Судове рішення #367064
Справа №22ц/2307

 

Справа  №22ц/2307                          Головуючий  у  1  інстанції  Голубнича  A.M.

Категорія  19                                               Доповідач  Жизневська  А.В.

РІШЕННЯ Іменем України

20  грудня  2006  року                       апеляційний  суд  Житомирської  області

в  складі:   головуючого        Жизневської  А.В.

суддів        Малахової  Н.М.,   Матюшенко  І.В.

при  секретарі    Кульчицькій  І.В.,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   у   м.Житомирі    цивільну справу    за    позовом        ОСОБА_1    до    ОСОБА_2    про    відшкодування   матеріальної    та   моральної   шкоди,    за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на        рішення Бердичівського  міськрайонного  суду  від  14  липня  2006  року,   -

встановив:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдані йому збитки за витрачання дизельного пального у власних цілях в сумі 4025 грн. та у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. Зазначав, що передав право на керування автомобілем та перевезення вантажів на підставі доручення ОСОБА_2. З останнім була укладена угода про збереження смарт - карток на відпуск нафтопродуктів та матеріальну відповідальність  за  недотримання  норм  витрат  пального.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 14 липня 2006 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4025       грн.        завданої       шкоди,        в       решті       вимог       відмовлено       за  безпідставністю.

В  апеляційній  скарзі   апелянт  просить   скасувати  вказане  рішення, справу   направити   на   новий   розгляд.    Зазначає,    що   висновки   суду   не відповідають   обставинам  справи,   оскільки  позивач  не   надав  доказів  на підтвердження        укладення    будь-яких    цивільних    угод    з    ОСОБА_2. Вважає,   що   суд   не   звернув   уваги   на   те,    які   правовідносини   склалися між    сторонами    і    на    те,     що    відповідно    до    ст. 135-1    КЗпП    України договір      про      матеріальну      відповідальність      може      бути     укладено підприємством,   установою,   організацією   з   працівниками,    які   займають посади   або   виконують   роботи,   безпосередньо   зв'язані   із   зберіганням, обробкою,      продажем,      перевезенням     або      застосуванням     у     процесі виробництва    переданих    їм   цінностей.    Крім   цього,    суд   не    перевірив доводи       позивача    щодо    порушення    збереження    смарт    -    карток,    норм витрат  пального  відповідачем  та  факту  отримання  пального  взагалі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що  вона  підлягає  частковому  задоволенню  з  наступних  підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із позовом про відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 4 025 грн. за використання смарт - карток на відпуск нафтопродуктів ОСОБА_2,    посилаючись   на   наявність   цивільної   угоди,    за   якою   останньому було   передано   для   керування   та   користування   вантажний   автомобіль   і укладено  договір  про  матеріальну  відповідальність.

За чинним трудовим законодавством - письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть укладатися підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем(відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом  Міністрів  України.

Позивач до суду звернувся за вирішенням спору в порядку ст.ст.116.1167,1192 ЦК України, а не за вирішенням трудового спору. Тому посилання на угоду про матеріальну відповідальність є безпідставними - така відповідальність не могла бути Покладена на ОСОБА_2   згідно  довіреності  на  керування  автомобілем.

Крім цього, згідно вказаної довіреності від 31 жовтня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром НОМЕР_1 (а.сп.б) - ОСОБА_1 довірив ОСОБА_2 керувати автомобілем, перевозити вантажі, подавати від його імені заяви, документи та вчиняти інші дії, пов'язані із ремонтом, технічним обслуговуванням, представленням інтересів  в  підрозділах  ДАІ  України.

Інших угод, за якими ОСОБА_2 було доведено норми витрат дизельного пального, а він брав на себе відповідальність за його використання в межах цих норм у справі відсутні і суду не представлялися.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності шкода відшкодовується за її наявності, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між   шкодою   і   протиправним   діянням   заподіювача   та   вини   останнього   в

її  заподіянні.

Суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки  вказане  залишилося  поза  увагою.

За таких обставин рішення підлягає до часткового скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди. В решті рішення підлягає залишенню без зміни. Скасуванню також підлягає рішення в частині стягнення судових  витрат  з  ОСОБА_2.

Щодо у хвали суду від 05 липня 2006 року про відмову в прийомі зустрічного позову до ОСОБА_1 (а.сп.34), то вона прийнята з додержанням  вимог  закону,   підстави  для  її  скасування  відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний  суд

 

вирішив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити  частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 14 липня 2006 року скасувати в частині задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 4025 грн. на користь ОСОБА_1, в частині стягнення судових витрат в розмірі 51 грн. в прибуток держави та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. В решті рішення залишити без  зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двох місяців безпосередньо до  Верховного  Суду  України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація