30.04.2014

Справа № 434/889/14-ц

Провадження № 2/434/1560/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/Мотивована частина/

30 квітня 2014 року Артемівський районний суд м. Луганська

у складі головуючого судді Морозової С.М.

при секретарі Іванової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родаківський трубний завод», третя особа: Арбітражний керуючий /ліквідатор/ Альошкін Сергій Валерійович про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за звільнення, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зміни дати звільнення, зобов'язання видати трудову книжку,

В С Т А Н О В И В

Позивач просив суд стягнути з відповідача невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 92945,55 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 6997,06 грн.

07.04.2014 року позивач звернувся до суду з уточненими позовними вимогами та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Родаківський трубний завод» невиплачену при його звільненні заробітну плату у розмірі 39678,05 грн., вихідну допомогу у розмірі 3825 грн., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 6214,33 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2013 року по 10 квітня 2014 року у розмірі 63644,13 грн., змінити дату його звільнення з посади головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Родаківський трубний завод» з 04 лютого 2013 року на день розгляду позову в суді, зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку, посилаючись на наступні обставини.

15.02.2012 року він був прийнятий на роботу на посаду головного інженера у ТОВ «Родаківський трубний завод» з окладом 4500,00 грн., 04.02.2013 року згідно наказу № 7-к він був звільнений, але заборгованість з заробітної плати у розмірі 39678,05 грн. йому не була сплачена у день звільнення, йому також не була сплачена вихідна допомога у розмірі 3825 грн. та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 6214,33 грн. При його звільненні йому не було вручено наказ про звільнення та не видано трудову книжку, у зв'язку з чим він знаходиться у вимушеному прогулі до теперішнього часу, тому він просить суд стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 лютого 2013 року по 10 квітня 2014 року у розмірі 63644,13 грн., зобов'язати відповідача повернути йому трудову книжку та змінити дату звільнення з 04.02.2013 року на день розгляду справи в суді. Оскільки відповідач добровільно не сплачує йому вищезазначені суми, він змушений звернутися до суду та просити суд задовольнити його позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, в своїх письмових запереченнях суду пояснив, що 21.03.2012 року господарським судом Луганської області проведено процедуру санації, постановою суду від 14.11.2013 року ТОВ «РТЗ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Альошкіна С.В.

23.03.2012 року за актом приймання-передачі колишнім керівником ОСОБА_3 передано керуючому санацією Альошкіну С.В. лише частку фінансової звітності боржника, не всю статутну документацію, іншу документацію та печатку підприємства. Будь-якої кадрової документації відповідачу не передавалось, у тому числі і трудова книжка ОСОБА_1, також листом № 1-02/04 від 02.04.2012 року ОСОБА_3 повідомила його та господарський суд Луганської області про те, що вона як директор ТОВ «РТЗ» не може виконати приписи п.4 ст.17 Закону і передати йому бухгалтерську та іншу документацію боржника у справі, його матеріальні та інші цінності. Заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 41246,87 грн., вихідна допомога 1317,54 грн., компенсація за невикористану відпустку 3633,12 грн. Після відкриття ліквідаційної процедури 18.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області із заявою про визнання грошових вимог і ухвалою суду від 31.01.2014 року вказану заяву було прийнято до розгляду.

У зв'язку з відсутністю фінансово-господарської діяльності ТОВ «РТЗ», відсутністю грошових коштів для відповідних виплат, порушення справи про банкрутство відносно відповідача є підстави для відмови у задоволенні позову.

Надалі відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких позов визнав частково та просив задовольнити вимоги позивача в частині заборгованості по заробітній платі у розмірі 39395,55 грн. та компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6997,06 грн.

Надалі відповідач надав додаткові заперечення на позовну заяву та посилаючись на те, що ліквідаційну процедуру по справі про банкрутство ТОВ «Родаківський трубний завод» введено після набрання чинності нового Закону України «Про банкрутство» заяви поточних кредиторів, в тому числі із вимогами щодо погашення заборгованості із заробітної плати, повинні подаватися в рамках справи про банкрутство до господарського суду, а не до суду загальної юрисдикції і рішення Артемівського районного суду м. Луганська не буде братися до уваги господарським судом Луганської області просив закрити провадження у справі та просив розглянути справу за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ЦПК України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 21.03.2012 року по справі № 21/106б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Родаківський трубний завод» було припинено процедуру розпорядження майном боржника та введено процедуру санації строком на 12 місяців до 21.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.11.2013 року було продовжено процедуру санації боржника та повноважень керуючого санацією Альошкіна С.В. З вищезазначеної ухвали вбачається, що ухвалою господарського суду Луганської області від 09.07.2008 року порушено провадження у справі № 21/106б про банкрутство ТОВ «Родаківський трубний завод» за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців з 18.11.2013 року по 18.11.2014 року.

В період порушення справи про банкрутство, при відсутності фінансово-господарської діяльності відповідача, 15.02.2012 року позивач ОСОБА_1, був прийнятий на роботу на посаду головного інженера у ТОВ «Родаківський трубний завод» з окладом 4500,00 грн. згідно наказу № 1/1к-12 від 13.02.2012 року - директора ТОВ «Родаківський трубний завод» ОСОБА_3

З наказу № 6-к від 22 листопада 2012 року керуючого санацією ТОВ «Родаківський трубний завод» вбачається, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.03.2012 року у справі про банкрутство ТОВ «Родаківський трубний завод» введено процедуру санації, керуючим санацією ТОВ «Родаківський трубний завод» призначено Альошкіна С.В.

Враховуючи викладене, попереджено головного інженера ТОВ «Родаківський трубний завод» ОСОБА_1 про звільнення, згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із банкрутством ТОВ «Родаківський трубний завод» шляхом спрямування відповідного листа та копії наказу.

22.11.2012 року керуючий санацією ТОВ «РТЗ» направив ОСОБА_1 лист, з якого вбачається, що в зв'язку з тяжким становищем підприємства-боржника, неможливістю забезпечити роботою та сплачувати заробітну плату, в порядку ст.49-2 КЗпП України він повідомив ОСОБА_1 про звільнення з посади головного інженера ТОВ «Родаківський трубний завод» після перебігу двохмісячного строку з дня отримання цього повідомлення.

Наказом № 7-к від 04 лютого 2013 року звільнено головного інженера ТОВ «Родаківський трубний завод» ОСОБА_1 з займаної посади згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із банкрутством ТОВ «Родаківський трубний завод», наказано видати ОСОБА_1 вихідну допомогу та здійснити остаточний розрахунок.

04.02.2013 року керуючий санацією ТОВ «РТЗ» направив ОСОБА_1 лист, з якого вбачається, що в зв'язку з тяжким становищем підприємства-боржника, неможливістю забезпечити роботою та сплачувати заробітну плату, в порядку ст.49-2 КЗпП України він повідомив ОСОБА_1 про звільнення з посади головного інженера ТОВ «Родаківський трубний завод» з 04.02.2013 року.

Згідно відомості про виплату грошей № 1 від 15 липня 2013 року підписаної Альошкіним С.В. ОСОБА_1 виплачено 3186,06 грн.

Відповідно довідки про заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 наданою ліквідатором ТОВ «Родаківський трубний завод» заборгованість з заробітної плати станом на 30.01.2014 року становить 46719,85 грн., в тому числі:

- заробітна плата - 41131,75 грн.

- компенсація за невикористану відпустку - 4270,56 грн.

- вихідна допомога - 1317,54 грн.

З письмових заперечень відповідача від 10.04.2014 року вбачається, що він частково визнав позов та не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 39395,55 грн. та компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6997,06 грн.

Згідно розрахунку, який наданий позивачем заборгованість з заробітної плати становить 42860,51 грн., з яких 15.07.2013 року було сплачено 3182,46грн. і остаточно заборгованість за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року склала 39678,05 грн.

Відповідно до ч.1ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого їм органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство, установа, організація, згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація Повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі затримки трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові згідно з ч.4 ст.235 КЗпП України виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У разі стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Судом встановлено, що позивач з 04.02.2013 року звільнений з посади головного інженера ТОВ «Родаківський трубний завод» та наказано здійснити йому остаточний розрахунок, сума заборгованості по заробітній платі становить 39678,05 грн. згідно розрахунку наданому позивачем і який не спростований відповідачем, тому суд вважає, що трудові права позивача порушені і підлягають захисту, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункт 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Ст.ст. 74, 75 КЗпП України передбачає, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Стаття 83 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Постановою КМУ України № 100 від 08.02.1995 року з наступними змінами, суд для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню.

З розрахунку наданому позивачем і який не спростований відповідачем, вбачається, що нарахована, але не виплачена заробітна плата складає 39678,05 грн., середньоденна заробітна плата позивача складає 214,29 грн., період затримки розрахунку за період з 05 лютого 2013 року по 10 квітня 2014 року становить 297 днів, тому заробітна плата позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню на його користь з відповідача складає 63644,13 грн.

