Головуючий в суді 1 інстанції Тимошенко А.О.                      Справа № 22ц\2433

Доповідач Жигановська О.С.                                                   Категорія 39,41

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

20.12.2006 року     Апеляційний  суд  Житомирської  області  в  складі:

головуючого                                    Жигановської  О.С.

суддів                                                Микитюк  О.Ю.,   Косигіної  Л.М.

при  секретарі                                   Нечипоренко  І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Ліс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати через порушення терміну її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної  шкоди

за     апеляційною  скаргою  ОСОБА_1

на    рішення  Малинського  районного  суду    від     07.11.2006  року

встановив:

31.07.2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом. Позивачка зазначила, що працювала у відповідача з 15.02.2002 року по 29.01.2003 року бухгалтером та з 01.10.2003 року по 01.09.2005 року головним бухгалтером і звільнилась з роботи 01.09.2005 року за власним бажанням. Посилаючись на те, що при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, просила стягнути з відповідача 6654 грн. 93 коп. заборгованості по заробітній платі, 1693 грн. компенсації втрати частини заробітної плати через порушення терміну її виплати, 9990 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до дня подання позовної заяви, а також 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка спричинена внаслідок невиплати відповідачем заробітної  плати.

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку  і  просила  стягнути  на  її  користь  8010  грн.   17  коп.

Рішенням Малинського районного суду від 07.11.2006 року в задоволенні  позову    ОСОБА_1   відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, судом порушено норми матеріального і процесуального  права.

Апеляційна  скарга  не  підлягає  задоволенню  з  таких  підстав.

Судом встановлено, що позивачка працювала в ТОВ „Ліс" з 15.02.2002 року по 29.01.2003 року бухгалтером, а з 01.10.2003 року по 01.09.2005 року - головним бухгалтером. З роботи звільнилась   01.09.2005  року  за  власним  бажанням.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачкою не доведена наявність заборгованості по заробітній платі та невиплата останньої в день  звільнення  ОСОБА_1.   Такий  висновок  є  правильним.

Відповідно до ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  та  заперечень.

Встановлено, що станом на 25.01.2005 року (а.с.43 зворот т.1) відповідач заборгував ОСОБА_1 6654 грн. 93 коп. заробітної плати. Однак, позивачка не надала суду доказів про те, що дана заборгованість існувала на день її звільнення з ТОВ „Ліс" - 01.09.2005 року. В результаті перевірки (а.с.47 т.1), проведеної прокуратурою Малинського району із залученням державного інспектора праці встановлено, що бухгалтерські документи до вересня 2005 року на ТОВ „Ліс" відсутні. Як пояснив керівник підприємства, вони зникли після звільнення бухгалтера (тобто  ОСОБА_1).

На платіжні відомості за період заборгованості або видаткові касові ордери, які б містили дані про виплату або невиплату заробітної плати ОСОБА_1 не посилалась, клопотання про витребування з будь-яких інших установ інформації, яка могла б підтвердити вказані обставини, не заявляла.

Фотокопії книг нарахування заробітної плати в ТОВ „Ліс", які надала позивачка, не є належним доказом, що підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 Так, вказані книги не підписані службовими особами ТОВ „Ліс". Книга за 2005 рік не надана. Як пояснила позивачка, дані книги після свого звільнення вона забрала з підприємства і передала в банк на  відповідальне  зберігання.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а достовірні докази про наявність заборгованості по заробітній платі відсутні, тому висновок суду першої інстанції про безпідставність позову є правильним. За таких обставин рішення залишається без змін. Доводи апеляційної скарги висновків суду не  спростовують.

Керуючись     ст. ст.209, 218,ЗО3, 307,308,313,314,315,317,319,324,325

ЦПК  України,     апеляційний  суд

ухвалив:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1   відхилити,    а рішення        Малинського    районного    суду від 07.11.2006    року залишити  без  змін.

Ухвала  апеляційного  суду  набирає  законної  сили  з  моменту проголошення  і  може  бути  оскаржена  в  касаційному  порядку  до Верховного  Суду  України  протягом  двох  місяців  з  дня  набрання законної  сили  цією  ухвалою.