Справа № 22а/4467 Головуючий у 1 інстанції Єзерська І.В.
Категорія 69 Доповідач: Рафальська І.М.
УХВАЛА
Іменем України
13 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М.,
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,
при секретарі Сухоребрій Т.А.,
з участю позивача, його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2038 про визнання права на отримання надбавки у повному обсязі за безперервну військову службу за апеляційною скаргою позивача на рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 20 вересня 2006 року,
встановив:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував, що проходить службу у в/ч А-2038 у смт.Озерне Житомирського району Житомирської області..
Зазначав, що військова частина заборгувала йому виплату надбавки за безперервну військову службу за період з травня 2003р. по лютий 2005р. Відповідно до Указу Президента України № 389 від 5.05.2003 року, йому з травня 2003р. по вересень 2004р. повинна бути встановлена надбавка за безперервну військову службу в розмірі 30% грошового забезпечення, а з вересня 2004 року - 50%, але за цей період надбавка виплачувалась не в повному обсязі.
Оскільки відповідач відмовляє у виплаті надбавки у повному обсязі, просив визнати право на отримання надбавки у повному обсязі та визнати суму заборгованості у розмірі 2180 грн.63 коп. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 529 грн.81 коп.
Рішенням Житомирського райсуду Житомирської області від 20 вересня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення міськрайсуду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його вимог; посилається на те, що райсудом порушені норми матеріального та процесуального права; зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у військовій частині А - 2038, має право на надбавку за безперервну військову службу. Відповідно до довідки в/ч-2038 /а.с.11/, ОСОБА_1 виплачувалась надбавка в розмірі: травень-жовтень 2003р. - 5%, листопад-грудень 2003р. - 30%, січень-серпень 2004р. - 5%, вересень 2004р. - 30%, жовтень-грудень 2004р. - 40%, січень-лютий 2005р. - 10%. березень-грудень 2005р. - 50%.
Виплата надбавки, про стягнення якої просить позивач, передбачена Указом Президента України від 5.05.2003р. № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби та Управління державної охорони України за безперервну службу".
Позивач, як і інші військовослужбовці зі стажем понад 15 років, у спірний період часу мав право на надбавку у розмірі до 50% щомісячного грошового забезпечення. При цьому виплата надбавок військовослужбовцям відповідно до Указу мала здійснюватись за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, а право визначати конкретні розміри надбавок військовослужбовцям було надане Міністру оборони України.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149, виплата цієї надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. При цьому конкретні розміри надбавок визначались Міністром оборони на той чи інший період часу і доводились до відому підлеглих йому командирів військових частин телеграмами /а.с.40-43/, з врахуванням яких відповідно до п. 5.1 Інструкції видавались накази, як підстава виплати надбавки.
Надбавку за спірний період часу у визначених Міністром оборони розмірах позивач отримав /а.с. 11/.
Його вимога про виплату надбавки за весь період часу у максимальному розмірі, за наведених вище обставин є безпідставною, тому суд обгрунтовано відмовив йому у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198,200,205,206 КАС України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Житомирського райсуду Житомирської області від 20 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали у повному обсязі.