апеляційний суд

закарпатської області

Справа № 22-1632/06                                     Головуючий у 1 інстанції - Даруда І.А.

Категорія -                                                          Доповідач - Леско В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого - Леска В.В.

суддів - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.

при секретарі - Карбованець М.В. з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, апелянта ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_4, розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від З жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Іршаївської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

24 липня 2006 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, Іршавської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину будинковолодіння.

Позивачка зазначала, що 5 січня 2006 року у своєму будинку померло подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6., який являється її рідним братом. Після їх смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається з будинковолодіння № АДРЕСА_1. Вона являється спадкоємцем першої черги частки майна, яке належало братові, який перебував у шлюбі зі ОСОБА_5, спадкоємцем майна якої є її батько, відповідач ОСОБА_3.. Спадкодавці не залишити заповіту. Вона й відповідач подали в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини. Відповідач не бажає в добровільному порядку поділити домоволодіння. ОСОБА_6. мав право власності на 1/2 частину будинковолодіння, оскільки разом з дружиною побудував будинок та здав в експлуатацію. Державний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадковий будинок згідно свідоцтва про право власності належав ОСОБА_5

Рішенням суду визнано за ОСОБА_6. право власності на його частку у спільній сумісній власності подружжя на 1/2 частину будинковолодіння № АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідач порушив питання про скасування рішення суду й направлення справи на новий розгляд.

Межі оскарження - апелянт вважає, що він спірний будинок не належить до спадкової маси, оскільки він збудував такий у 1960 році для дочки ОСОБА_5, що підтверджується довідками Кушницької сільської ради №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2. Спірний будинок він дочці не дарував і не продавав. Свідоцтво про право власності видане ОСОБА_5 без його відома і згоди, чим порушено його право власності. Суд помилково визнав за ОСОБА_6. право власності на 1/2 частину будинковолодіння, оскільки він не приймав участі в набутті цього майна.

ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.               

ОСОБА_4 просила відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши  пояснення  позивачки,  відповідача,  адвокатів,  обговоривши  доводи апеляційної скарги й дослідивши матеріали справи та матеріали інвентарної справи, колегія . судців приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов суд виходив із того, що подружжя Штефко трагічно померли одночасно, тому згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкрилася щодо кожного з них й позивачка та відповідач є спадкоємцями їх майна.

Рішенням суду визнано за ОСОБА_6 право власності на його частку у спільній сумісній власності подружжя на 1/2 частину будинковолодіння № АДРЕСА_1 Закарпатської області.

Проте з таким рішенням суду не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Зазначених вимог закону суд не врахував при постановленні рішення і прийшов до хибного висновку про визнання за ОСОБА_6, який помер 5 січня 2006 року, право власності на 1/2 частину спірного будинку.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та необхідно ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання права власності на частину домоволодіння, оскільки на порушення вимог ст. 25 ЦПК України визнано право власності за ОСОБА_6., правоздатність якого припиналася 5 січня 2006 року, тобто у момент смерті.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судців,-

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ірідавського районного суду від 3 жовтня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Іршавської державної нотаріальної контори про визнання права власності на частину домоволодіння відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з

дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду

касаційної інстанції.