ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4376/13-а
24 квітня 2014 року 10год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Горовенко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
доДубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.11.2012 року №8886861740, №8886871740, №8886881740.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що господарські операції з ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" мають реальний товарний характер, що підтверджується договорами, видатковими накладними та податковими накладними, актами приймання - передачі, платіжними дорученнями, векселями. Отримані у вказаних контрагентів товари та послуги використані позивачем у своїй господарській діяльності. Відтак, ФОП ОСОБА_4 правомірно сформовано податковий кредит за наслідками вказаних господарських операцій. Відповідачем не зібрано жодного доказу на підтвердження факту нереальності господарських операцій позивача з ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС". Акт перевірки складено податковим органом з порушенням вимог податкового законодавства, його висновки ґрунтуються виключно на припущеннях, щодо відсутності наміру у зазначених контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності спрямованих на виконання взятих зобов'язань фактичних дій. Зауважив, що висновки актів перевірки платників податків не можуть бути покладені в основу висновків акту перевірки іншого платника податків, адже податковий орган зобов'язаний дослідити та проаналізувати первинні документи бухгалтерського обліку.
На момент проведення перевірки у позивача не було доказів подання належним чином складених податкових декларацій та книги обліку доходів та витрат, оскільки всі первинні бухгалтерські документи, вся звітність та договори 29.02.2012 року вилучені працівниками податкової міліції у Рівненській області згідно з протоколом обшуку по кримінальний справі № 7/41-12.
Додатково зазначив, що твердження про невідображення в податковому обліку сум повернутих авансових платежів контрагентами ДП "Львіввугілля" та ДТГО "Львівська залізниця" є безпідставним, оскільки відповідач прийшов до такого висновку без посилання на первинні документи позивача, які б підтверджували факт отримання коштів, а саме банківські виписки, платіжні доручення. Просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач - Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області проти позову заперечив, подав суду письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, зокрема пояснив суду, що господарські операції фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком", ТОВ "Будівельна компанія АРС" є безтоварними, а правочини такими, що здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків. Такі висновки Дубенською об'єднаною податковою інспекцією зроблені відповідно до актів перевірок ДПІ Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, ДПІ у м. Полтава та ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Вказав, що згідно інформації та актів перевірок, які надійшли на адресу Дубенської ОДПІ, контрагенти з якими ФОП ОСОБА_4 перебувала в господарських відносинах не знаходяться за податковою адресою, а тому все це вказує на нікчемність правочину та безтоварність вказаних господарських операцій позивача, неправомірність формування податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, безпідставного віднесення до витрат сум коштів, які сплачені на рахунки цих контрагентів. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_4 зареєстрована виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області 19.01.2007 року, як платник податків перебуває на обліку в Дубенській ОДПІ з 20.01.2007 року, зареєстрована платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 11.01.2008 року № 100088259 (т.1 а.с.95-97).
Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення планової документальної виїзної перевірки №218 від 24.02.2012 року посадовими особами Дубенської ОДПІ, проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.
За наслідком проведеної перевірки Дубенською ОДПІ складено акт від 19.11.2012 року № 314/17-40/НОМЕР_1 (т.1 а.с.17-71), яким встановлено порушення:
- п.177.5 ст.177, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України - не подано податкову декларацію за результатами календарного року (2011 року), термін подання до 09.02.2012 року;
- п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено незабезпечення платником податків зберігання книги обліку доходів та витрат, та не надано документи згідно листа № 10317/17-38 від 05.11.2012 року за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року;
- пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7, пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.13, абз. б п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України, у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб (податок з доходів фізичних осо) від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 33329,94 грн., в тому числі по періодах: 2-4 квартал 2010 року - 33000 грн., 2011 рік - 329,94 грн.;
- пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.5, пп.7.5.1 и.7.4.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 193403,00 грн. у тому числі за квітень 2010 року в сумі 72,00 грн., за травень 2010 року в сумі 7414,00 грн., за червень 2010 року в сумі 14917,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 1223,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 81400,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 701,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 72603,00 грн., за січень 2011 року в сумі 1070,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 8317,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 5686,00 грн.
- п.51.1 ст.51, пп."б", "г" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділу III "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року №46/18784, а саме: неподання, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкових розрахунків (Ф-1ДФ) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року;
- пп."а" п.19.1 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", п.2 "Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності" затвердженого Наказом ДПА України №12 від 21.04.1992 року та ч.1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, а саме підприємцем за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року облік придбаного та реалізованого товару в книзі обліку доходів та витрат ф.10 щоденно не вівся;
- п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України, пункту 3.4 "Порядку ведення обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощенні систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність" затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1025 та ч.1 ст.1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №8073-Х (із змінами та доповненнями), встановлено не ведення книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.