Судом встановлено, що відповідач - керуючий санацією ТОВ «Родаківський трубний завод» Альошкін С.В. виконуючи свої обов'язки з 21.03.2012 року, попередивши позивача 22.11.2012 року про наступне звільнення, а надалі надав наказ про його звільнення 04.02.2013 року, ніколи не попереджав позивача про відсутність в нього трудової книжки позивача, не звернувши увагу відповідних органів на відсутність трудової книжки позивача на підприємстві, при цьому як керівник зобов'язаний був належним чином вести кадрову документацію та нести відповідальність за її збереження.

Враховуючи, що відповідачем не передана позивачу при його звільненні трудова книжка і до 10 квітня 2014 року не надано доказів відправлення трудової книжки на адресу позивача, суд вважає, що саме з вини відповідача позивач позбавлений права працевлаштуватися і його позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що позивачем наданий детальний розрахунок нарахованої, але невиплаченої зарплати та інших відрахувань за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року, який становить за відрахуванням частково заборгованості 15.07.2013 року - 39678,05 грн., вихідної допомоги у розмірі 3825,00 грн., грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6214,33 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 63644,13 грн., цей розрахунок не спростований відповідачем, бо надана ним довідка про заборгованість із заробітної плати не містить в собі ніяких розрахунків, сума заборгованості без надання розрахунків неодноразово змінювалась відповідачем, тому суд вважає за необхідне прийняти до уваги розрахунок зроблений позивачем, оскільки він містить в собі необхідні утримування із зарплати та відповідає нормам Податкового Кодексу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість вищезазначених виплат, у зв'язку з відсутністю фінансово-господарської діяльності ТОВ «Родаківський трубний завод», відсутністю грошових коштів для відповідних виплат та вважає їх безпідставними.

За викладених обставин, суд вважає, що відповідач в порушення норм трудового законодавства до теперішнього часу після звільнення позивача з 04.02.2014 року безпідставно не виплатив йому суму нарахованої, але невиплаченої зарплати за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року, який становить за відрахуванням частково заборгованості 15.07.2013 року - 39678,05 грн., вихідної допомоги у розмірі 3825,00 грн., грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 6214,33 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 63644,00 грн., тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

З додаткових заперечень відповідача від 23.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області в рамках провадження у справи № 21/106б б/н від 18.01.2014 року про визнання грошових вимог. Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.03.2014 року прийнято вказану заяву ОСОБА_1 до розгляду.

Згідно ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ст.10 ч.4 цього закону передбачає, що суд у провадження якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржників, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочині /договорів/ укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою /стягненням/ грошових зобов'язань /податкового боргу/, визначених відповідно до Податкового Кодексу України, а також справ у спорах про визнання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим Кодексом України.

З 19.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким ч.1 ст.12 ГПК України доповнена п.7 такого змісту:

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушена справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів /договорів/ укладених боржником; про сплату податків, зборів /обов'язкових платежів/; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Згідно до листа Вищого спеціалізованого суду України № 709/0/4-13 від 07.05.2013 року «Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника: «таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції /предметної підсудності/ справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід врахувати положення пункту 1-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги ст.15 ЦПК України, ст.12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо так ухвалу постановлено після 19 січня 2013 року.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, їх слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з того, що справа про банкрутство ТОВ «Родаківський трубний завод» була порушена ухвалою господарського суду Луганської області 09.07.2008 року, тобто до 19 січня 2013 року, суд вважає посилання відповідача про те, що заяви поточних кредиторів, в тому числі з вимогами щодо погашення заборгованості із заробітної плати, подаються в рамках справи про банкрутство до господарського суду, а не до суду загальної юрисдикції, є безпідставними, не заслуговують на увагу, клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з чим також не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач 04.02.2013 року був звільнений з підприємства ТОВ «Родаківський трубний завод» у зв'язку із його банкрутством, про що був виданий наказ № 7-к від 04.02.2013 року на підприємстві, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зміни дати його звільнення з 04.02.2013 року на дату винесення рішення, оскільки ці вимоги не передбачені діючим трудовим законодавством.

Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судові витрати.

На підставі ст.ст.44, 74,75, 116, 117, 233 ч.2 КЗпП України, ст.ст. 213-214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родаківський трубний завод», третя особа: Арбітражний керуючий /ліквідатор/ Альошкін Сергій Валерійович про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за звільнення, компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, про зміну дати звільнення, витребування трудової книжки задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Родаківський трубний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 39678,05 грн., вихідної допомоги у розмірі 3825,00 грн., компенсації за невикористану відпустку 6214,33 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 лютого 2013 року по 10 квітня 2014 року у розмірі 63644,13 грн., а всього 113359,51 грн., а також на користь держави судові витрати у розмірі 1133,59 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області на протязі 10 днів з дня проголошення рішення, а особами які не були присутні під час проголошення рішення на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення шляхом подачі скарги через Артемівський районний суд м. Луганська.

Суддя: