АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/212/14 Справа № 201/5707/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Шелестов К. О. Доповідач - Бровченко Л.В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Бровченко Л.В.,

суддів: Коваленко В.Д., Дрибаса Л.І.,

при секретарі: Грищенко І.М.,

за участю прокурора: Ярової О.А.,

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого, та самого обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Нікополя, гр.України, освіта вища, не одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.140 КК України до одного року позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду, ОСОБА_4, визнаний винним та засуджений за те, що 26 серпня 2011 року о 08 год.15 хв. до КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної Війни» в плановому порядку через деформуючий остеоартроз колінних суглобів була госпіталізована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка при госпіталізації скаржилась на біль у лівому колінному суглобі, порушенні функції ходьби, присутності грижової опуклості на передній порожнині. Після обстеження ОСОБА_5, останній був поставлений діагноз: «післяопераційна вентральна грижа, деформуючий остеоартроз лівого колінного суглобу, дифузіонний кардіосклероз» з супутньою патологією.

01 вересня 2011 року ОСОБА_4 проявляючи несумлінне ставлення до своїх професійних обов'язків, призначив потерпілій ОСОБА_5 проведення оперативного втручання - герніолапаротомію, інтенстіноліз, алопластику за Сапежко сітчастим протезом, не обґрунтовуючи при цьому життєву необхідність проводити оперативне втручання у пацієнта похилого віку.

06 вересня 2011 року ОСОБА_4 в період часу з 11 год.10 хв. до 14 год.15 хв. провів оперативне втручання пацієнту ОСОБА_5

похилого віку, яка відноситься до геріатричної групи хворих, з супутньою патологією, у плановому порядку в лікарняному закладі в якому відсутня цілодобова реанімація.

Крім того, ОСОБА_4 застосував не вірний метод оперативного втручання, а саме: аутопластику за Сапежко (натяжний метод герніопластики), замість запланованого методу алопластики з використанням сітчастого пролоневого протезу, що потягло здавлювання органів черевної порожнини та порушення серцево-судинної системи потерпілої ОСОБА_5

Після оперативного втручання, потерпіла ОСОБА_5 була направлена у післяопераційну палату, де обвинувачений ОСОБА_4, призначив лікувальну профілактику, а саме: з метою післяопераційної аналгезії використовувався НПЗЗ без захисту слизової оболонки шлунку. Також при виникненні багаторазового блювання у хворої в першу добу післяопераційного періоду (600 мл.) є явно неадекватними втратами при багаторазовому блюванні та фізіологічним потребам організму потерпілої ОСОБА_5

Після чого, 07 вересня 2011 року о 17 год.30 хв., при погіршенні стану потерпілої ОСОБА_5, ОСОБА_4, не прийняв заходи для госпіталізації хворої у відділення реанімації та інтенсивної терапії ОКЗ ім.Мечникова, оскільки лікувальний заклад знаходиться на одній території.

Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_4 своїх професійних обов'язків через несумлінне ставлення потягло розвиток серцево-судинної та легеневої недостатності у післяопераційний період у ОСОБА_5, від чого ІНФОРМАЦІЯ_6 року о 23 год.55 хв. настала смерть потерпілої.

В апеляціях та в доповненні до апеляції обвинувачений ОСОБА_4, вважає вирок суду незаконним внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалений незаконним складом суду, який не був створений на підставі закону. Вирок суду не містить посилання на конкретні дії чи бездіяльність, у чому полягали допущені ним невиконання чи неналежне виконання професійних обов'язків. Судове слідство проведено неповно, з порушеннями його прав. Кримінальний закон застосовано неправильно, порушення норм кримінально-процесуального законодавства. Зібрані докази є недопустимими. Суд не взяв до уваги те, що вибір способу проведення операції є правом лікуючого лікаря, його показання проте, що 07 вересня 2011 року після огляду ОСОБА_5 черговим лікарем було встановлено факт порушення стану здоров'я потерпілої, в зв'язку з чим була призначена відповідна терапія. Суд безпідставно послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які не можуть бути допитані як свідки про відомості які становлять лікарську таємницю. Суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи відводу експертам. Посилання суду на те, що ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які приймали участь у повному складі при проведенні експертних досліджень, повністю підтримали зроблені ними у дослідженнях висновки, чим підтвердили неналежне виконання ОСОБА_4 обов'язків є безпідставними. Порушення вимог ст. 370 КПК України. Суд вийшов за межі обвинувачення, безпідставно вказав на неналежне виконання ним професійних обов'язків через несумлінне ставлення до них, що потягло розвиток серцево-судинної та легеневої недостатності у післяопераційний період у потерпілої. Жоден з допитаних експертів не був приведений судом до присяги.

Просить вирок суду скасувати як незаконний, його виправдати.

Захисники ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого вважають вирок суду незаконним внаслідок невідповідності формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, а висновки суду мають

суперечності. Суд не зазначив форму вини та допустив суперечності щодо визначення способу вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо ставлення працівника до виконання професійних обов'язків. Суд безпідставно послався як на докази винуватості посадові інструкції, затверджені 26 березня 2012 року, 28 січня 2013 року. Порушення кримінально-процесуального закону при призначенні та проведенні судово-медичних експертиз, в тому числі і експертизи №52-Д, які є недопустимими доказами, в дослідницьких частинах яких відсутні посилання на існуючі стандарти надання медичної допомоги при лікуванні ОСОБА_5 Судом були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону при допиті експертів в суді, та при призначенні ОСОБА_14 експертом у кримінальному провадженні.

Просить вирок суду скасувати, ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_4

Прокурор, який приймав учать при розгляді справи в суді, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації скоєного, вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним внаслідок м'якості. Судом не враховано, що внаслідок несумлінного виконання обвинуваченим своїх обов'язків настала смерть пацієнта, свою вину обвинувачений не визнав, надання медичних послуг населенню є джерелом існування ОСОБА_4, і він буде змушений повернутися до тієї ж діяльності. Вважає, що з метою усунення ризиків надання обвинуваченим неналежної та неякісної медичної допомоги, суд повинен був позбавити ОСОБА_4 права займатись діяльністю пов'язаною з наданням медичних послуг.

Просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким призначити покарання за ч.1 ст.140 КК України у вигляді двох років позбавлення волі. На підставі ч.2 ст.55 КК України призначити додаткове покарання у вигляді права займатися діяльністю пов'язаною з наданням медичних послуг.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, які підтримали апеляції, та просили вирок суду скасувати, а ОСОБА_4 виправдати, прокурора, який просив вирок суду скасувати, винести свій вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання, у вигляді двох років позбавлення волі, та на підставі ч.2 ст.55 КК України призначити додаткове покарання у вигляді права займатися діяльністю пов'язаною з наданням медичних послуг, проаналізувавши доводи, викладені в апеляціях та в судовому засіданні, співставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції захисників та обвинуваченого задоволенню не підлягають, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині призначеного покарання з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_4 у скоєнні злочину, за який він засуджений, повністю відповідають матеріалам справи та підтверджені ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку та вони є правильними і послідовними. Тому відповідні доводи захисту та обвинуваченого колегія суддів вважає безпідставними.

Не дивлячись на те, що захист та обвинувачений не визнають вини ОСОБА_4 у скоєному та вважають, що формулювання обвинувачення не відповідає фактично скоєному, однак судом було правильно установлено його вину, а саме у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, вина підтверджується наступними доказами:

Висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи №52-Д від

11 березня 2013 року, згідно якого план операції, відображений у передопераційному епікризі, не відповідає фактично проведеному оперативному втручанню, а виконана аутопластика за Сапежко, в протоколі не відображено зміни виду пластики. Також встановлено, що хвора була направлена на консультацію та госпіталізацію з приводу патології колінних суглобів, і операцію зважаючи на вік та супутню патологію, необхідно виконувати тільки за абсолютними показниками, якщо є загроза для життя та при наявності відділення інтенсивної терапії, при цьому, хоча планування операції ОСОБА_5 було сформовано за сучасними вимогами, однак в ході операції, не мотивуючи зміни хірург виконав інший вид операції;

Показаннями експертів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які приймали участь у повному складі при проведенні вищезазначених експертних досліджень, які є аналогічними по суті та зі змісту яких випливає, що вони повністю підтримали зроблені ними у дослідженнях висновки проте, що потерпіла ОСОБА_5 померла після проведеної ОСОБА_4 операції, чим підтвердили неналежне виконання обвинуваченим своїх професійних обов'язків, що потягло смерть потерпілої;

Показаннями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що він займає посаду начальника «Обласного госпіталю для інвалідів Великої Вітчизняної Війни». З метою підвищення оперативної активності свого відділення, ОСОБА_4 почав пошук хворих для проведення операції, що призвело до того, що хвора ОСОБА_5, яка надійшла у лікарню з діагнозом хвороби колінних суглобів, була прооперована з приводу грижі, з якою хвора жила тривалий час та не мала скарг чи звернень. За правилами госпіталю, усі протоколи з приводу операцій підписує заступник начальника по медичній роботі, тільки у випадку відсутності останнього він може також поставити свій підпис, однак у даному випадку план операції, який би підписав начмед був відсутній, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 прооперував хвору ОСОБА_5 без згоди госпіталю, внаслідок чого, при зміні ОСОБА_4 в ході операції запланованого плану оперативного втручання на натяжний метод, призвело до здавлювання внутрішніх органів, що в подальшому потягло порушення у потерпілої функцій нирок, а також серцево-судинної системи, від чого потерпіла померла.

ОСОБА_7 також зазначив, що коли після операції стан здоров'я пацієнтки ОСОБА_5 почав погіршуватися, ОСОБА_4 не скликав консиліум лікарів, а фактично приховав дійсний стан хворої, оскільки останню можна було направити у реанімаційне відділення лікарні ім. Мечникова, яка знаходиться на одній території з госпіталем.

З показань свідка вбачається і те, що після смерті потерпілої ОСОБА_5, правильність дій ОСОБА_4 за встановленими правилами оцінювалися в ході засідань клініко-експертних комісій, як на рівні госпіталю, так і обласними, які у своїх висновках встановили факт неналежного виконання ОСОБА_4 своїх професійних обов'язків, що потягло смерть пацієнта;

Показаннями свідка ОСОБА_6 яка в судовому засіданні показала, що працює лікарем-анастезіологом у госпіталі. Перед операцією було проведено обстеження ОСОБА_5 в ході якого будь-яких протипоказань до оперативного втручання встановлено не було. Під час проведення операції 06 вересня 2011 року стан ОСОБА_5 був стабільний, як до операції, так і під час неї, з її боку проводилися усі необхідні дії щодо знеболювання та підтримання належного стану пацієнтки. Після операції ОСОБА_5 перевели до палати під нагляд медичного персоналу. Першу добу стан ОСОБА_5 був тяжкий, їй проводилося переливання крові, призначалися анальгетики, антибактеріальна терапія, а також препарати метаболічного характеру, враховуючи, що у пацієнтки була ішемічна хвороба серця та гіпертонічна хвороба. Крім того,

вказаний свідок також підтвердила суду, що в ході проведення операції тактика та метод оперативного втручання, запланований раніше, змінювався з алопластики сітчастим протезом на інший метод;

Показання вказаних свідків судом правильно визнані як правдиві, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи і будь-яких підстав не довіряти їх показанням колегія суддів не вбачає, а тому відповідний довід обвинуваченого ОСОБА_4 колегія суддів вважає помилковим;

Поясненнями свідка ОСОБА_9, якими встановлено, що у 2011 році до неї звернулася онука ОСОБА_5, з проханням про госпіталізацію останньої. Хворій ОСОБА_5 планувалося проведення операції із застосуванням сітки, як це було зазначено у медичній картці хворої, однак в ході оперативного втручання тактика була змінена на аутопластику без використання сітки. План операції щодо ОСОБА_5, який в обов'язковому порядку повинен надаватися їй за посадою, ОСОБА_4 не надавався. На її думку саме порушення ОСОБА_4 плану проведення оперативного втручання та застосування останнім невірної тактики в ході операції, в подальшому призвели до погіршення стану здоров'я ОСОБА_5, викликаного післяопераційним ускладненням, при цьому, свідок також зазначила, що у госпіталі відсутнє реанімаційне відділення, однак таке відділення розташовується у приміщенні лікарні ім. Мечнікова, а отже ОСОБА_5 можливо було доставити у реанімацію після погіршення стану її здоров'я;

