Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
26 грудня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді......................... Мельничук Н.М.,
суддів.................................. Гузовського О.Г. та Яковлєва С.В.
з участю
прокурора........................................... Турської В.В.
потерпілого........................................... ОСОБА_1,
цивільного позивача.............................. ОСОБА_2
та засудженого................................... ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та цивільного позивача ОСОБА_2 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 26 - 27 жовтня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_3, уродженець міста Малина Житомирської області, громадянин України, військовозобов'язаний, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, житель АДРЕСА_1, раніше судимий - 15.05.2006 р. Малинським районним судом за ст. 186 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строком 2 роки.
Відповідно до ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 15 травня 2006 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно засудженому ОСОБА_3 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.
Справа № 11 - 892 / 2006 Головуючий у суді 1-ої інстанції Міхненко С.Д.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 23 серпня 2006 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4.000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 1142 грн. 80 коп.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області ( код 25574601, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039, р/р 35229005000096, призначення : за експертизу) судові витрати в сумі 94 грн. 15 коп..
Майно ОСОБА_4 - автомобіль "VOLKSWAGEN Jetta" реєстраційний номер НОМЕР_1, на яке накладено арешт згідно постанови про накладення арешту на майно від 22 червня 2006 року ( а.с.36 ), постановлено звернути в рахунок задоволених позовних вимог потерпілого.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
Так, 27 травня 2006 року близько 21-ої години, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи документів на транспортний засіб, керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN Jetta" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в м. Малині по вул. Чорновола до перехрестя з вул. Гагаріна. Під час руху він в порушення вимог п.2.3 п/п "б", п.2.9 п/п "а", 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху був неуважним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перевищив допустиму в населених пунктах швидкість руху 60 км/год, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку по узбіччю вул. Чорновола в м. Малині. Внаслідок наїзду потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про зміну вироку, якими : визначити датою винесення вироку дату його проголошення - 27 жовтня 2006 року ; включити до вступної частини вироку повні дані про попередню судимість засудженого за вироком від 15 травня 2006 року. При цьому автор апеляції наводить відповідні доводи ( а.с.132 ).
Цивільний позивач ОСОБА_2, яка судом визнана таким за своїм процесуальним становищем ( а.с.103зв. ), у своїй апеляції просить скасувати або змінити вирок в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди та стягнути на її користь з відповідачів 100.000 грн. моральної та 10.000 грн. матеріальної шкоди в солідарному порядку ( а.с.127 - 129 ).
В обгрунтування апеляції вона зазначає, що вона надала суду лише частину документів, так як після травмування сина вона рятувала його, а не думала про письмові докази. У неї ж 5-ро дітей, не працюють, а існують лише за рахунок державної допомоги. На сьогодні вона має великі борги у зв'язку понесеними витратами на лікування.
Звертає увагу, що син продовжує лікуватись по теперішній час.
Апелянт також вважає, що суд безпідставно зменшив визначену нею суму заподіяної моральної шкоди, не врахувавши у повній мірі ступінь перенесених сином фізичних та моральних страждань внаслідок отриманої травми, втрати нормальних суспільних зв'язків та людського спілкування.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
На подану апеляцію прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, надійшли пояснення потерпілого ОСОБА_1, в яких він не заперечує проти її задоволення ( а.с.136 ).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого ОСОБА_1 та цивільного позивача ОСОБА_2, які підтримали подані апеляції з мотивів, наведених у них, та просили збільшити суми стягнутої шкоди -матеріальної до 10.000 грн., а моральної до 100.000 грн., стягнувши її солідарно з цивільних відповідачів по справі, пояснення засудженого ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляції цивільного позивача, надавши суду свої письмові заперечення, думку прокурора, яка частково підтримала подані по справі апеляції та вважала, що слід уточнити дату винесення вироку та збільшити розмір стягнутої із засудженого суми моральної шкоди до 10.000 грн., перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій і заперечень засудженого, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений, при обставинах, викладених у вироку, кваліфікація його дій та вид і розмір призначеного покарання авторами апеляцій не оспорюється.
Щодо питання правильності вирішення судом цивільного позову у кримінальній справі, поставленого в апеляції цивільного позивача, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної /немайнової/ шкоди суд, правильно пославшись на роз'яснення Верховного Суду України, які містяться у п.9 ч.1 постанови Пленуму "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 з послідуючими змінами, не навів і не врахував у повній мірі обставин, що враховуються при визначенні розміру такого відшкодування. Тому визначений судом розмір цієї шкоди неможливо визнати таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п.З зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушеннями стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України. Зокрема, частиною 2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При визначенні розміру відшкодування моральної /немайнової/ шкоди, як роз'яснив у п.9 ч.1 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відповідно до дослідницької частини висновку експерта НОМЕР_3 за даними медичної карти НОМЕР_2 ОСОБА_1. був доставлений до реанімаційного відділення МРТМО 27 травня 2006 року без свідомості з місця ДТП. Больова чутливість збережена. Діагноз клінічний : важка черепно-мозкова травма, перелом основи черепа. Важкий гемарогічний забій головного мозку, мозкова кома. За висновками експерта у гр-на ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому лобної кістки, гемарогічного забою головного мозку, синців та ран голови, які по своїй категорії відносяться до тяжких, що є небезпечними для життя ( а.с.43 - 44 ).
