28.04.2014 Справа № 230/15029/13-ц

№ провадження: 2/230/175/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

при секретарі - Здебської Т.М.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що позивач з грудня 2000 року з метою створення родини почала проживати разом зі ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1. 05 квітня 2012 року з метою поліпшення житлових умов позивач та ОСОБА_6 придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті залишилася спадщина, що складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. За таких обставин позивач просить встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 зі ОСОБА_6, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

13.01.2014 року позивачем була надана до суду заява, в якій позивач просить визнати право власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім'я ОСОБА_6

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просили задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову, пояснивши, що син відповідача ОСОБА_6 не проживав з позивачем однією сім'єю, не вів спільного господарства. ОСОБА_6 проживав разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_4. Син відповідача ОСОБА_7 був знайомий з позивачем та іноді залишався у неї, представляв позивача як свою подругу. З метою покращення житлово-побутових умов ОСОБА_6 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. За таких обставин просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач є її сусідкою, позивач та ОСОБА_6 проживали разом з 2000 року до його смерті у квартирі, що належить позивачу. З ними також проживала донька позивача, яка називала ОСОБА_6 батьком.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що є донькою позивача, ОСОБА_6 почав проживати з ними з 2000 року, через рік вона почала називати його батьком, також вона спілкувалась зі ОСОБА_5, яку називала бабусею, вона, її мати та ОСОБА_6 разом відпочивали. Після смерті ОСОБА_6 відносини зі ОСОБА_5 зіпсувалися.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона знає позивача з моменту народження, знає, коли вона вийшла заміж, народила доньку, розлучилася. Також їй відомо, що з 2000 року ОСОБА_4 почала проживати з ОСОБА_6, донька позивача називала його батьком. ОСОБА_6 розповідав про придбання квартири у будинку АДРЕСА_2. Вона, знаючи ОСОБА_4, вважала, що вони одружені, оскільки вони жили разом, вели спільне господарство. Лише після смерті ОСОБА_6 їй стало відомо, що вони не перебували у шлюбі. Мати ОСОБА_6 також приходила у гості до квартири позивача.

ОСОБА_11, викликана до суду в якості свідка, пояснила у судовому засіданні, що ОСОБА_6 почав жити з позивачем у 2000-2001 роках однією сім'єю, разом виховували доньку ОСОБА_4. До них у гості приходила мати ОСОБА_7. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 жили як чоловік та дружина, разом відпочивали, разом придбали квартиру. ОСОБА_6 до доньки позивача ОСОБА_12 ставився як до рідної. Коли народився онук у позивача, то в гості також приходила мати ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що знає позивача та ОСОБА_6, оскільки працює у магазині, що розташований у будинку АДРЕСА_2. Знає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 купили квартиру у будинку АДРЕСА_2, оскільки вона знає колишнього господаря цієї квартири, яка передавала документи на квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_4. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 приходила разом у квартиру, робили там ремонт. ОСОБА_7 збирався одружитися, як тільки зроблять ремонт у квартирі.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що є подругою позивача з дитинства. Коли донька позивача навчалася у 2 класі, то позивач познайомилася зі ОСОБА_6, з яким почала жити. Вони підтримували дружні стосунки сім'ями. Їй відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали квартиру за спільні кошти.

