У Х В А Л А

Іменем України

06 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Чучка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 лютого 2014 року по справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - Банк) звернувся в суд з даним позивом посилаючись на те, що 11.10.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 61110.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит в сумі 25618 доларів США (далі - $) строком на 84 місяці для купівлі автомашини, а останній зобов'язався повернути кошти рівномірними щомісячними платежами до 11.10.2013 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11,5 % річних.

Відповідач належним чином умови договору не виконував в результаті чого у нього перед Банком станом на 27.02.2012 року виникла заборгованість в розмірі 270618,66 грн. ($33869,67) з яких: 184310,28 грн. ($23067,62) - основний борг; 78198,93 грн. ($9787,1) - відсотки за користування кредитом; 102,35 ($12,81) - комісія; 6640,81 грн. ($831,14) - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1364,21 ($170,74) - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

У зв'язку з тривалим розглядом справи Банк декілька разів робив перерахунок заборгованості та збільшив позовні вимоги.

Остаточно Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості, яка станом на 10.02.2014 року становить $32271,35 та судові витрати по справі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.02.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим ставить питання про зміну рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Зокрема, апелянт стверджує, що Банк реалізував його автомашину, яка перебувала в заставі, але суму боргу не зменшив на виручені від продажу автомашини кошти.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Цивільно-правові зобов'язання, повинні виконуватися належним чином, особа відповідальна за порушення зобов'язання, позичальник, який не виконує кредитний договір, повинен повернути кредит, відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі та сплатити неустойку (ст.ст. 11-16, 509, 525, 526, 550, 552, 611, 614, 623-625, 1054 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління (правонаступником якого є Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 61110.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит в сумі $25618 строком на 84 місяці для купівлі автомашини, а останній зобов'язався повернути кошти рівномірними щомісячними платежами до 11.10.2013 року та сплатити Банку проценти в розмірі 11,5 % річних.

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5), Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55) та ЦК України (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533).

Також встановлено, що відповідач належним чином умови договору не виконував в результаті чого у нього перед Банком станом на 10.02.2014 року виникла заборгованість в розмірі $32271,35, з яких: $23067,62 - заборгованість по тілу кредиту; $5103,35 - заборгованість по відсотках; $333,06 - заборгованість по комісії; $3212,25 - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; $520,69 - пеня за несвоєчасне погашення відсотків; $34,38 - пеня за несвоєчасне погашення нарахованої комісії.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Зокрема, колегія суддів не може взяти до уваги твердження апелянта про те, що Банк приховав від суду першої інстанції факт продажу автомашини відповідача, яка перебувала в заставі, та не зменшив розмір заборгованості на суму виручену за автомашину.

До заяви Банку про зменшення розміру позовних вимог від 10.02.2014 року приєднано розрахунок заборгованості відповідача по кредитному договору станом на 10.02.2014 року з якого видно, що 09.07.2013 року на рахунок Банку поступили кошти отримані від реалізації заставленої ОСОБА_3 автомашини в сумі $10063, за рахунок яких була зменшена заборгованість відповідача по відсотках (а.с.89-91).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: