Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2814/13-ц

Провадження № 2/553/37/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25.04.2014м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді: Тимчука Р.І.,

при секретарі: Коломієць А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року та процентів, нарахованих за користування кредитом, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року, що утворилася станом на 10.06.2013 року, в сумі 367142 грн. 41 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441грн.

09.07.2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № 11328502000 від 05.06.2008 року, що утворилася станом на 19.12.2012 року, в сумі 342314 грн. 71 коп., а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності від 01.11.2006 року виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради та зареєстровано в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим номером № 16824765, та записано в реєстраційну книгу за № 125-16950 та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3423 грн. 15 коп.

Ухвалою суду від 03 квітня 2014 року справи об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача Штанько В.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився попередньо надавши до суду письмові пояснення в яких заперечував проти задоволення позову та заяву про слухання справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги Банку не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася попередньо надавши до суду письмові пояснення в яких заперечувала проти задоволення позову та заяву про слухання справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася попередньо надавши до суду заяву про слухання справи без її участі в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 05.06.2008 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», на даний час Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та громадянином України - ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11328502000. Відповідно до умов кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 38900,00 дол. США 00 цент., що є еквівалентом за курсом НБУ на дату укладення договору 188742,80 грн. 80 коп. надання кредиту здійснюється терміном до 04.06.2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за Договором від 05.06.2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, одночасно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, у відповідності до п.2.1 Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року видами забезпечення виконання Договору було обрано поруку ОСОБА_2 та заставу нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 до Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, яка підписана 30 січня 2009 року, змінено кінцевий термін повернення кредиту Позичальником, а саме з 04.06.2018 року на 10.06.2028 року. Дана Додаткова угода підписана представником Банку та ОСОБА_1, до відома ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доведена.

30 січня 2009 року представником Банку та ОСОБА_1 підписана Додаткова угода № 3 до Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, якою змінено номер Договору про надання споживчого кредиту з № 11328502000 на №11328502001. З Додатковою угодою № 3 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не ознайомлено.

25 березня 2009 року представником Банку та ОСОБА_1 підписана Додаткова угода № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11328502001 від 05.06.2008 року, якою змінено номер Договору про надання споживчого кредиту з № 11328502001 на №11328502002. З Додатковою угодою № 1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не ознайомлено.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно абзацу 2 п.1.1 Договору про надання споживчого кредиту Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу, або декілька траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в Договорі, для чого надає до Банку письмову заяву, за формою згідно вимог банку, в якій зазначає бажану суму траншу, в межах загальної суми кредиту, та бажану дату його отримання.

Відповідно до п.1.5 Договору Банк надає Позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 у Банку.

Згідно копій меморіальних ордерів, наданих представником позивача в судовому засіданні, ОСОБА_1 Банком на рахунок НОМЕР_1 перераховано наступні кошти:

-меморіальний ордер № 0607524032 від 05.06.2008 року - 19235,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 93328 грн. 22 коп.;

-меморіальний ордер № 0607968659 від 24.06.2008 року - 18565,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 90034 грн. 68 коп.;

-меморіальний ордер № 0609017384 від 04.07.2008 року - 5500,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 26673 грн. 90 коп.;

-меморіальний ордер № 0610510084 від 06.08.2008 року - 12000,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 58134 грн. 00 коп.;

-меморіальний ордер № 0610824176 від 18.08.2008 року - 5500,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 26642 грн. 00 коп.;

-меморіальний ордер № 0610948406 від 26.08.2008 року - 25000,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 121087 грн. 50 коп.;

-меморіальний ордер № 0611013257 від 28.08.2008 року - 5000,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 24228 грн. 50 коп.;

-меморіальний ордер № 0612113581 від 10.09.2008 року - 1700,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 8247 грн. 38 коп.;

-меморіальний ордер № 0612345892 від 18.09.2008 року - 600,00 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 2910 грн. 66 коп.

Всього перераховано на поточний рахунок НОМЕР_1, який відкритий на ім'я ОСОБА_1 - 93100 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 451286 грн. 80 коп.

Відповідно до меморіального ордеру № 0607600426 від 09.06.2008 року на поточний рахунок НОМЕР_2, який відкритий на ім'я ОСОБА_1, перераховано 2000 дол. США, що в еквіваленті гривні становить - 9702 грн. 00 коп. В ордері в графі «Призначення платежу», зазначено - надання кредиту згідно угоди 11328502000 від 05.06.2008 року: 111936 - ОСОБА_1

Представником позивача не обґрунтовано на якій підставі Банком ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 93100 дол. США, тоді як в підписаному Договорі про надання споживчого кредиту сума кредиту вказана 38900 дол. США., та не обґрунтовано чому на поточний рахунок НОМЕР_2 перераховано 2000 дол. США.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, не зрозуміло з чого складається сума заборгованості, коли здійснювалися проплати по кредиту та яким чином були розподілені кошти.

Згідно наданого представником позивача пояснення до розрахунку заборгованості по позову (а.с.158-159 том № 1) в період часу з 13.06.2008 року по 23.09.2011 року, ОСОБА_1 сплачено 59517 дол. США 22 цент. Фактично отриманих 95100 дол. США 00 цент., хоча Договір про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року передбачав надання кредиту в сумі 38900 дол. США 00 цент., а отже, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 сплачено суму коштів передбачених Договором.

Відповідно до наданого представником відповідача пояснення, що посилається на довідку-розрахунок заборгованості станом на 10.06.2013 року (а.с.5-14, том № 1), яка надана представником банку, підсумувавши суми фактичного погашення за наданим кредитом (5 графа) отримуємо суму 96765,15дол.США, здійснивши підрахунок сплачених процентів (9 графа) маємо суму 17374,53дол.США, отже сума тіла кредиту перевищує на 3665,15дол.США. суму наданих коштів (а.с.208 том. № 2).

В зв'язку з зазначеними розбіжностями Головуючим по справі перед сторонами ставилося на обговорення питання щодо призначення по справі судово-економічної експертизи, з метою встановлення точної суми заборгованості на момент винесення рішення, але сторони заперечували проти призначення експертизи.

Позивач в своєму позові вказує, що Відповідачам направлялися вимоги, щодо погашення заборгованості за кредитним договором, але дані вимоги, згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та письмових пояснень ОСОБА_2, вони не отримували. Банком до матеріалів справи не долучено копій вимог та копій рекомендованих повідомлень, що підтверджують отримання Відповідачами вимог щодо погашення заборгованості.

Відповідно до п.2.1 Договору поруки від 05.06.2008 року передбачено, що кредитор не в праві без згоди поручителя змінювати умови Основного Договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

Банком порушено дану умову Договору, так як без відома ОСОБА_2 підписано між Банком та ОСОБА_1 ряд додаткових угод, якими змінено номер Договору про надання споживчого кредиту № 11328502000 від 05.06.2008 року, спочатку на №11328502001, а пізніше на № 11328502002, змінено термін виконання основного зобов'язання з 04.06.2018 року на 10.06.2028 року, дане відстрочення виконання призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитом, та не зрозуміло на якій підставі збільшено суму самого кредитного договору з 38900 дол. США до 93100 дол. США.

Верховний Суд України в постанові від 20.02.2013 року в справі №6-172цс12, зазначив, що відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21.11.2012 року в справі № 6-134цс12, в якій Верховний Суд України висловив правову позицію, що звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч.1 ст.559 ЦК України не є необхідним.

У відповідності до ч.1 ст.360 ЦПК України, рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму права.

Відповідно до положень ст.589 ЦК України та ст.20 Закону України «Про заставу», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання, у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

В порушення вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», банк не направляв відповідачам письмових вимог про усунення порушень з виплати кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, без дотримання вимог частини 1 ст.35 Закону України, «Про іпотеку», а саме не запропонував виконати вимогу про виконання порушеного зобов'язання у менш ніж тридцятиденний строк.

Оскільки на час звернення до суду відсутнє виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені.

При виконанні вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», позивач не позбавлений права звернення з аналогічним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення в зв'язку з недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10, 57, 58, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 360 ЦПК України, ст.ст.559, 589 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу», ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку», Постановою Верховного Суду України від 21.11.2012 по справі №6-134цс12, Постановою Верховного Суду України від 20.02.2013 по справі №6-172цс12, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити в повному обсязі, в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м.Полтави в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Р. І. Тимчук