печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7617/13-к

У Х В А Л А

12 травня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі трьох професійних суддів:

головуючого - судді Кицюка В.П.

суддів - Остапчук Т.В., Цокол Л.І.

при секретарі - Скрибка А.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Балакірєва М.С.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 120012000060000001 від 20.11.2012 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме належними потерпілому ОСОБА_3 76% акцій ВАТ «Шепетівський буто - щебеневий кар'єр» вартістю 56 358 645 грн., що є особливо великим розміром, при цьому ОСОБА_5 підробив офіційний документ.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом на обговорення учасників судового провадження було поставлено питання щодо доцільності строку продовження тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор, потерпілий та його представник, кожний окремо, вважали наявними у кримінальному провадженні обставини, з якими закон пов'язує необхідність тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під вартою в якості запобіжного заходу; захисники ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заявили клопотання про зміну обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства. Клопотання захисника ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що матеріали кримінального провадження не підтверджують винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, а відтак відсутня ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через яку, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Окрім того, ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, на його утриманні знаходяться малолітня дитина та батьки похилого віку, у зв'язку з чим відсутні передбачені ст. 177 КПК України ризики для подальшого утримання ОСОБА_5 під вартою і міра запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку. Захисник ОСОБА_2 просить змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на непов'язаний з ізоляцією від суспільства з тих підстав, що вина ОСОБА_6 у висунутому обвинувачені не підтверджується матеріалами кримінального провадження, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, страждає на ряд хронічних захворювань та за час перебування під вартою істотно погіршився стан його здоров'я.

Окрім того, в обґрунтування заявлених клопотань захисники також посилалися на те, що з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні» від 06 травня 2014 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 потенційно є суб'єктами амністії у зв'язку з наявністю на їх утриманні малолітніх дітей.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження по суті ініційованого питання, частково дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).

Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Натомість, вивченням даних про особу кожного з обвинувачених встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають визначене місце реєстрації та проживання, до затримання займалися суспільно-корисною працею, позитивно характеризуються, мають на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, страждають на ряд хронічних захворювань.

Окрім того, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також про доведеність цивільного позову, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються в замаху на вчинення злочину, що в будь-якому разі свідчить про відсутність тяжких наслідків від вчиненого, а позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з обвинувачених та невідомої особи на ім'я ОСОБА_8 30 000000 гривень матеріальних збитків, завданих пошкодженням майна, не знаходяться в причинному зв'язку з висунутим обвинуваченням.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без прийняття судом рішення по суті висунутого їм обвинувачення перебувають під вартою більше 15 місяців, а складність справи обумовлює її тривалий судовий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що подальше утримання обвинувачених під вартою не викликано необхідністю і міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту забезпечить їх належну процесуальну поведінку. Застосовуючи такий запобіжний захід, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України щодо можливості обвинувачених перешкоджати кримінальному провадженню, зі ступені тяжкості інкримінованих їм злочинів та вищенаведених судом даних про особу кожного з обвинувачених.

Суд також вважає за доцільне покласти на обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 369 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши ОСОБА_6 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 20.00 год. по 07.00 год. кожного дня.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, в період часу з 20.00 год. по 07.00 год. кожного дня.

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_5, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за їх поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати обвинувачених за наявності здати на зберігання суду паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звільнити із під варти в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Кицюк

Т.В. Остапчук

Л.І. Цокол