На підставі акту перевірки від 19.11.2012 року № 314/17-40/НОМЕР_1 та в результаті встановлених порушень Дубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:
- №8886871740 від 30.11.2012 року, яким до позивача застосовано адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн. (т.1 а.с.72);
- № 8886861740 від 30.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 34502,43 грн., в тому числі за основним платежем 33329,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 762,49 грн. (т.1 а.с.73);
- № 8886881740 від 30.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 241753,75 грн., в тому числі за основним платежем 193403,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 48350,75 грн. (т.1 а.с.74).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для вказаних висновків стало те, що податковим органом встановлено, що ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" не мали фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару та надання послуг, оскільки за даними ДПІ Амур - Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська (акт перевірки від 22.07.2011 року №1596/23-4/37211582), ДПІ у м. Полтава (акт про неможливість проведення зустрічної звірки №1203/22-7/37068860 від 12.11.2012 року), ДПІ у Печерському районі м. Києва (акт про неможливість проведення перевірки №4782/22-10/37264634 від 12.11.2012 року) у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження не встановлено.
З наведених фактів посадовими особами Дубенської ОДПІ зроблено висновок про те, що діяльність ФОП ОСОБА_4 була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, а угоди на поставку товару та надання послуг, що укладені між позивачем та ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, впродовж 2010 - 2011 років ФОП ОСОБА_4 отримала від ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" товарно - матеріальні цінності та послуги.
Так, 01.10.2010 року між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ "ВКП Омега-Спектр" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №01/10-01, згідно з яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов'язувався прийняти й оплатити вугілля кам'яне (т.1 а.с.236-237).
На виконання умов договору №01/10-01 від 01.10.2010 року позивачу поставлено вугілля на загальну суму 423324,00 грн., постачальником виписано:
- видаткові накладні №211175 від 02.11.2010 року, № 411175 від 04.11.2010 року, №911175 від 09.11.2010 року, № 9111751 від 09.11.2010 року;
- податкові накладні № 211175 від 02.11.2010 року, № 9111751 від 09.11.2010 року, №911175 від 09.11.2010 року, № 411175 від 04.11.2010 року;
- рахунки - фактури № 21175 від 02.11.2010 року, № 411175 від 04.11.2010 року, №911175 від 09.11.2010 року, № 9111751 від 09.11.2010 року (т.1 а.с.239-250).
Розрахунки за поставлений товар відбувалися по безготівковому розрахунку - 13.12.2010 року перераховано 25000,00 грн. та шляхом видачі простого векселя серії АА 1700911 на суму 423324,00 грн.
Суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних ФОП ОСОБА_4 включено до складу податкового кредиту.
06.07.2010 року між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ "Делавер Ком" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №06/07-1, згідно з яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов'язувався прийняти й оплатити вугілля кам'яне на суму 500000,00 грн. (т1 а.с.219-220).
На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_4 придбано у ТОВ "Делавер Ком" товар (вугілля) загальною вартістю 488400,37 грн. (у т.ч. ПДВ 81400,06 грн.), постачальником виписано:
- видаткові накладні №209112 від 02.09.2010 року, №609112 від 06.09.2010 року, №1091122 від 01.09.2010 року, №109112 від 01.09.2010 року;
- податкові накладні №1091122 від 01.09.2010 року на суму 9595,30 грн., №109112 від 02.09.2010 року на суму 110345,90 грн., №209112 від 02.09.2010 року на суму 251505,00 грн., №309112 від 03.09.2010 року на суму 27945,00 грн., №609112 від 06.09.2010 року на суму 89009,17 грн.;
- рахунки - фактури №309112 від 03.09.2010 року, №609112 від 06.09.2010 року, №1091121 від 01.09.2010 року, №109112 від 01.09.2010 року, № 209112 від 02.09.2010 року (т.1 а.с.219-235).
Розрахунки з ТОВ "Делавер Ком" здійснювалися позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями №751 від 14.10.2010 року на суму 89000,00 грн., №755 від 20.10.2010 року на суму 70000,00 грн., №759 від 26.10.2010 року на суму 80000,00 грн., про які зазначено на сторінці 37 акту перевірки.
01.07.2011 року між ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ТОВ "Будівельна компанія АРС" (Експедитор) укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг №10/07-1 згідно якого Експедитор зобов'язувався в порядку та на умовах визначених цим договором забезпечувати транспортне перевезення та експедирування за замовленнями Замовника, а Замовник зобов'язувався здійснювати оплату за надані послуги (т.2 а.с.179).
На виконання умов договору ТОВ "Будівельна компанія АРС" надало послуг на суму 49900,00 грн. (у т.ч. ПДВ 8316,67 грн.), на підтвердження чого сторони оформили::
- податкову накладну № 234 від 01.09.2011 року;
- акт приймання-передачі виконаних робіт № 234 від 01.09.2011 року (т.2 а.с.180).
Розрахунки з ТОВ "Будівельна компанія АРС" здійснювалися позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями №1000 від 20.09.2011 року на суму 49900,00 грн.
Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних включені ФОП ОСОБА_4 до складу податкового кредиту відповідних періодів, відповідно суми витрат - до складу валових витрат.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Вищий Адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначив, що умовою для визнання нікчемним правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.
Порядок застосування ст.228 Цивільного кодексу України визначений пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як встановлено судом, факт поставки товарів/послуг ФОП ОСОБА_4 з боку ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Реальність факту здійснення господарської операції по придбанню вугілля, його транспортування та його подальшого продажу також підтверджується документами на транспортування - договорами на перевезення, залізничними накладними, актами відбору проб, протоколами випробувань, експертними висновками торгово-промислових палат про якість вугілля, що належить ФОП ОСОБА_4, накладними на продаж товару, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату вартості товару (т.2 а.с.50-73).
Враховуючи наведене, висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком", ТОВ "Будівельна компанія АРС", є безпідставними.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушеннями вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Крім того, судом встановлено, що на момент укладання договорів та на момент їх виконання ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" були належним чином зареєстровані, знаходились на обліку в органах державної податкової служби та належним чином зареєстровані, як платники податку на додану вартість.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин вказані контрагенти були зареєстровані, як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Щодо доводів відповідача про те, що правочини ФОП ОСОБА_4. з ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави, суд зазначає наступне.
Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З матеріалів справи та акту перевірки від 19.11.2012 року № 314/17-40/НОМЕР_1 вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.
Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки від 19.11.2012 року №314/17-40/НОМЕР_1, щодо нікчемності господарських операцій позивача з ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та ТОВ "Будівельна компанія АРС" є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені відповідними доказами.
Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування повинен нести безпосередньо той платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустив правопорушення.
Позивач не може нести відповідальності за діяння контрагента та третіх осіб, у тому числі державного реєстратора та посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Відповідачем не встановлено обізнаності ФОП ОСОБА_4, щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Що стосується визначення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне, впродовж 2010 року ФОП ОСОБА_4 отримувала у ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" товарно - матеріальні цінності, а саме вугілля кам'яне. Придбання товарів відбувалось на підставі видаткових та податкових накладних, що виписувались ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком". Оплата за придбаний товар здійснювалася по перерахунку згідно платіжних доручень. В подальшому поставлений товар реалізовувався покупцям транспортом постачальника або найнятим покупцем. Усі ці обставини встановлені судом на підставі належним чином оформлених документів. Тому суд вважає, що відсутні підстави для зменшення валових витрат по операціях з ТОВ ВКП "Омега-Спектр", ТОВ "Делавер Ком" та віднесення цих сум до чистого доходу фізичної особи з наступним оподаткуванням їх відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Також, судом встановлено, що відповідно до протоколу обшуку від 29.02.2012 року проведеного старшим оперуповноваженим ОРВ ВПМ Дубенської ОДПІ лейтенантом податкової міліції Дмитруком Ю. за результатами обшуку у позивача вилучено для долучення до матеріалів кримінальної справи наступні документи: папка білого кольору з назвою "Договора інші" на 58 аркушах, книга обліку та витрати на 52 аркушах, папка жовтого кольору без назви з вмістом реєстрів отриманих та виданих податкових накладних на 346 аркушах, папка білого кольору з назвою "Банк 2011" на 143 аркушах, папка сірого кольору з назвою "Посвідчення якості" на 34 аркушах, папка білого кольору з назвою "Податкові накладні отримані" на 31 аркуші, договори поставки на 34 аркушах, папка білого кольору з назвою "ПП ОСОБА_4" на 82 аркушах, папка сірого кольору без назви з вмістом податкових декларацій на 31-му аркуші, папка сірого кольору з назвою "ОСОБА_4 банк" на 47-ми аркушах, папка сірого кольору з назвою "Договора ОСОБА_4" на 73 аркушах, накладні на 37 аркушах, платіжні доручення на 29 аркушах, папка білого кольору з назвою "Податкові накладні ОСОБА_4" на 179 аркушах, акти передачі на 27 аркушах, папка сірого кольору без назви із вмістом податкових розрахунків на 122 аркушах, довіреності на 46 аркушах, посвідчення про якість вугілля на 32 аркушах, папка білого кольору з назвою "ПДВ не проведені ОСОБА_4" на 64 аркушах.
Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у ФОП ОСОБА_4 належним чином складених податкових декларацій, книги обліку доходів та витрат є протиправними, оскільки дані документи вилучалися старшим оперуповноваженим ОРВ ВПМ Дубенської ОДПІ лейтенантом податкової міліції Дмитруком Ю. для долучення до матеріалів кримінальної справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятих ним рішень.
Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 458,80 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 30.11.2012 року №8886861740, №8886871740, №8886881740.
Присудити на користь позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458,80 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.