УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5264/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький Віктор Іванович

Категорія 37 Доповідач Жигановська О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С.

суддів: Якухно О.М., Коломієць О.С.

при секретарі судового

засідання Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.01.2014 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.01.2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2000 року позивачка купила у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,4017 га, розташовану на території Іванівської сільської ради села Іванівка Житомирського району, для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с.4,5).

07.04.2009 року ОСОБА_2 отримала Державні акти на право власності на земельні ділянки, відповідно до яких посвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,2281 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1736 га - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Іванівка (а.с.203-204).

Продавець житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.171). 23.05.2008 року його сину - ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,1400 га, що знаходиться на території Іванівської сільської ради с.Іванівка Житомирського району, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ 08-18 №002374, виданого виконкомом Іванівської сільської ради 11.02.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №154 (а.с.6).

Відмовляючи у позові ОСОБА_2, суд 1-ї інстанції виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину за законом правомірно видано відповідачу на майно, яке залишилось після смерті його батька.

Такий висновок суду є правильним, узгоджується із вимогами закону та дослідженими у справі доказами.

Відповідно до положень ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що видачею оспорюваного свідоцтва порушується її право власності на придбану земельну ділянку. Так, у свідоцтві про право на спадщину зазначено, що земельна ділянка площею 0,1400 га належала померлому на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЖТ 08-18 №002374, виданого виконкомом Іванівської сільської ради 11.02.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №154, але на підставі цього ж Державного акту вона 11.07.2000 року придбала цілу земельну ділянку площею 0,4017 га. Таким чином, ОСОБА_4 у 2000 році відчуживши їй земельну ділянку, перестав бути її власником. Нотаріус при оформленні свідоцтва не перевірив правовстановлюючі документи на земельну ділянку та в порушення вимог чинного законодавства видав відповідачу згадане свідоцтво.

Проте, такі доводи позивачки спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 11.07.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, останній продав позивачці 0,4017 га землі, яка розташована на території Іванівської сільської ради села Іванівка Житомирського району, для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства. В договорі зазначено, що ця земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЖТ 08-18 №002374, виданого виконкомом Іванівської сільської ради 11.02.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №154 (а.с.5).

Відповідно до змісту названого Державного акту ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Іванівської сільської ради від 18.12.1997 року було передано 0,5417 га земельної ділянки, розташованої на території Іванівської сільської ради с.Іванівка, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства (а.с.180).

Після посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріусом ОСОБА_5 на титульній сторінці Державного акту зроблено запис про відчуження з цієї земельної ділянки 0,4017 га ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 Даний запис внесений особисто нотаріусом і скріплений печаткою (а.с.97-98).

Отже, після відчуження позивачці 0,4017 га у власності ОСОБА_4 залишилось 0,1400 га., які в подальшому і успадкував його син - відповідач по справі (а.с.60).

Під час оформлення і видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 0,1400 га нотаріусом був прийнятий як правовстановлюючий документ саме вищевказаний Державний акт, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Таким чином, колегія суддів вважає беззаперечно встановленим той факт, що договір купівлі-продажу земельної ділянки та видача оспорюваного свідоцтва про право на спадщину укладались і посвідчувались на підставі одного і того ж документу - Державного акту на право власності на землю серії ЖТ 08-18 №002374, виданого виконкомом Іванівської сільської ради 11.02.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №1 , який підтверджував право власності ОСОБА_4 на 0,5417 га до продажу її частини позивачці та на 0,1400 га - після продажу їй 0,4017 га.

Крім того, колегія суддів окремо звертає увагу на те, що копії даного Державного акту, які містяться в матеріалах спадкової справи, повністю ідентичні другому екземпляру цього Державного акту, який зберігався у землевпорядній організації і наданий суду (а.с.114).

Посилання апелянта на наявність копії Державного акту, який має інший зміст щодо розміру земельної ділянки (а.с.81), не можуть прийматися до уваги, оскільки такий Державний акт не був підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та оформлення оспорюваного свідоцтва. Наявна у справі копія належним чином не засвідчена, а крім того, не відповідає оригіналу (а.с.114).

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що свідоцтво про право на спадщину видано відповідачу із дотриманням норм чинного законодавства і жодним чином не порушує права позивачки.

Та обставина, що відповідач в судовому порядку оспорює правильність видачі позивачці Державних актів на земельні ділянки, не стосується даного спору та не впливає на правильність його вирішення.

Рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21.01.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: