Справа № 340/785/13-ц
Провадження № 22-ц/779/1054/2014
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р.І.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.
секретаря Мельник О.В.
з участю: ОСОБА_2,її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Зеленської сільської ради, ОСОБА_5 про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду від 01 квітня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися в суд до Зеленської сільської ради, ОСОБА_5 про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту. Свої вимоги обґрунтували тим, що ОСОБА_5 чинить їм перешкоди в користуванні під'їзною дорогою, якою вони користувалися до 2010 року. Присадибну ділянку разом із дорогою, яка по ній проходить, ОСОБА_5 приватизувала та виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак в подальшому рішенням Верховинського районного суду від 29.03.2013 року вказаний державний акт було скасовано. На даний час ОСОБА_5 продовжує чинити перешкоди у користуванні дорогою, шляхом зведення на ній тимчасових споруд, тим самим позбавляючи позивачів можливості потрапити до своїх господарств. У зв'язку з цим, просили встановити постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу і проїзду легковим, вантажним та гужовим транспортом по наявній дорозі через земельну ділянку, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5
У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою. Свої вимоги обгрунтувала тим, що через рельєф місцевості та наявні будівлі влаштувати під'їзну дорогу до господарств ОСОБА_2, ОСОБА_4 через її земельну ділянку неможливо. Разом з тим, ОСОБА_5 не заперечує проти використання ОСОБА_4 частини її земельної ділянки для проходу до своїх помешкань та земельних ділянок. Також ОСОБА_5 вказувала на те, що до господарств ОСОБА_2, ОСОБА_4 передбачений та є в наявності заїзд з іншої сторони вулиці, а тому немає необхідності облаштовувати під'їзну дорогу через її земельну ділянку. Просила суд зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкод у використанні власної земельної ділянки.
Рішенням Верховинського районного суду від 01 квітня 2014 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Зеленської сільської ради, ОСОБА_5 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу і проїзду легковим, вантажним та гужовим транспортом по наявній дорозі шириною 3.5 м. через земельну ділянку, яка перебуває у фактичному користування ОСОБА_5 площею 0,25 га., кадастровий номер 2620884001010030190 та розташована в с. Явірник Верховинського району - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні земельною ділянкою в с. Явірник Верховинського району площею 0,25 га., на якій розміщені належні їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, шляхом заборони проходу та проїзду будь яким видом транспорту по цій земельній ділянці.
Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 114.70 грн. сплаченого судового збору.
На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що на підставі рішення 13 сесії 5 демократичного скликання Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 02.10.2009 року ОСОБА_5 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_5 розмістила тимчасові споруди, унеможлививши проїзд та прохід до господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_4, незважаючи на те, що на вказаній земельній ділянці існувала під'їзна дорога. З приводу перешкод, які чинилися з боку ОСОБА_5 позивачі зверталися з відповідними листами в управління Держкомзему у Верховинському районі, органи місцевого самоврядування та у Верховинський районний суд. Зокрема, рішенням Верховинського районного суду від 23.03.2013 року державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га. виданий 27.04.2010 року на ім'я ОСОБА_5 було скасовано. Після перегляду вказаного рішення в апеляційній інстанції, в частині скасування державного акту воно було залишено без змін. За таких обставин, на думку апелянта, після скасування державного акту виданого на ім'я ОСОБА_5 з урахування норм земельного законодавства вказана спірна земельна ділянка стала об'єктом права власності територіальної громади, а відтак, перешкоди які вчиняє ОСОБА_5 є неправомірними, оскільки порушують права позивачів на нормальне використання під'їзної дороги до своїх господарств. З урахуванням того, що у ОСОБА_5 відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, то і підстави звернення до суду з позовом у неї також були відсутні.
Також представник ОСОБА_2 вказує на неправильну оцінку судом висновку експерта та на недостовірність окремих даних, які містяться в ньому.
З цих підстав рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_2 просила скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили про її задоволення.
ОСОБА_5 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили, рішення суду вважають законним та обґрунтованим.
ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги вважає обґрунтованими, просить її задовольнити.
Представник Зеленської сільської ради, будучи належно повідомленим про розгляд справи, до суду не з'явився.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_2, та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели факт необхідності обтяження земельної ділянки ОСОБА_5 та неможливість нормального проходу чи проїзду до своїх земельних ділянок через наявну вулицю з південної сторони та пішохідну дорогу, яка знаходиться на межі ділянок «Рокіщук-Півнюк».
Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2, та ОСОБА_4 без належних правових підстав періодично здійснюють прохід та проїзд через земельну ділянку ОСОБА_5, на якій розміщені житловий будинок та господарські споруди, тим самим чинять їй перешкоди у використанні земельної ділянки.
Однак повністю погодитись з такими висновками, колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Встановлено, що між сторонами виник спір з приводу можливого обтяження земельної ділянки площею 0,25 га по вул. в с. Явірник Верховинського району на якій розміщені належні ОСОБА_5 на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, з метою проходу та проїзду будь-яким видом транспорту до земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Відповідно до положення ст.98-102 ЗК України право земельного сервітуту є правом власника земельної ділянки чи землекористувача на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. За цими нормами закону власник земельної ділянки або землекористувач вправі вимагати передбаченого законом виду земельного сервітуту і останній повинен здійснюватись способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки , щодо якої він встановлений, а суд , відповідно до ст.10 ЦПК України, повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню, чи можуть бути наведені позивачем обставини достатніми для встановлення зазначеного ним сервітуту, та враховувати обґрунтовані заперечення власника земельної ділянки проти встановлення сервітуту, його обсягу та тривалості.
Виходячи зі змісту вказаних статей, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а особа, яка бажає користуватися чужою земельною ділянкою, має право вимагати встановлення земельного сервітуту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в с. Явірник, присілок Центро (а.с. 88).
Звертаючись до суду з зустрічним позовом та вимагаючи зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні її земельною ділянкою площею 0,25 га. позивач не надала жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували її право власності чи право користування присадибною ділянкою. Посилання ОСОБА_5 на державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку не може братися судом до уваги та бути належним і допустимим доказом оскільки рішенням Верховинського районного суду від 29.03.2013 року вказаний державний акт було скасовано.
При цьому, зазначеним рішенням суду встановлено факт існування під'їзної дороги через приватизовану земельну ділянку ОСОБА_5 Разом з тим, зазначено, що в установленому порядку така на місцевості не відводилася, її межі, площа та конфігурація не визначені. Під час перегляду даного рішення в апеляційній інстанції зазначене рішення в частині скасування державного акта було залишено без змін; факти встановлені зазначеним судовим рішенням мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.
За змістом ст. 152 ЗК України вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, як і відшкодування завданих збитків може лише власник земельної ділянки або землекористувач.
На даний час у ОСОБА_5 правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями відсутні.
За таких обставин вимоги ОСОБА_5 про зобов'язання відповідачів за зустрічним позовом не чинити перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_4 проходу та проїзду будь-яким видом транспорту по цій земельній ділянці є передчасними, а ухвалене у цій частині судом першої інстанції є помилковим та не ґрунтується на відповідних нормах Земельного кодексу і підлягає до скасування, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 слід зазначити наступне.
Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.
Таким чином, позивач має довести у суді, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки якою користується ОСОБА_5
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ні в суді першої інстанції, ні в засіданні Апеляційного суду позивачі за допомогою належних і допустимих доказів не довели ні підстав для встановлення земельного сервітуту, ані неможливості використання без такого сервітуту своєї земельної ділянки та майна.
Зокрема, позивачі не надали жодних доказів, наприклад, висновку експерта, які б підтвердив той факт, що вони (ОСОБА_2, ОСОБА_4.) не можуть потрапити до своїх господарств та земельних ділянок через під'їзну дорогу яка проходить по сільській вулиці, або пішохідній дорозі , яка знаходиться на межі ділянок «Рокіщук-Півнюк».
Крім цього, в контексті ст.ст.98-102 ЗК України, право земельного сервітуту є правом власника або землекористувача земельної ділянки.
Однак у матеріалах справи будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку ОСОБА_2, ОСОБА_4 відсутні, не змогли таких документів надати вони і в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту.
На підставі наведеного та ст.ст. 98-100, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Верховинського районного суду від 01 квітня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою, стягнення судових витрат - відмовити.
В решті рішення Верховинського районного суду від 01 квітня 2014 року залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: В.А. Девляшевський
В.Д. Фединяк