РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 918/213/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Левченко О.Є.

відповідача - Шевчук В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.13 р. у справі № 918/213/13-г

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення 3% річних в сумі 19 701 252 грн. 76 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі №918/213/13-г (суддя Мамченко Ю.А.) задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 3% річних в сумі 19 701 252 грн. 76 коп.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2013р. у справі №918/213/13-г відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013р. у справі №918/213/13-г за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 3% річних в сумі 19 701 252 грн. 76 коп. та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" посилається на ту обставину, що господарським суд Рівненської області при ухваленні рішення від 26.03.2013р. по справі №918/213/13-г не взяв до уваги, що боржник зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити три проценти річних, однак жодної вимоги для Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" щодо сплати 3% річних в сумі 19 701 252,76 грн. позивачем не виставлялось. Відтак, в Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" не виникло обов'язку щодо сплати вищезазначених коштів.

Водночас, апелянт зазначив, що умовами Договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010р. встановлено, порядок здійснення оплати, а саме: пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплатити в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Відтак, скаржник стверджує, що із змісту даного договору передбачено обов'язок Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" щодо проведення попередньої оплати однак, попередня оплата в зазначеному розмірі не проводилась. Отже, позивач поставив природній газ на виконання умов договору без отримання попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що позивач в порушення умов п. 4.1 договору поставки №06/10-2839 від 20.12.2010 р. на свій ризик без отримання попередньої оплати поставив відповідачу товар. Крім того, оскільки конкретний строк проведення розрахунків за фактично поставлений товар сторонами в договорі не встановлено, то відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був виконати обов'язок по оплаті поставленого товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а оскільки жодної вимоги про необхідність сплатити суму боргу, що виникла на підставі згаданого договору, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" не отримувало, відтак, строк виконання грошового зобов'язання (оплати вартості природного газу) не настав. Таким чином, не може бути прострочення грошового зобов'язання, строк виконання якого не настав. За таких обставин, ст.625 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до спірних відносин.

За таких обставин відповідач вважає, що стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 3% річних на суму 19 701 252,76 грн. є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2013р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" у справі №918/213/13-г прийнято до провадження, справу призначено до слухання

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 р. у справі №918/213/13-г змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.

15.05.2013р. Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" подало клопотання про зупинення провадження у справі №918/213/13-г з підстав передбачених п.3 ч.2 ст.79 ГПК України.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 545 від 26 липня 2012 року "Про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації (перетворення)" проводиться реорганізація Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в термін до 31.12.2013р.

Ухвалою від 17.03.14 р. Рівненським апеляційним господарським судом поновлено апеляційне провадження у справі №918/213/13- г, справу призначено до слухання.

Ухвалою від 15.05.2013 р. Рівненський апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі №918/213/13-г до закінчення процедури реорганізації позивача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

1 2.02.2014 р. на адресу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Рівненський апеляційний господарський суд надіслав запит, про надання інформації, щодо закінчення здійснення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", термін закінчення якої визначено п. 8 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26 липня 2012 року №545 (із змінами від 13.12.2012 р. №1002), а саме: до 31.12.2013 р. Однак, даний запит залишений сторонами без відповіді. Оскільки, провадження у справі було зупинено тривали час, колегія суддів ухвалою від 17.03.2014 р. поновила провадження у справі № 918/213-13-г та призначила справу для розгляду в судовому засіданні.

28.04.2014 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) надійшли клопотання №172-юв та №173-юв від 28.04.14 р. про зупинення провадження у справі.

Зокрема, клопотання №172-юв мотивоване тим, що Договір №06/10-2839, на підставі якого у справі №918/213/13-г з ПАТ "Рівнеазот" стягуються три відсотки річних, наразі вирішується про визнання його недійсним у справі №5011-42/2302-2012, яка знаходиться у Вищому господарському суді України. Відтак, просить зупинити провадження по справі №918/213/13-г до вирішення пов'язаної з нею справи №5011-42/2302-2012.

Крім того, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" у клопотанні №173-юв зазначає, що 17.04.2014 р. ПАТ "Рівнеазот" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним Договору №06/10-2839 поставки природного газу від 20.02.2010 р. Отже, розгляд справи про визнання Договору №06/10-2839 від 20.12.2010 р. недійним перешкоджає розгляду даної справи по суті, оскільки позивач свої позовні вимоги обгрунтовує вказаним договором.

З урахуванням викладеного, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" просить суд зупинити провадження у справі №918/213/13-г до вирішення пов'язаної з нею справи за позовом ПАТ "Рівнеазот" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним Договору №06/10-2839 поставки природного газу від 20.02.2010 р.

Заслухавши думку представників сторін щодо заявлених клопотань, колегія суддів, порадившись, ухвалила: відмовити у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" Шевчук В.С. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.13 р. у справі №918/213/13-г є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Левченко О.Є. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.13 р. у справі №918/213/13-г є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанієї "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Рівнеазот" (далі - Покупець) укладений Договір поставки природного газу №06/10-2839 (далі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі вказаному в п.1.2. даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 574000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 52000 тис.м.куб., лютий - 48000 тис.м.куб., березень - 52000 тис.м.куб., квітень - 49000 тис.м.куб., травень - 49000 тис.м.куб., червень - 35000 тис.м.куб., липень - 37000 тис.м.куб., серпень - 49000 тис.м.куб., вересень - 49000 тис.м.куб., жовтень - 52000 тис.м.куб., листопад - 50000 тис.м.куб., грудень - 52000 тис.м.куб..

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2187,20грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2425,84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2911,01 грн.

Умовами п.4.1 договору передбачено, що оплата за газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу: - оплата в розмірі 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 05 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.5.1. договору строк поставки газу: з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

У разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. (п. 7.3.1 договору).

У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. (п. 9.2. договору)

Пунктом 10.1. Договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписаний повноважними представниками сторін і скріплений печатками сторін.

Згідно п. 2.2 додатку № 1 до договору, обсяг газу, визначений згідно з п.2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу переданого за договором в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання - передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2010 року сторони погодили викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції:

"Ціна з 1 січня 2011 року за 1000 куб.м. природного газу становить 2282,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 194,90 грн., ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2522,54 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3027,05 грн.".

На виконання умов Договору №06/10-2839 ДК "Газ України" передала покупцю протягом січня 2011 року - березня 2011 року природний газ на загальну суму 439 230 676 грн. 52 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 року на суму 152 198 450 грн. 84 коп., від 28.02.2011 року на суму 136 576 960 грн. 98 коп., від 31.03.2011 року на суму 150 455 264 грн. 70 коп.. Вказані акти є достатніми і належними доказами передачі газу, оскільки передбачені умовами п.2.2 додатку №1 до договору.

Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, за поставлений протягом січня 2011 року-березня 2011 року природний газ в сумі 439 230 676 грн. 52 коп. не оплатив, проте відповідачем до матеріалів справи долучено Заяву про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог від 15.10.2012 року №500-юв на суму 529 570 806,25 грн.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до матеріалів справи долучено Заяву про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог від 22.10.2012 року №515-юв на суму 529 570 806,25 грн. з вхідним реєстраційним позивача №5030/2 від 25.10.2012 року.

Позивачем на суму заборгованості в розмірі 439 230 676,52 грн. за період з 27.04.2011 року по 25.10.2012 року нараховано 3% річних в розмірі 19 701 252,76 грн., що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірний договір № 06/10-2839 від 20.12.2010 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Спірні відносини регулюються також положеннями цивільного закону щодо купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Оскільки, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заява про зарахування зустрічних однорідних вимог отримана 25.10.2012 року, то грошове зобов'язання щодо основної суми заборгованості припинилось саме 25.10.2012 року після отримання позивачем заяви.

Стосовно тверджень відповідача щодо безпідставності стягнення трьох відсотків річних в сумі 19 701 252,76 грн. за період з 27.04.2011 року по 25.10.2012 року, оскільки ПАТ "Рівнеазот" 15.10.2012 року погашено заборгованість по договору поставки природного газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року, а саме як суму основного боргу, так і суми індексу інфляції та 3 % річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Рівнеазот" заявило про припинення заборгованості за Договором поставки газу №06/10-2839 від 20.12.2010 року (рішення господарського суду Рівненської області від 16.03.2012 року) основного боргу в сумі 439 230 676,52 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 412 641,82 грн. та 3% річних в розмірі 1 803 853,05 грн. за період з 06.02.2011 року по 26.04.2011 року. Відтак позивачем вірно визначено період прострочення грошового зобов'язання щодо сплати основної суми заборгованості, а саме: 27.04.2011 року по 25.10.2012 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги про нарахування позивачем штрафних санкцій у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот" суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 03.03.2000 р. було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням стосовно ВАТ "Рівнеазот" провадження у справі про банкрутство №7б-209-3/10Б. Провадження у справі припинено ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.07.2011 р. на підставі п.7 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарські зобов'язання між сторонами у справі виникли на підставі Договору №06/10-2839 від 20.12.2010 року, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а вимоги кредитора за вказаним договором, у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є поточними.

Згідно з п.24 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п.6 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на момент розгляду спору, визначені наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 6 вказаної статті Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. .

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

В даному випадку вимоги позивача до ПАТ "Рівнеазот" виникли після порушення справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги позивача є поточними і в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на них не розповсюджується.

Відтак, колегія суддів суд не бере до уваги посилання скаржника на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Рівнеазот".

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013р. у справі №918/213/13-г - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №918/213/13-г повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.