АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У X В А Л А
Іменем України
13 грудня 2006 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого: Федорової А.Є., суддів : Мизи Л.М., Процик М.В. при секретарі Непомнящій 0.0. розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21 жовтня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Одеського міського управління охорони здоров'я про виплату компенсації за лікарські засоби та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеського міського управління охорони здоров'я про виплату
компенсації за лікарські засоби та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. Позивачка зазначала, 'що вона є інвалідом першої групи і відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів України" має право на придбання лікарських засобів з оплатою 50% їх вартості. Однак відповідач з серпня 2003 р. по грудень 2005 р. не зробив оплату 50% вартості придбаних нею ліків у розмірі 1085 грн. Неправомірними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 40000 грн.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що Управління охорони здоров'я повністю оплатило вартість тих лікарських засобів, які надаються позивачці на пільгових умовах згідно Переліку, затвердженому постановою KM України.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21 жовтня 2005 року в задоволенні позову про виплату компенсації за лікарські засоби та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Справа № 22-5820/2006 р
Головуючий в 1 інст.: Загороднюк В.І.
Доповідач: Федорова А.Є.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач повністю оплатив рахунки на ті лікарські засоби, які передбачені переліком лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказами Міністра охорони здоров'я України № 169 від 14 квітня 2003 року та № 256 від 11 червня 2003 року. Щодо інших лікарських засобів, які виписувалися позивачці, відповідач обґрунтовано відмовив в пільговій оплаті, оскільки ці лікарські засоби не включені у зазначений Перелік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка надала суду 14 рахунків про оплату лікарських засобів у розмірі 50% їх вартості. Рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.184-187) були оплачені відповідачем, що не заперечувала позивачка.
Між тим 12 рахунків на медпрепарати „Лівіл" та „Біокальцевіт", які придбала позивачка протягом 2003-2005 p.p., не були оплачені з тих підстав, що вони не зазначені в Переліку.
Відповідно до ст.38 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інваліди першої і другої групи мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості. Порядок забезпечення інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою KM України від 5 вересня 1996 року № 1071 „Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров'я, що фінансується з бюджету" (із наступними змінами і доповненнями) затверджено Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Лікарські засобі „Лівіл" та Біокальцевіт", оплату яких вимагає позивачка, в цьому переліку не зазначені.
Крім того, згідно пп.2 п.1 Постанови KM України від 17 серпня 2003 року № 1303 „Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань" закуповуватись за бюджетні кошти можуть лише ті медпрепарати, які увійшли до „Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати установи охорони здоров'я за бюджетні кошти", що затверджений наказами Міністра охорони здоров'я України № 169 від 14 квітня 2003 р. та № 256 від 11 червня 2003 р.
Разом з тим, з листів аптек ТОВ „Ірина та Ко", ТОВ „Наталка" вбачається, що лікарські засоби для одержувача ОСОБА_1 оплачені Управлінням охорони здоров'я згідно договору на постачання льготних категорій населення міста Одеси, лікарські засоби, що виписані ОСОБА_1, знаходяться в аптеці, однак вона їх не отримує. Ці обставини позивачка не заперечує і вимагає їх сплату в судовому порядку.(а.с.225-235)
За таких підстав суд дійшов до правильного висновку, що позивачка не довела своїх вимог і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що до 2003 року відповідач оплачував гормональні препарати не є підставами для скасування рішення суду, оскільки судом встановлено, що відповідач при наданні йому позивачкою рахунків на такі лікарські засоби звертався до різних організацій, які на благодійних засадах сплачували їх вартість у виді одноразової матеріальної допомоги, (а.с.161-163)
Посилання у скарзі на те, що суд необгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про, відшкодування моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги з тих підстав, що ці вимоги безпосередньо пов'язані з вирішенням вимог про стягнення компенсації за лікарські засоби. Оскільки позивачка не довела, що діями або бездіяльністю відповідача їй заподіяна моральна шкода, підстав для задоволення цих вимог також немає,
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд неправильно застосував норми матеріального права або порушив норми процесуального права, і ці порушення призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки постановлене судом рішення відповідає матеріалам справи і вимогам закону, підстави для його скасування і ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21 жовтня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.