ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.05.2014 Справа № 905/2302/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна», м. Дніпропетровськ
до відповідача: Приватного підприємства «Кінний завод «Мілленніум», с. Ключове Донецької області
про: стягнення суми основного боргу у розмірі 239113,00грн., 3% річних - 6432,57грн., інфляційних витрат - 2777,18грн.
За участю уповноважених представників :
від позивача: Задворний О.Ю. (за довіреністю б/н від 30.04.2014р.);
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна», м. Дніпропетровськ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державного Приватного підприємства «Кінний завод «Мілленніум», с. Ключове Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 239113,00грн., 3% річних - 6432,57грн., інфляційних витрат - 2777,18грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 553 від 30.04.2013р., № 658 від 20.05.2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних витрат.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; видаткові накладні № 553 від 30.04.2013р., № 658 від 20.05.2013р.
Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення № 69 від 17.04.2014р., у яких зазначено, що: позовна заява та додані до неї документи підписані директором позивача; договір № 4286 від 24.04.2013р. та договір № 4302 від 25.04.2013р. відсутні; видаткові накладні зі сторони відповідача підписані директором підприємства - Згарою Костянтином Олександровичем, а також скріплені печаткою підприємства. Також надав: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агральп Україна» № 11 від 20.05.2013р.; реєстр повідомлень від 20.05.2013р.; наказ № 3-42 від 21.05.2013р.; податкові накладні № 180 від 20.05.2013р., № 420 від 30.04.2013р.; акз звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. - 16.04.2013р. та докази його надіслання на адресу відповідача - опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек № 3151 від 17.04.2014р.; правоустановчі документи підприємства.
05.05.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшли: додаткові пояснення № 2; поштове повідомлення; лист № 15 від 16.04.2014р. за підписом директора відповідача адресований позивачу, у якому останній визнав суму боргу у розмірі 239113,00грн., але, у зв'язку із тимчасовими труднощами, що склались на підприємстві, просив розглянути питання щодо погашення заборгованості поза межами судових інстанцій та надати можливість погасити заборгованість у повному обсязі до 15.08.2014р.; акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2013р. - березень 2014р. за підписом представника позивача та відповідача.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи. 17.04.2014р. від відповідача до канцелярії суду надійшла заява № 14 від 15.04.2014р. про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» на підставі видаткових накладних № 553 від 30.04.2013р., № 658 від 20.05.2013р. був поставлений товар на загальну суму 239113,00грн., а саме: соняшник Ясон у кількості 1500 кг за ціною 45000,00грн., соняшник ПАЛ-0917 у кількості 69 одиниць за ціною 51060,00грн., соняшник ПАЛ-255 у кількості 69 одиниць за ціною 51060,00грн., піонер 900к.е. у кількості 1100 л за ціною 91993,00грн. (а.с. 8-9).
Товар було отримано відповідачем особисто, про що свідчить печатка та підпис останнього.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 553 від 30.04.2013р., № 658 від 20.05.2013р., а також 3% річних та інфляційних витрат.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за видатковими накладними № 553 від 30.04.2013р., № 658 від 20.05.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткові накладні № 553 від 30.04.2013р., № 658 від 20.05.2013р. були отримані останнім.
Факт отримання товару за спірними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано. Крім того, до матеріалів справи доданий лист № 15 від 16.04.2014р., у якому відповідач визнав суму боргу у розмірі 239113,00грн., просив розглянути питання щодо погашення заборгованості поза межами судових інстанцій і надати можливість погасити заборгованість у повному обсязі до 15.08.2014р., та акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2013р. - березень 2014р. за підписом представника позивача та відповідача (а.с. 51, 53).
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 239113,00грн.
Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № 553 від 30.04.2013р. - 01.05.2013р., № 658 від 20.05.2013р. - 21.05.2012р.
На підставі статей 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 6432,57грн. та інфляційних нарахуваннь у розмірі 2777,18грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог, у розмірі, визначеному позивачем.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 253, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна», м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 35863053) до Приватного підприємства «Кінний завод «Мілленніум», с. Ключове Донецької області (ЄДРПОУ 32898827) про стягнення суми основного боргу у розмірі 239113,00грн., 3% річних - 6432,57грн., інфляційних витрат - 2777,18грн. задовольнити у повному обсягу.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Кінний завод «Мілленніум» (87030, Донецька область, с. Ключове, вул. Гагаріна, 62, ЄДРПОУ 32898827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» (49054, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 8, ЄДРПОУ 35863053) суму основного боргу у розмірі 239113,00грн., 3% річних - 6432,57грн., інфляційні витрати - 2777,18грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4966,46грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 05.05.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2014р.
Суддя Я.О. Левшина
Вх: 21485/14
305-69-11
надруковано 3 прим.:
1 - ГСДО,
1 - позивачу
1 - відповідачу