Срава  №  22ц/2088                          Головуючий  в  суді  1  інст.   Чернявський  М.В.

Категорія                                                                        Доповідач:   Павицька  Т.М.

У     X     В     А     Л     А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

гловуючого  судді  Павицької  Т.М. суддів:     Жагановської  О.С,Микитюк  О.Ю. при  секретарі     Калинець  Т.Л.

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні     в    м.     Житомирі

цивільну   справу   за   позовом   ОСОБА_1       до   ОСОБА_2,     ОСОБА_3     про     визнання частково  недійсним  свідоцтва  про  право  власності  на  житло

за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_2

на  рішення  Житомирського  районного  суду  Житомирської  області  від

20  вересня  2006  року,   -

встановив:

В травні 2003 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 про визнання його дій неправомірними. Позивачка зазначала, що 15.01.1992 року ОСОБА_2 прописався в квартиру АДРЕСА_1, проте в квартирі не проживав і наміру проживати не мав. Просила визнати його прописку  неправомірною.

В грудні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, вимоги якої в ході розгляду справи уточнив і просив стягнути з ОСОБА_1 1600 грн. на відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що ОСОБА_1 безпідставно звинувачує його у неправомірності приписки. Зазначав, що заяви останньої, з цього приводу, не знайшли свого підтвердження під час перевірок відповідними органами. Вважав, що такими діями ОСОБА_1 принижено його честь і гідність, тому  просив  позов  задовольнити.

В квітні 2004 року ОСОБА_1 заявила додаткові вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1. Посилалася на те, що ОСОБА_2 не давав згоди на приватизацію квартири АДРЕСА_1, оскільки підпис на заяві в орган приватизації не вчиняв. Крім того, зазначала, що останній мав інше постійне місце  проживання  в  смт.   Озерне.

В листопаді 2004 року ОСОБА_1 доповнила первісний позов і просила притягнути в якості другого відповідача паспортне відділення    Корольовського    району    МВС    України    в    Житомирській області      та      визнати      його      дії      по      приписці      ОСОБА_2 неправомірними.

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 12 січня 2005 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди роз'єднано від первісного позову у самостійне провадження.

Ухвалою судді Житомирського районного суду  Житомирської області від 22 березня 2005 року позовна заява ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії начальника відділу паспортної реєстрації       і       міграційної       роботи          Корольовсбкого ВМ Житомирського MB УМВС України та скасування реєстрації ОСОБА_2 та позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності  на  житло  роз'єднані       у  самостійна  провадження.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 200 6 року позов задоволено. Постановлено визнати свідоцтво НОМЕР_1 на право власності на житло від 09.03.1994 року частково  недійсним,   зокрема 3/4  частини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що ухвалюючи рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не прийнято до уваги рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 07.03.2000 року, яким зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди мені в користуванні спірним житлом. Також, суд при ухваленні рішення проігнорував положення ст. 64 ЖК України. Крім того вказував, що суд не притягнув до участі у справі орган опіки та піклування, та задовольняючи позов не врахував, що позивачкою не надано  належних  доказів  про  його  не  проживання  у  спірному  житлу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких  підстав.

Із    змісту    позовної    заяви    вбачається, що    ОСОБА_1 просила     визнати     частково недійсним свідоцтво     про     право власності  на  житло  з  тих  підстав,   що  відповідачі  не  були  членами її    сім'ї    та    не    проживали в    квартирі    Крім    того    позивачка посилалась на те, що ОСОБА_2 не   підписував       заяву   на приватизацію    квартири.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим ст.З цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно.

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно        проживають   в   квартирі    (будинку)   разом   з наймачем або  за  якими     зберігається  право  на  житло.

Судом встановлено, що на час приватизації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 був прописаний АДРЕСА_2 і на його сім'ю, а саме на його, дружину ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_4 був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Житомирського районного суду від 31.03.2005 року дії начальника відділу паспортної реєстраційної і міграційної роботи Корольовського MB УМВС України в Житомирській області Бугайчука О.Д. в частині прописки (реєстрації) ОСОБА_2 у 1992 році в квартирі АДРЕСА_1  визнані  неправомірними.

За      таких      обставин,      вирішуючи      спір,       суд правильно встановив фактичні обставини справи і застосував норми матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині     є  необгрунтованими.

Разом     з      тим     суд     допустив            істотне      порушення     норм процесуального  права.

Так, з матеріалів справи- вбачається, що спірне свідоцтво про право власності на житло видане відділом приватизації Коростенського    відділку        залізниці Коростенської    дистанції цивільних  споруд  09.03.1994  року.

Вирішуючи      питання         про      визнання      частково      недійсним свідоцтва про право власності на житло, суд не залучив до участі в справі як належного відповідача відділ приватизації Коростенського    відділку        залізниці            Коростенської    дистанції цивільних споруд, хоча і вирішував питання щодо його прав і обов'язків при з'ясуванні правомірності приватизації квартири ОСОБА_2   та  ОСОБА_3.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в порядку п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню, з направленням справи  на  новий  розгляд.

При новому розгляді справи слід уточнити обсяг позовних вимог ОСОБА_1. Так, при частковому визнанні недійсним оспорюваного свідоцтва нез'ясованим залишається питання щодо права  на  приватизацію  решти 3/4  частин  квартири.

Керуючись ст. ст.209, 303, 304, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України,   апеляційний  суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд  до  того  ж  суду  іншим  суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та

може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України

протягом    двох  місяців  з  дня  набрання  законної  сили.