ОСОБА_15, викликаний до суду в якості свідка, пояснив, що ОСОБА_6 хрестив його доньку у січні 2002 року. Вони разом були на заробітках, разом працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар». ОСОБА_7 почав жити з ОСОБА_4 у грудні 2000 року. ОСОБА_12, донька ОСОБА_4, називала ОСОБА_6 батьком. Коли вони разом працювали, то жили в одній кімнаті, ОСОБА_6 часто дзвонив ОСОБА_4, матері - рідко. Тіло ОСОБА_6 відвезли до матері за вказівкою начальника.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона є подругою позивача, позивач почала зустрічатися з ОСОБА_6 у 2000 році, з грудня 2000 року вони почали жити разом. В період спільного проживання купили квартиру у будинку № 1, на цю квартиру вона зайняла кошти позивачу у сумі 15 000,00 грн.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 живуть разом з 2000 року, вона була присутня при складанні розписки, коли ОСОБА_4 займала у борг 15 000,00 грн. на покупку квартири.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали квартиру у будинку АДРЕСА_2, до придбання цієї квартири вони проживали у квартирі позивача. Вважала, що прізвище позивача ОСОБА_6, лише після смерті ОСОБА_6 дізналася, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_19, будучи допитаною в якості свідка, суду пояснила, що у 2008-2009 роках ОСОБА_6 зустрічався з її донькою ОСОБА_20, ОСОБА_6 проживав разом зі своєю матір'ю.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_6, який проживав постійно у своєї матері, періодично з'являвся у квартирі ОСОБА_4, яку представляв як свою подругу, одружитися з позивачем її брат не бажав.

Допитана в якості свідка ОСОБА_22 пояснила суду, що вона є депутатом Карло-Марксівської селищної ради, перед складанням акту вона опитувала сусідів, які підтвердили, що ОСОБА_6 постійно проживав з 2000 року у квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, тому й був складений акт.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що знає родину ОСОБА_6, з 2008 року вона стала проживати у смт. Карло-Марксове, до цього часу постійно жила у місті Донецьк, знайома з ОСОБА_4 з 2010 року, коли вона була в гостях у ОСОБА_6.

Допитана в якості свідка ОСОБА_24 пояснила, що бачила ОСОБА_6 у будинку його матері, він допомагав своїй матері, про особисті стосунки ОСОБА_6 їй нічого невідомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила суду, що є подругою відповідача, ОСОБА_6 допомагав своїй матері, мав спільний бюджет зі своєю матір'ю, ОСОБА_6 придбав квартиру для того, щоб там жила його мати, про особисті стосунки ОСОБА_6 вона нічого не знає, знає лише, що він був неодружений.

ОСОБА_26, будучи допитаною в якості свідка, суду пояснила, що ОСОБА_6 жив разом зі своєю матір'ю, вів з нею спільне господарство. ОСОБА_4 побачила лише на похоронах.

Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_5, знає, що ОСОБА_6 їздив працювати у Російську Федерацію.

Допитана в якості свідка ОСОБА_28 пояснила суду, що про особисте життя ОСОБА_6 їй невідомо, зі ОСОБА_5 рідко спілкувалася.

Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що ОСОБА_6 нікого не називав своєю дружиною, одружуватися не хотів. Знає, що ОСОБА_6 жив у якоїсь дівчини.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_2 для себе, квартиру продала його дружина.

Допитана в якості свідка ОСОБА_31 пояснила суду, що ОСОБА_4 проживала разом зі ОСОБА_6 з 2000 року у квартирі ОСОБА_4.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснила, що є кумою ОСОБА_6, позивач та ОСОБА_6 проживали разом з грудня 2000 року до його смерті у квартирі позивача, вели спільне господарство.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_33 пояснив суду, що допомагав ОСОБА_6 робити ремонт у квартирі АДРЕСА_2.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05 квітня 2012 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_34, покупцем, та ОСОБА_6 (а.с. 7-10).

ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 10.02.1993 року по 31.10.2012 року, з 31.10.2012 року за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копію паспорту та копією домової книги (а.с. 50-52, 55-56).

ОСОБА_6 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар» (а.с. 25-26, 124-126).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України встановлює, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України передбачено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України зазначає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Судом встановлено, що жодних письмових договорів між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо придбаного майна не укладалося.

Згідно акту, складеного 17.10.2013 року депутатом селищної ради ОСОБА_22 зі слів сусідів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, 1973 року народження, з 2000 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 у цивільному шлюбі, сумісно вели домашнє господарство, виховував доньку дружини ОСОБА_35, 1991 року народження (а.с. 5).

