УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/9500/13-к Головуючий у 1-й інст. Гулак Наталія Анатоліївна

Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Романова О.В.

суддів Котіка В.П., Ляшука В.В.

секретаря Гончарука С.С.

з участю прокурора Селюченко І.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження № 12013060380001404 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19.02.2014 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Житомира, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимого:

- 15.07.2010 року Богунським районним судом м.Житомира за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, 14.09.2010 року ухвалою апеляційного суду Житомирської області вирок змінено: призначено покарання за ст.ст.186 ч.2, 69 ч.2 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- 08.12.2010 року Богунським районним судом м.Житомира за ст.186 ч.2 КК України до 2 років 9 місяців позбавлення волі. 31.08.2012 року постановою Богунського районного суду м.Житомира звільнено від подальшого відбування умовно-достроково на строк 10 місяців 11 днів,-

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарань, частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком Богунського районного суду м.Житомира від 8.12.2010 року та призначено остаточне покарання у виді 4 років 9 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - взяття під варту.

Зараховано в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 30.04.2013 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Житомира, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_2, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимого:

- 19.09.2013 року Богунським районним судом м.Житомира за ст.309 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, -

засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, частково приєднане невідбуте покарання за вироком Богунського районного суду м.Житомира від 19.09.2013 року та призначене остаточне покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Покладено на ОСОБА_4 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати без дозволу кримінально-виконавчої інспекції на постійне місце проживання за межі України, періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекці.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 залишено попередній - особисте зобов'язання.

Зараховано в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 1.05.2013 року по 2.05.2013 року.

Цивільний позов задоволено. Стягнуто із обвинувачених в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок матеріальної шкоди гроші в сумі 713, 00 грн.

Стягнуто за проведення товарознавчих експертиз з ОСОБА_1 гроші в сумі 490 грн., з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в дольовому порядку гроші в сумі 245 грн. з кожного.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні наступних дій.

16.04.2013 року, близько 17 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження біля гаражного кооперативу «Світанок», що розташований по вул. М. Рибалка 34, в м.Житомирі, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, повторно відкрито викрав мобільний телефон «Нокіа 202», належний ОСОБА_5 вартістю 690 гривень 00 копійок, у якому знаходилася сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на рахунку якої було 23 гривні 00 копійок, чим спричинили ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 713 гривень 00 копійок.

Крім цього 16.04.2013 року, близько 19 години, ОСОБА_1 разом з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, поблизу будинку № 88 по вул. Максютова в м.Житомирі, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та відкрито, повторно викрав належний останньому мобільний телефон «LG KP 500», вартістю 1000 грн., у якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 40 грн., картка пам'яті «Mikro CD» об'ємом 2 Гб, вартістю 50 грн., чим спричинив останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1100 гривень і копійок.

30.04.2013 року, близько 12 години, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебуваючи у лісосмузі, що по вул. Богунській в м. Житомирі, побачили раніше незнайому їм ОСОБА_6 В цей час ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 скоїти пограбування раніше незнайомої їм ОСОБА_6, на що ОСОБА_4 погодився, тим самим вступивши з останнім в попередню злочинну змову. Реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи узгоджено, ОСОБА_1 з ОСОБА_4 почали переслідувати ОСОБА_6 по стежці вздовж річки Кам'янки в напрямку буд. № 66 по вул. Богунській в м. Житомирі, та неподалік від вказаного будинку, на відстані 150 м, наздогнали потерпілу і ОСОБА_1 схопив потерпілу правою рукою за шию та наніс їй декілька ударів в область голови, тим самим подавив її волю до супротиву. Після чого ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4, шляхом погроз вимагали у потерпілої її майно, що вона в подальшому й передала ОСОБА_1, а саме: мобільний телефон марки «Samsung GT-E 1182», вартістю 279 гривень 95 копійок, та грошові кошти в сумі 90 гривень, чим спричинили потерпілій матеріальної шкоди на суму 369 гривень 95 копійок.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить постановити новий вирок та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, без урахування невідбутого покарання за попереднім вироком. Зазначає, що усвідомлює неправомірність своїх дій та щиро розкаявся у вчиненому, що значно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та небезпечність його особи. Вказує, що суд призначив йому занадто суворе покарання, а тривале перебування в місцях позбавлення волі для нього, як для особи молодого віку, сформує психологію злочинця, що в подальшому буде негативно впливати на його життя. Крім того, зазначає, що бажає відшкодувати завдану злочином шкоду та стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу з вищевказаних підстав, захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3, які не заперечували проти задоволення апеляції, міркування прокурора, яка в свою чергу заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

В цій частині вирок суду першої інстанції ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Що ж стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то як вбачається з вироку, суд першої інстанції, при призначенні покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, який є тяжким та умисним, особу засудженого, зокрема те, що він характеризується посередньо, має молодий вік, його ставлення до вчиненого, а саме щире каяття у вчиненому злочині, проте й те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини, маючи не зняті і не погашені судимості, на шлях виправлення не став та знов вчинив низку умисних злочинів, до того ж пов'язаних із застосуванням насильства, з огляду на що, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останньому покарання співмірне вчиненому злочину та необхідне для його виправлення, перевиховання, та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції, за злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією зазначеного закону, а при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, за правилами ст.71 КК України, приєднав лише незначну частину невідбутого покарання за попереднім вироком.

Доводи апеляції ОСОБА_1 про пом'якшення йому покарання колегія суддів знаходить безпідставними, оскільки ОСОБА_1 раніш вже притягувався до кримінальної відповідальності та не відбувши покарання за попереднім вироком, знову вчинив новий умисний злочин, до того ж, під час іспитового строку, призначеного вироком Богунського районного суду м.Житомира від 31.08.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, навіть з огляду на обставини, зазначені в апеляції обвинуваченого, та підстав для застосування більш м'якого покарання до ОСОБА_1, про що йдеться в його апеляції, не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування чи зміни, про що просить обвинувачений ОСОБА_1, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1, - залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19.02.2014 року щодо ОСОБА_1, - без зміни.

На вказану ухвалу учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді