Справа № 22ц\2490 Головуючий в суді першої інстанції Волкова Н.Я.
Категорія 39, 41 Доповідач Косигіна Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
21 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Косигіної Л.М.
суддів Жигановської О.С, Микитюк О.Ю.
при секретарі Нечипоренко І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 АТЗТ "Коростенський фарфор" про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою за апеляційною скаргою АТЗТ "Коростенський фарфор"
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2006 року, -
встановив :
В черві 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з АТЗТ "Коростенський фарфор" 2082 грн. 08 коп. за час вимушеного простою за період 2003-2005 pp. В обґрунтування позову зазначила, що в зв'язку з простоєм підприємства з незалежних від неї причин, позивачка не працювала:
· з 01.01.2003 р. по 14.01.2003 p.,
· з 26.04.2003 р. по 10.08.2003 p.,
· з 26.12.2003 р. по 12.01.2004 p.,
· з 25.04.2004 р. по 29.07.2004 p.,
· з 06.12.2004 р. по 10.01.2005 р.
Вважає, що відпустка без збереження заробітної плати не повинна перевищувати 15 календарних днів на рік, але вона у такій відпустці перебувала в 2003 р. - 125 днів, у 2004 році - 130 днів, у 2005 році -9 днів. Позивачка зазначила, що простой підприємства стався не з її вини, а тому відповідач відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України повинен провести оплату простою в розмірі 2\3 тарифної ставки.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1551 грн. 62 коп. заробітної плати за час вимушеного простою без врахування податків та загальнообов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі АТЗТ "Коростенський фарфор" просить скасувати рішення через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне дослідження обставин справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначив, що згідно наказів, на підприємстві був встановлений скорочений робочий день та скорочена робоча неділя. Позивачка ознайомлена з наказами, заперечень не висловлювала, накази не оскаржила і продовжувала працювати, тобто погодилась зі зміною умов праці. Така зміна умов праці не є простоєм.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 10.05.73 р. по 16.05.05 р. працювала оправником-чистильником на АТЗТ "Коростенський фарфор" \а.с. 6\. Відповідно до даних табелю обліку робочого часу та наказів по підприємству, позивачка за період 2003-2005 pp. у відпустках без збереження заробітної плати \ст. 84 КЗпП України\ - не перебувала \а.с. 17-19\.
Згідно чинного законодавства виробничим простоєм визнається тимчасове припинення на підприємстві виробничого процесу не з вини працівника по причинах відсутності сировини, енергії, палива, фінансової скрути тощо. Час простою, що стався не з вини працівника підлягає оплаті у відповідності до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України у разі, коли працівник перебував в час простою на роботі, але не міг виконувати покладені на нього трудові обов"язки із-за простою.
З матеріалів справи вбачається, що наказами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 позивачці та іншим працівникам були змінені умови праці, тобто вона переведена на роботу з неповним робочим днем при неповному робочому тижні \а.с. 17-19, 20-22, 26-27, Зб-37\. В цей період ОСОБА_1 працювала тільки одну годину в понеділок \за що проводилась оплата праці\, решта днів - вихідні. Дані накази позивачка не оскаржила і вони є чинними. Накази про простой на підприємстві не видавались, листки простою не оформлювались.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно визнав відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом 2003-2005 pp. \161 день\ періодом простою та стягнув заробіток відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України.
За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу АТЗТ "Коростенський фарфор" задовольнити.
Скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 листопада 2006 року та ухвалити нове рішення.
Відмовити за безпідставністю заявлених вимог в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТЗТ "Коростенський фарфор" про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.