ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2014 року Справа № 904/7908/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Джихур О.В., Вечірко І.О.,
секретар судового засідання Ситникова М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, ордер№ 000042 від 23.09.13;
від відповідача: Савруцький С.С. представник, довіреністьб/н від 12.11.13;
Представник третьої особи позивача в судове засідання не з'явивися, про час та місце повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2014 року по справі № 904/7908/13
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг
до Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг
про стягнення 32 920,05 грн.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2014 року по справі № 904/7908/13 (судді: Петренко Н.Е., Первушин Ю.Ю., Бєлік В.Г.) в задоволені позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м.Кривий Ріг до Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг про стягнення 23603,4 грн., основного боргу, 4283,54 грн. - 36% річних, 165,25 грн. інфляційних збитків, 1715,62 грн., пені, 1652,24 грн. штрафу за Договором поставки № 102 від 19.03.2013 року відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області вмотивоване тим, що дослідивши Договір поставки № 102 від 19.03.2013 року, Статут Концерну «Стальпромбуд» та інші надані відповідачем документи, судом встановлено, що зазначений Договір підписаний не директором Концерну «Стальпромбуд» ОСОБА_4, оскільки підпис директора ( том 1, а.с.41,68,70,73,92) не відповідає підпису в Договорі поставки № 102 від 19.03.2013 року. У видатковій накладній від 19.03.2013 року № 150 не зазначено посаду та призвіще особи, яка отримала від позивача дизельне паливо у кількості 2538 л на суму 23603,4 грн. ( том 1 , а.с.12) в той час коли відповідно до пункту 2.6 Договору, поставка товару відповідачу здійснюється при надані представником відповідача довіреності на отримання належної кількості товару та документу, що посвідчує уповноважену особу відповідача в місці поставки, узгодженому сторонами.
Також в рішенні зазначено, що в товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів від 19.03.2013 року № 127 ( том 1, а.с.36) зазначена адреса, яка не належить відповідачу.
Крім того, в товарно-транспортній накладній немає посилання на Договір поставки від 19.03.2013 року, тому суд вважав, що зазначена товарно-транспортна накладна не може бути визнана належним доказом поставки дизельного палива відповідачу по Договору поставки від 19.03.2013 року, оскільки не підтверджує поставку дизельного палива на адресу відповідача, зазначену в Договорі поставки від 19.03.2013 року № 102.
Також у рішенні суд посилається на кримінальне провадження № 42013040710000029 у справі № 210/3793/13-к провадження № 1-кп/210/178/13 Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу 27.08.2013 року у вироку якого зазначено про те, що ОСОБА_5 визнав свою вину в повному обсязі в інкримінованому діянні та його вина підтверджується письмовими доказами серед яких зазначено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 01.04.2013 року в тому числі, за березень 2013 року у кількості 12273 л на суму 115594,66 грн. Серед постачальників дизельного палива у березні 2013 року позивач не значився.
Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2014 року, до суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на наступні обставини.
Висновок суду про підписання Договору поставки від 19.03.2013 року невстановленою особою є припущенням господарського суду, яке не підтверджено належними і допустимими доказами відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Також скаржник зазначає, що видаткова накладна від 19.03.2013 року № 150 містить посилання на Договір поставки від 19.03.2013 року № 102, підписана від імені відповідача та скріплена печаткою Концерну «Стальпромбуд». Судом не досліджено, а відповідачем не надано жодних доказів у розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що печатка Концерну «Стальпромбуд» була втрачена, або мався незаконний доступ до такої печатки, окрім того, не надано також жодних доказів на підтвердження звернення відповідачем до компетентних органів( МВС, Прокуратури та інше) з приводу незаконного заволодіння печаткою Концерну «Стальпромбуд» третіми особами.
Довіреність на отримання належної кількості товару , вказує скаржник, не є єдиним, і не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її виконання. Тобто, відсутність довіреності ніяким чином не спростовує факту передачі товару позивачем відповідачу.
Також в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що інвентаризаційний опис від 03.04.2013 року дійсно не містить підтвердження щодо присутності матеріально-відповідальної особи ОСОБА_5 при проведенні інвентаризації, але при цьому суд не врахував, що даний документ та інвентаризація проведена з порушенням чинного законодавства не може бути допустимими доказами по справі.
Суд, відмовляючи в позові, помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини 1 статті 1172Цивільного кодексу України.
Концерн «Стальпромбуд», м.Кривий Ріг у відзиві на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2014 року по справі № 904/7908/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг відзив на апеляційну скаргу не надало, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи факт належного сповіщення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 року та 24.04.2014 року зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року ( погоджено з Вищим господарським судом України від 19.02.2013 року № 01-17/315/384/13), колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами (статті 75, 99 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню з наступних підстав.
19.03.2013року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 102 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, за даним Договором позивач зобов'язується в порядку і строки, встановлені Договором або додатковими домовленостями, передати у власність відповідача товар в певній кількості, який відповідає якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених у даному Договорі або додатках до нього.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, предметом поставки за цим договором можуть бути:
- паливо-мастильні матеріали (далі - ПММ): дизельне паливо, бензини марок А-80, А-92, А-95, оливи, мастила, тощо;
- бетон та вироби з бетону та залізобетону, сипучі будівельні матеріали (пісок, щебінь, цемент, керамзит, відсів, тощо).
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що загальна вартість Договору складається із загальної вартості поставленого товару в період дії Договору.
Як зазначено в пункті 2.1. Договору, позивач здійснює поставку товару на умовах: СРТ - склад відповідача; ЕХW - франко-склад позивача, відповідно до ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року).
Згідно з пунктом 2.2. Договору, позивач здійснює поставку товару у строк не більше ніж три дні.
Відповідно до пункту 2.4. Договору, право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від позивача до відповідача з моменту підписання видаткової накладної на товари (товаротранспортної накладної або акту прийому-передачі). Дата одержання товару відповідачем зазначається в видатковій накладній (товаротранспортній накладній або в акті прийому-передачі).
Поставка товару відповідачу здійснюється при наданні представником відповідача довіреності на отримання належної кількості товару та документу, що посвідчує уповноважену особу відповідача в місці поставки, узгодженому сторонами (пункт 2.6. Договору).
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що відповідач здійснює оплату на умовах:
- 100% попередньої оплати за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача;
- по факту поставки товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом трьох банківськихднів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної на товар, товаротранспортної накладної або акту прийому-передачі товару).
В пункті 3.3. Договору зазначено про те, що умови оплати конкретної партії товару можуть бути окремо узгоджені укладеним сторонами додатком до цього договору. При цьому такі змінені умови будуть діяти лише на оплату товару в рамках цієї додаткової домовленості.
У випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого товару в рамках дії цього Договору зі сторони відповідача, позивач зараховує грошові кошти, отримані в рамках Договору, незалежно від призначення платежу першочергового на погашення наявної заборгованості по Договору і оплату штрафних санкцій (відповідно пункту 6.1. Договору), залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару (пункт 3.4. Договору).
У Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від простроченої суми. При цьому сторони погодили не застосовувати положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно з пунктом 6.3. Договору, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 6.4. Договору, сторони домовились збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та інших штрафних санкцій до трьох років з дня прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.
Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (пункт 8.1. Договором).
Підпис посадової особи, яка уклала Договір завірена печаткою Концерну «Стальпромбуд».
На підтвердження факту поставки відповідачу за вказаним Договором дизельного палива на загальну суму 23603,4 грн. у кількості 2538 л позивачем надана до суду видаткова накладна № 150 від 19.03.2013 року ( том 1, а.с.12), яка підписана повноважною особою відповідача, підпис якої засвідчений печаткою Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг.
Також до матеріалів справи надані товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 19.03.2013 року № 127 (том 1, а.с.36), яка підписана представником відповідача, Подорожний лист № 00223 від 19.03.2013 року та пояснення водія ( том 2, а.с.156-161).
Оригінали Договору поставки від 19.03.2013 року № 102, видаткової накладної № 150 від 19.03.2013 року, товарно-транспортної накладної від 19.03.2013 року № 127 оглянуті колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду в судовому засіданні.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Зі змісту видаткової накладної № 150 від 19.03.2013 року вбачається, що одержувач Концерн "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг на підставі Договору № 102 від 19.03.2013 року отримав від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 дизельне паливо у кількості 2538,0 л за ціною 7,750 грн. всього на суму 23603,4 грн. ( з ПДВ) про що свідчить підпис посадової особи відповідача, засвідченого печаткою Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг.
Відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній № 150 від 19.03.2013 року, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг.
Крім того, відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.
Згідно зі статтею 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті повернутого товару).
При цьому слід також зазначити, що відсутність на видатковій накладній № 150 від 19.03.2013 року такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" при наявності особистого підпису особи, яка здійснила приймання товару, завіреного печаткою Концерну « Стальпромбуд», не спростовує сам факт отримання відповідачем товару.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на відсутність у видатковій накладній № 150 від 19.03.2013 року достовірних даних про особу - отримувача товару та на відсутність в матеріалах справи довіреності відповідача на отримання товару, не врахував також ряд вимог чинного законодавства та передчасно і невмотивовано відхилив накладну, надану позивачем, як доказ в підтвердження отримання відповідачем дизельного палива.
Так, відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такі додаткові реквізити, як підстава для здійснення операції та дані про документ, що засвідчує особу-одержувача. Тобто наявність зазначених реквізитів в первинних документів не є обов'язковою.
Разом з цим не взяв суд до уваги і положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., згідно яких довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.
При цьому слід враховувати, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.
Вказане стосується і висновку суду, щодо невідображення спірної господарської операції ( поставка по видатковій накладній № 150 від 19.03.2013 року) в інвентаризаційному опису товарно-матеріальних цінностей станом на 01.04.2013 року яка була досліджена у кримінальній справі порушеної відносно ОСОБА_5 за статтею 191 частини 4 Кримінального кодексу України, так як не внесення вказаної операції до бухгалтерської звітності відповідача не свідчить про її нездійснення.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( статті 525,526 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати отриманого дизельного палива у строки, передбачені пунктом 3.2 Договору, відповідачем суду не надані, отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 23603,4 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем, обґрунтовано, відповідно до пунктів 6.1,6.3 Договору нараховані відповідачу: 36% річних у сумі 4283,54 грн., інфляційні витрати у сумі 165,25 грн., пеня у сумі 1715,62 грн., штраф у сумі 1652,24 грн., які також підлягають стягненню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника повинні бути прийняті до уваги, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, у зв»язку з чим, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2014 року по справі № 904/7908/13 підлягає скасуванню.
Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі, та витрати по оплаті послуг адвоката, які підтверджені матеріалами справи, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2014 року по справі № 904/7908/13 - скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг суму основного боргу у розмірі 23603,40 грн., 36% річних у розмірі - 4283,54 грн., інфляційні збитки у розмірі -165,25 грн., пеню у розмірі -1715,62 грн. штраф у розмірі -1652,24 грн., судові витрати на послуги адвоката у розмірі 1500грн.00 коп., 1720,50 грн. судового збору, про що видати наказ.
Стягнути з Концерну "Стальпромбуд", м. Кривий Ріг на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг 913 грн.50 коп. судового збору, за перегляд справи по апеляційній скарзі, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів доручити здійснити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області. Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.05.2014 року.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя І.О.Вечірко