Показаннями свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні показала, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року вона заступила на добове чергування та о 17 год. при огляді ОСОБА_5 було встановлено, що потерпіла знаходиться у тяжкому стані. О 19 год. стан пацієнтки погіршився, був зроблений укол кардіоміну, при подальшому огляді о 20 год.30 хв. стан ОСОБА_5 не покращився, почалась задуха, в результаті чого було вжито ряд заходів від яких стан потерпілої покращився. Однак о 23 год.40 хв. стан хворої знов погіршився, остання почала втрачати свідомість і на введені препарати не реагувала. О 23 год.55 хв. цього ж дня була констатована смерть потерпілої;

Висновками експертизи №171 від 11 червня 2012 року (т.1 а.к.п.163-174), згідно з якими наказів МОЗ України та інших документів щодо правил заповнення медичної документації не існує, є лише затверджені форми правильного оформлення медичної документації. Медична картка стаціонарного хворого №683/1881 оформлена з порушенням вимог щодо ведення медичної документації: описання місцевого статусу з докладними даними про локалізацію, розміри, консистенцію грижового випирання, розмір грижових воріт і т.д., в медичній картці відсутні, невідомо в чому полягає передопераційна підготовка, які її результати, в передопераційному епікризі від 06 вересня 2011 року відсутні скарги хворої, об'єктивне описування грижового випирання, немає обґрунтування показань до операції у пацієнтки похилого віку, протокол описаний коротко, не вказана локалізація і довжина розтину, локалізація і розміри грижових воріт, кількість грижових камер, об'єм інтраопераційної крововтрати, не обґрунтовано, чому алопластика замінена на аутопластику за Сапежко, у передопераційному епікризі немає обґрунтування показань до операції у пацієнта похилого віку. Також у висновках експертизи містяться відомості про те, які саме пункти «Посадової інструкції» були порушені, а саме п.п. 1,2,13 розділу 3 «Функції»;

Таким чином юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_4 за ч.1 ст.140 КК України є правильною.

Докази зібрані по даній справі є достовірними, допустимими та достатніми, та правильно покладені судом в обґрунтування вини обвинуваченого, а відповідні доводи в апеляції ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставними.

З журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду справи судове засідання було проведено повно, справа розглянута всебічно,

судове засідання проведено з дотриманням вимог КПК України, з забезпеченням всіх процесуальних прав обвинуваченого ОСОБА_4, тому відповідний довід ОСОБА_4 також є безпідставним.

Колегія суддів вважає довід обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що суд порушив вимоги ст.370 КПК України помилковим, адже вирок суду є законним, оскільки ухвалений компетентним судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованим, тому що судом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, було зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_4, та наведено належні та достатні мотиви для його ухвалення.

Довід захисту щодо того, що суд безпідставно послався на посадові інструкції, затверджені 26 березня 2012 року та 28 січня 2013 року, як на докази винуватості обвинуваченого, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки як вбачається з вироку, у ньому не має жодних посилань суду на вказані документи.

Колегія суддів вважає безпідставним довід обвинуваченого ОСОБА_4 і про те, що судом була досліджена медична картка хворої, яка не вилучалася із госпіталю, оскільки вказаний документ органом досудового розслідування був вилучений та приєднаний до матеріалів справи, і під час судового розгляду йому була надана відповідна правова оцінка (т.1 а.к.п.121).

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, акт судово-медичного дослідження (гістологічного) №4733 (т.1 а.к.п.150-152) не підписаний експертами і є неповним, оскільки в ньому відсутня частина сторінок, тому відповідний довід в апеляції обвинуваченого та адвокатів є аргументованим, однак на правильність висновків суду не впливає.

Матеріалами справи встановлено, що судово-медичні експертизи проводилися відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства з повним та всебічним дослідженням питань, що ставилися на їхнє вирішення, і будь-яких порушень при їх проведенні перевіркою матеріалів справи не встановлено, а судом ці експертизи були обґрунтовано визнані в якості належних доказів по справі, тому відповідний довід захисту колегія суддів вважає безпідставним.

Довід обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що вирок суду був винесений незаконним складом суду, колегія суддів вважає помилковим, та таким, що не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які визначають склад суду для розгляду матеріалів кримінального провадження, як на стадії підготовчого судового засідання так і при розгляді справи по суті не виявлено.

Як вбачається з вироку суду, він складений у відповідності до вимог чинного КПК України, фактичні обставини справи та відповідні докази у вироку викладені вірно і будь-яких даних, які свідчили б про його незаконність не вбачається, а тому відповідний довід обвинуваченого про те, що судом було неправильно застосовано кримінальний закон, є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів провадження, будь-яких даних які б підтверджували порушення норм кримінального процесуального законодавства при призначенні експерта ОСОБА_14, а також при проведенні судово-медичних експертиз по справі перевіркою матеріалів не встановлено, а з журналу судового засідання видно, що допит експертів в судовому засіданні проводився у відповідності з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства, а тому відповідні доводи в апеляціях обвинуваченого ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає безпідставними.

Колегія суддів вважає, що довід обвинуваченого про те, що жоден з допитаних в судовому засіданні свідків не був приведений до присяги є безпідставним, оскільки даних які б підтверджували цей факт перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Довід ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які не можуть бути допитані як свідки є аргументованим, оскільки згідно вимог ст.65 КПК України серед переліку осіб які не можуть бути допитані також є і медичні працівники, однак в судовому засіданні вказаним свідкам були роз'яснені норми кримінального процесуального закону, на що дані особи добровільно, не відмовляючись від дачі показань давали пояснення з приводу фактичних обставин справи.

Довід обвинуваченого, щодо того, що суд безпідставно послався на те, що експерти ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтвердили свої висновки, які вони давали в експертизі, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки під час допиту кожного із вказаних експертів при розгляді справи в суді, кожен з них повністю підтвердив зроблені у дослідженні висновки, яким встановлений факт неналежного виконання ОСОБА_4 своїх професійних обов'язків.

Довід обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що судом не взята до уваги та обставина, що вибір способу проведення операцій є правом лікуючого лікаря, колегія суддів вважає аргументованим, однак зважаючи на характер допущених ОСОБА_4 порушень вимог нормативних актів МОЗ України, які регламентують підстави та порядок проведення оперативного втручання, а також наслідки які настали із-за допущених порушень, суд дійшов обґрунтованого висновку проте, що ОСОБА_4 вибрав неправильний метод оперативного втручання, що спричинило невідворотні наслідки у вигляді смерті потерпілої.

Колегія суддів вважає довід захисту про те, що вирок суду не містить посилання на конкретні дії чи бездіяльність у чому полягали допущені ОСОБА_4 невиконання чи неналежне виконання професійних обов'язків, безпідставним, оскільки суд, роблячи висновок про доведеність вини обвинуваченого, на підставі зібраних та ретельно досліджених в судовому засіданні доказах дійшов правильного висновку, що саме від халатного, недбалого та несумлінного ставлення обвинуваченого до своїх професійних обов'язків, яке виразилося у призначенні неправильного методу лікування, який в даному випадку не повинен був застосовуватися, та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_5

Бездіяльність ОСОБА_4, виразилася у не застосуванні методу оперативного втручання, який з огляду на діагноз потерпілої, а також стан її здоров'я та вік повинен був застосовуватися, а тому відповідний довід обвинуваченого колегія суддів розцінює як безпідставний.

Колегією суддів перевірена співрозмірність та справедливість призначеного судом ОСОБА_4 міри покарання.

Так, у відповідності з вимогами ст.65 КК України, при призначенні міри покарання, судом було враховано характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх відповідальність.

Що стосується доводів прокурора, щодо неправильності призначеного ОСОБА_4 покарання, колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а й кару. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні виду і розміру покарання, колегія суддів враховує дані про особу ОСОБА_4, який характеризується позитивно, на обліку у

лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин та вважає, що призначене покарання за ч.1 ст.140 КК України один рік позбавлення волі, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до ступеня невеликої тяжкості, але враховуючи невідворотні наслідки які настали, а саме - смерть потерпілої ОСОБА_5, та з метою усунення ризиків надання обвинуваченим неналежної та неякісної медичної допомоги, колегія суддів вважає необхідним на підставі ч.2 ст.55 КК України застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатись діяльністю пов'язаною з наданням медичних послуг.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, і буде відповідати принципу Європейської конвенції захисту прав людини та основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини та досягнення легітимної мети покарання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 374, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4, в частині призначення покарання, змінити:

призначити ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.55 КК України додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатись діяльністю пов'язаною з наданням медичних послуг строком на два роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: