/13 від 01.01.2013 на транспортування природного газу газорозподільними мережами; в листопаді здійснено постачання природного газу на суму 425354,08 грн., тому залишки коштів по дорученню № 342 в сумі 164739,36 грн. були зараховані як часткова оплата по договору №102/13 від 1.01.2013., станом на 01.12.2013 заборгованість склала 260614,72 грн. 18.12.13, після погашення 10 тис. грн. заборгованості по договору від 01.01.2013 заборгованість склала 250614,72 грн., дана сума була заявлена в позовних вимогах.
Відповідач у письмових поясненнях, що надійшли 29.04.2014 вказав, що актом звірки взаємних розрахунків від 18.03.2014, який підписаний сторонами, вони дійшли згоди, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 250614,72 грн. та проти заборгованості не заперечує, відповідач визнає заборгованість перед позивачем за постачання та транспортування природного газу у розмірі 250614,72 грн.
Відповідач повторно представника у судове засідання не направив, в останніх письмових поясненнях від 24.04.2014 просив суд розглянути справу без участі його представника.
Суд вважає клопотання відповідача підлягаючим задоволенню, справа розглянута за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відзивах на заперечення відповідача.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
01 січня 2013 року сторони уклали договір №102/13 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір), за умовами якого позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а відповідач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором:
Договір містить, зокрема, такі умови:
- договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору (п. 2.1.);
- акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9.);
- ціна 1000 м.куб. природного газу з урахуванням послуг по його транспортуванню, послуг з постачання, збору у вигляді цільової надбавки складає 3924,68 грн. (п. 4.2.);
- розрахунковий період за договором - становить один місяць (п. 4.5.);
- у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.);
- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2.);
На виконання умов Договору у листопаді 2013 року позивач поставив відповідачу 91742тис..м. куб. природного газу на суму 425 354,08 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 29.11.2013.
Борг відповідача по оплаті за отриманий газ становить 250614,72 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 18 березня 2014 року та визнається відповідачем у письмових пояснення х від 24.04.2014 №01-10/237.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що сторони правовідносин являються суб'єктами господарювання, зобов'язання, які виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.
Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).
Суд вважає, що договір, укладений між сторонами за правовою природою є договором поставки.
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Предметом договору поставки, на підставі якого виникли господарські договірні зобов'язання сторін, являється природний газ. При укладенні, виконанні, сторонами Договору враховані, встановлені законодавством, зокрема Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", іншими нормативними документами, про що зазначено у Договорі.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно п. 4.5., 4.6. Договору розрахунковий період за договором - становить один місяць. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6.);
Акт приймання-передачі природного газу від 29.11.2013 відповідно до Договору підписаний та скріплений печатками обох сторін Договору.
Отже, строк оплати за газ настав.
В порушення умов Договору та зазначених норм законодавства, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати в установлений строк. Відповідач розрахувався частково.
Борг за газ в сумі 250614,72 грн. залишився несплаченим, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. Суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 250614,72 грн.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, яке викладене у запереченнях від 13.03.2014 на позов, з причин того, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати , то суд вважає дане клопотання необґрунтованим, в матеріалах справи є належно завірена довіреність позивача на представника, яка підписала позовну заяву, з відповідним правом на це.
Стосовно інших вимог позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 Договору.
Позивачем нарахована пеня, яка передбачена у п. 6.2.2. Договору за прострочення оплати за газ. Пеня розрахована за період з 06.12.2013 по 12.02.2014 в сумі 6205,24 грн.,
Розрахунок пені судом перевірений, він є обґрунтованим та вірним.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних не встановлений у Договорі.
Позивачем нараховані три проценти річних за період з 06.12.2013 по 12.02.2014 в сумі 1431,98 грн.
Розрахунок трьох процентів річних судом перевірений, він є обґрунтованим та вірним.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, понесений останнім про подання позову, в сумі 5165,04 грн.
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства "Іваньківський цукровий завод", Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 32741501 на користь публічного акціонерного товариства "Уманьгаз", Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 19, ідентифікаційний код 03361419 - 250614,72 грн. основного боргу, 1431,98 грн. три проценти річних, 6205,24 грн. пені та 5165,04 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 12 травня 2014 року.
Суддя І.І. Гура