Справа  №  22ц\2446                             Головуючий  в  суді  першої  інстанції  Волкова  Н.Я.

Категорія     39,   41                                 Доповідач    Косигіна  Л.М,

РІШЕННЯ Іменем    України

21   грудня  2006  р.   апеляційний  суд  Житомирської  області  в  складі:

головуючої                   Косигіної  Л.М.

суддів                          Жигановської  О.С,   Микитюк  О.Ю.

при  секретарі        Нечипоренко   І.Г. розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.    Житомирі    цивільну справу     за     позовом     ОСОБА_1     до     АТЗТ "Коростенський      фарфор"      про      стягнення      заробітної      плати      за      час вимушеного  простою

за  апеляційною  скаргою  АТЗТ   "Коростенський  фарфор"

на  рішення   Коростенського  міськрайонного   суду  Житомирської   області   від 08  листопада  2006  року,   -

встановив   :

В червні 200 6 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з АТЗТ "Коростенський фарфор" 1743 грн. 63 коп. за час вимушеного простою за період 2003-2005 pp. В обґрунтування позову зазначила, що в зв'язку з простоєм підприємства з незалежних від неї причин, вона не працювала в 2003 році - 120 днів, в 2004 році - 110 днів, в 2005 році 20 днів. Вважає, що відпустка без збереження заробітної плати не повинна перевищувати 15 календарних днів на рік, простой підприємства стався не з її вини, а тому відповідач відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України повинен провести оплату  простою  в  розмірі  2\3   її  тарифної   ставки.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.11.2006 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1218 грн. 29 коп. заробітної плати за час вимушеного простою  без  врахування  податків  та  загальнообов'язкових  платежів.

В апеляційній скарзі АТЗТ "Коростенський фарфор" просить скасувати рішення через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне дослідження обставин справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт зазначив, що згідно наказів, на підприємстві був встановлений скорочений робочий день та скорочена робоча неділя. Позивачка ознайомлена з наказами, заперечень не висловлювала, накази не оскаржила і продовжувала працювати, тобто погодилась зі зміною умов праці. Така зміна умов праці  не  є  простоєм.

Скарга  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 1994 року працювала аерографником на АТЗТ "Коростенський фарфор". Відповідно до наказу по підприємству за НОМЕР_1 позивачці надавалася відпустка без збереження заробітної плати з 12..01.2003 р. по 16.01.2003 р. \а.с. 25 - 26\, що підтверджується табелем обліку робочого часу за 2003 рік \а.с. 17\ та відповідає вимогам ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України "Про відпустки". Інші відпустки без збереження заробітної плати  за  період  2003-2005  pp.   позивачці  не  надавались.

Згідно чинного законодавства виробничим простоєм визнається тимчасове припинення на підприємстві виробничого процесу не з вини працівника по причинах відсутності сировини, енергії, палива, фінансової скрути тощо. Час простою, що стався не з вини працівника підлягає оплаті у відповідності до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП України у разі, коли працівник перебував в «ас простою на роботі, але не міг виконувати покладені на нього трудові обов"язки із-за простою.

З матеріалів справи вбачається, що наказами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 позивачці та іншим працівникам були змінені умови праці, тобто вона переведена на роботу з неповним робочим днем при неповному робочому тижні \а.с. 17-19, 20-21, 27-28, 79-80\. В цей період ОСОБА_1 працювала тільки одну годину в понеділок \за що проводилась оплата праці\, решта днів - вихідні. Дані накази позивачка не оскаржила і вони є чинними. Накази про простой на підприємстві не видавались,   листки  простою  не  оформлювались.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно визнав відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом 2003-2005 pp. \137 днів\ періодом простою та стягнув заробіток відповідно до вимог ч.   1   ст.   113  КЗпП  України.

За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення  про  відмову  в  задоволенні  позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309', 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325  ЦПК  України,   апеляційний  суд,   -

вирішив   :

Апеляційну  скаргу  АТЗТ   "Коростенський  фарфор"   задовольнити.

Скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області  від  08  листопада  2006  року  та  ухвалити  нове  рішення.

Відмовити за безпідставністю заявлених вимог в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТЗТ "Коростенський фарфор" про стягнення  заробітної  плати  за час  вимушеного  простою.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його

проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо

до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним

законної   сили.