Згідно довідки Малинського МРТМО ОСОБА_1. знаходився на стаціонарному лікуванні в Малинській райлікарні з 27 по 29 травня 2006 року і 29 травня 2006 року був переведений для подальшого лікування в обласну лікарню м. Житомира ( а.с.21 ).
Станом на 05 червня 2006 року ОСОБА_1. перебував у відділенні анестезіології - інтенсивної терапії Житомирської обласної дитячої лікарні без свідомості ( а.с.20 ).
За довідками Малинського MP ТМО учень ПТУ НОМЕР_4 ОСОБА_1. станом на 05 липня 2006 року продовжував хворіти, а також з 20 по 28 вересня знаходився на стаціонарному лікуванні ( а.с.98, 99 ).
З пояснень потерпілого ОСОБА_1 та цивільного позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції також вбачається, що потерпілий на даний час продовжує хворіти і у зв'язку зі станом свого здоров'я вимушений був залишити навчання у ПТУ.
Таким чином, наведені обставини дають колегії суддів всі підстави для висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що втрати немайнового характеру потерпілому були заподіяні внаслідок моральних і фізичних страждань та інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями ОСОБА_3.
В даному випадку моральна /немайнова/ шкода полягала у моральних переживаннях потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та у порушеннях його стосунків з оточуючими людьми.
При визначенні розміру моральної шкоди суд визнав суму моральної шкоди у 100.000 грн., визначену цивільним позивачем, завищеною було наведення будь-яких мотивів і вважав за необхідне обмежити сумою в розмірі 4.000 грн.. Однак суду слід було врахувати продовжуваний незадовільний стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничі стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану
За наведених вище обставин колегія суддів визнає, що розмір заподіяної злочином моральної шкоди, визначений судом, явно не відповіді перенесеним потерпілим стражданням і є заниженим, а тому підлягає збільшенню. Разом з тим, колегія суддів також визнає, що розмір заподіяні моральної шкоди, визначений цивільним позивачем, грунтується на особистом суб'єктивному сприйнятті ОСОБА_2 перебігу подій, пов'язаних травмуванням сина та матеріальному становищі її сім'ї, і не грунтується в засаді розумності. Тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 по своїй суті правильним, але розмір заподіяної моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_1, слід збільшити до 25.000 грн..
Посилання цивільного позивача в апеляції щодо збільшення розмір матеріальної шкоди до 10.000 грн. є безпідставними, так як цивільний позов цій частині судом був задоволений відповідно до наданих доказів. Апелянто же не надано будь-яких доказів на спростування висновків суду.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора щодо неправильності вказівки суду у вступній частині вироку про дату складання вироку - "26-27 жовтня 2006 року", так як відповідно до ст.ЗЗЗ КПК України серед інших даних, які суд зобов'язаний вказати, є місце і час постановлення вироку. Суд же, як видно із протоколу судового засідання від 26 жовтня 200 року, у зазначений день о 17 год. 25 хв. видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення, а о 9-ій годині 27 жовтня 2006 року проголосив виро ( а.с.118зв. ). Таким чином, суд помилково зазначив у вироку не час йог постановления, а термін складання. При цьому суд також не врахував положен КПК України відносно обчислення строків.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із доводами апелянт щодо необхідності посилання у вступній частині вироку при викладені відомостей про особу підсудного даних про судимість, яка погашена, так я дане не передбачено ст.ЗЗЗ КПК України, а відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України, які містяться у п.14 ч.2 постанови "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" від 2 червня 1990 року № 5 з послідуючими змінами, дані про зняту чи погашен судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку. Тому посилання прокурора з цього приводу є безпідставним.
Керуючись ст.ст.365, 366, 373 ч.1 п.З КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та цивільного позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 26-27 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_3 в частині позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_2 про стягнення моральної /немайнової/ шкоди змінити - збільшити розмір стягнутої із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 заподіяної злочином моральної /немайнової/ шкоди з 4.000 ( чотирьох тисяч ) до 25.000 ( двадцяти п'яти тисяч ) грн. 00 коп..
Вважати правильною датою постановления зазначеного вироку суду першої інстанції - 27 жовтня 2006 року.
В решті даний вирок залишити без зміни.