Відповідно до акту-підтвердження від 06.11.2013 року, ОСОБА_6 з 2000 року проживав за адресою: АДРЕСА_1, вів спільне господарство, виховував доньку разом з ОСОБА_4 (а.с. 6).

Актом-підтвердження від 05.11.2013 року встановлено, що ОСОБА_6 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 до 31 жовтня 2012 року. В період з 31.10.2012 року та до моменту виїзду за межі України він періодично відвідував дану адресу, допомагав вести господарську діяльність та надавав матеріальну допомогу матері (а.с. 45).

Довідкою № 10 від 12.03.2014 року, складеною завідуючою амбулаторії № 4 ОСОБА_36, встановлено, що ОСОБА_6, 1973 року народження, дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 та в амбулаторній картці вказана адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 108-109).

Оцінюючи вказані письмові докази, суд виходить з того, що ОСОБА_10, ОСОБА_11 та депутат ОСОБА_22, які складали 17.10.2013 року акт, були допитані у судовому засіданні в якості свідків та підтвердили складений акт; ОСОБА_23, яка була при складанні акту від 05.11.2013 року, даючи показання як свідок, пояснила, що вона проживала у місті Донецьк, а з 2008 року вона стала проживати у смт. Карло-Марксове, інші особи за актом від 05.11.2013 року не були допитані у судовому засіданні, також свідок ОСОБА_22 підтвердила, що ОСОБА_37, який складав акт від 05.11.2013 року, є депутатом Карло-Марківської селищної ради, проте він не проживає на території смт. Карло-Марксове, тому суд приходить до висновку, що належним доказом по даній справі є саме акт від 17.10.2013 року.

Також постійне проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою № 10 від 12.03.2014 року медичної установи, в якій проходив медичний огляд та лікування ОСОБА_6, та медичною карткою ОСОБА_6 (а.с. 108-109).

Згідно розписки від 02 квітня 2012 року, позивач отримала від ОСОБА_16 кошти у сумі 15 000,00 грн. для придбання квартири (а.с. 63).

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, яка була свідком при складанні розписки, у судовому засіданні підтвердили факт отримання ОСОБА_4 у борг коштів від ОСОБА_16

Крім того, позивачем були надані копії особистих документів ОСОБА_6 (а.с. 64-67, 72-75, 110), оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні, що свідчить про те, що особисті документи ОСОБА_6 зберігалися саме у позивача ОСОБА_4

Товарні чеки та довідки про витрати, понесені відповідачем ОСОБА_5, на поховання ОСОБА_6 (а.с. 46-49) не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів постійного проживання ОСОБА_6 з матір'ю за місцем своєї реєстрації, а свідчать лише про те, що відповідач, будучи матір'ю, здійснила витрати на поховання свого сина.

Суд критично ставиться до показань свідків, оскільки показання свідків зі сторони позивача є суперечливими щодо показань свідків зі сторони відповідача.

У ході досконалого, повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд переконався в тому, що позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період з грудня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім'єю, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, підтримуючи подружні відносини з веденням спільного господарства та наявності спільного бюджету, тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу період з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи доведені обставини щодо проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час придбання ОСОБА_6 спірної квартири, позивачем належними доказами доведений факт придбання квартири за спільні кошти, тому позовні вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання права власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім'я ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

Стаття 1216 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Враховуючи вказані правові норми, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_6 не розпорядився своєю нарахованою на банківську картку заробітною платою, жодна зі сторін не пред'явила вимогу до банківської установи та/або Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар» про отримання даних грошових сум, тому право на одержання грошових сум включається до складу спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та спадкується на загальних підставах, встановлених Цивільним кодексом України, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_4 про визнання права власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім'я ОСОБА_6

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 21, 60, 61, 68, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1216, 1218, 1227 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 зі ОСОБА_6 з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 квітня 2014 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 30 квітня 2014 року.

Суддя Єнакіївського міського суду

Донецької області Л.В. Мелещенко