АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА Іменем України
13 грудня 2006 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Одеської області в складі:
Головуючого: Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М., Процик М.В.
при секретарі Непомнящій 0.0. ,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від
9 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Малиновської
районної адміністрації, Одеської міської ради, КП ОМБТІ та РОН про визнання права власності на сарай,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації, КП ОМБТІ та РОН і Одеської міської ради про визнання права власності на сарай площею 9 кв.м.. Позивачка зазначала, що 20 грудня 2004 року вона та її дочка ОСОБА_2 приватизували квартиру АДРЕСА_1 і їм видано свідоцтво про право власності на житло. Однак допоміжне приміщення - сарай площею 9 кв.м., який був побудований її батьком в 1945 році і який разом з іншими сараями включений в план двору під літ.І, не був переданий їй одночасно з приватизацією.
Посилаючись на порушення п.2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", позивачка просила задовольнити позов і визнати її право власності на сарай як допоміжне приміщення.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 9 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми матеріального та процесуального права і її вимоги фактично не розглянуті.
Третя особа - ОСОБА_2 приєдналася до апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Справа № 22-6502/06
Головуючий в першій інст.: Сєверової Є.С.
Доповідач: Федорова А.Є.
Відповідно до ч.1 п.5 ст.311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 20 грудня 2004 року була приватизована і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надано свідоцтво про право власності на квартиру в рівних частках. (а.в.31)
Згідно технічного плану на житловий будинок АДРЕСА_1 до цього будинку належить низка сараїв, в тому числі зазначених літ.І (а.с.57)
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на сарай, який є допоміжним приміщенням і який не був переданий їй при оформленні приватизації. При цьому в обґрунтування своїх вимог вона посилалася на ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року по справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1,10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), згідно яких допоміжні приміщення (підвали,сараї, кладовки,горища,колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд ці вимоги позивачки не розглянув. Суд виходив з того, що позивачка посилалася на ст.331 ЦК України, яка не розповсюджується на відносини сторін.
Дійсно, в позовній заяві, крім зазначених норм, є посилання також на ст. 331 ЦК України, яка не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вони виникли у зв'язку з приватизацією житлового фонду. Однак суд не уточнив правові підстави позову, всупереч вимог ч.4 ст.10 ЦПК не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та здійсненню прав сторін і не зазначив в рішенні, чому не взяв до уваги посилання позивачки на ті норми матеріального права, які стосуються даного спору, що спричинило порушення прав позивачки та не вирішення спору до кінця.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд не розглянув всі вимоги позивачки і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Крім того, суд не притягнув до участі у справі в якості сторони ОСОБА_2, яка згідно свідоцтва про право власності на квартиру також є власником квартири і як співвласник має таке ж право на належні до будинку допоміжні приміщення, а також орган приватизації-Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ці вимоги закону суд не виконав. За таких обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч. 1 п.5, 311 ч.1 п.п.4,5, 313,314 ч.1 п.2, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
У X В А Л ,И Л А ;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 9 червня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.