Справа № 22/1830                                                        Головуючий у 1 інстанції Поліщук М.Г.

Категорія 20                                                                 Доповідач: Рафальська І.М.

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М.

суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С.В.,

при секретарі Сухоребрій Т.А.,

з участю відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у М.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 17 липня 2006 року,

встановив:

У березні 1997 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 97 грн.76 коп. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок побиття відповідачем 12.09.95р. йому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, з приводу яких він тривалий час перебував на лікарняному та був змушений витрачати свій час на відвідування органів слідства та суду. Просив також стягнути з відовідача 35 грн. понесених ним витрат на оплату послуг адвоката за допомогу у складанні даного позову.

Ухвалою Корольовського райсуду м.Житомира від 17 липня 2006 року прийнята часткова відмова ОСОБА_1 від частини позову і провадження у справі в частині стягнення 97 грн.76 коп. матеріальної шкоди закрито.

Рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 17 липня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 грн. моральної шкоди, 35 грн. судових витрат, а всього 1535 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, 12.09.95р., відповідач, поблизу будинку своєї матері в с. Лісовщина Житомирського району, на грунті раніше існуючих неприязних стосунків, металевою трубою побив позивача, чим спричинив останньому легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Це стверджується вироком Житомирського райсуду Житомирської області від З березня 2006 року, яким відповідач визнаний винним у спричиненні позивачу вказаних тілесних ушкоджень, тобто в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України /а.с.93-96/, та ухвалою колегії судців судової палати у кримінальниї справах апеляційного суду Житомирської області від 23 травня 2006 року /а.с.97-102/, якою вищевказаний вирок райсуду в частині вини відповідача залишений без зміни.

За наведених обставин, коли вина відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди доведена /а це фізичні та моральні страждання/, то райсуд прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов.

Доводи апеляційної скарги висновків райсуду не спростовують.

Рішення райсуду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308,313, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 17 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.