Справа     № 11а - 923  2006 р.                       Головуючий у І інстанції Побережний В.Й.

Категорія  ст. 186 ч.2,

КК України                                   Доповідач      Михайловський В.І.

УХВАЛА

Іменем    України

26 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду   Житомирської області в складі:

головуючого                           Романова О.В.,

суддів                                      Михайловського В.І.,

Широкопояса Ю.В.

прокурора Вдовиченка І.М.

засуджених                             ОСОБА_1.,

ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 21 листопада 2006 року, цією постановою

ОСОБА_3, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зі змінами обстановки, а кримінальну справу відносно нього за ст. 198 КК України закрито.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3.- підписку про невиїзд скасовано.

Згідно постанови суду ОСОБА_3. 10 квітня 2006 року, знаходячись у гастрономі ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 він придбав у продавця відділу мобільних телефонів ОСОБА_4. мобільний телефон „Сіменс СХ-75" завідомо знаючи, що вказаний мобільний телефон є викраденим. Вказані дії ОСОБА_3. кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ст. 198 КК України.

Суд першої інстанції звільнив ОСОБА_3. від кримінальної відповідальності, врахувавши те, що злочин є середньої тяжкості, вчинений ОСОБА_3 вперше та у неповнолітньому віці, розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, навчається, запевнивши суд, що більше не вчинить суспільно-небезпечного діяння. По справі також засуджені ОСОБА_1., ОСОБА_2. за ст.186 ч.2, ОСОБА_4 за ст. 198 КК України, апеляції від яких до суду не надходило.

В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд.

В обгрунтування апеляції прокурор послався на те, що суд неправильно застосував кримінальний та кримінально - процесуальний закон.

Апелянт вважає, що втрата суспільної небезпечності з боку особи повинна виразитися у суттєвій зміні обстановки у житті конкретної особи, про що може свідчити й правильна поведінка, об'єктивна її оцінка після скоєння злочину, спосіб життя та сумлінне виконання професійних і громадських обов'язків. Це такі зміни в особистому житті особи, які доводять факт виправлення та свідчать про вирогідність не вчинення злочину у майбутньому.

Доказів на підтвердження змін в особистості ОСОБА_3., які б свідчили про його виправлення та неможливість вчинення злочинів у майбутньому у постанові суду не наведено. Суд першої інстанції, на думку прокурора, лише використав обставини, передбачені вимогами ст. 66 КК України.

Апелянт, у даному випадку, вважає, що доречно було б застосувати вимоги ч.5 ст. 7 КПК України, згідно якої суд може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який підтримав апеляцію, засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., які не визначили своєї думки щодо поданої апеляції та просили вирішити справу згідно вимог закону, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція задоволеню не підлягає.

Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальну справу про звинувачення ОСОБА_3. за ст. 198 КК України, прийшов до переконання, що підсудний вперше вчинив злочин середньої тяжкості у неповнолітньому віці, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, у даний час поступив і навчається у вищому учбовому закладі. Наведені висновки суду є обгрунтованими та повністю підтверджуються письмовими матеріалами справи.

А тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував вимоги статті 48 КК України та статті 7 КПК України, звільнивши ОСОБА_3. від кримінальної відповідальності за ст. 198 КК України та закривши кримінальну справу.

Посилання апелянта на те, що в особистості підсудного ОСОБА_3  фактично не настало позитивних змін, а суд використав у своїй мотивації постанови обставини, передбачені ст. 66 КК України є безпідставними, оскільки надані докази по справі вказують на те, що ОСОБА_3. виключно позитивно характеризується, до будь-яких видів відповідальності по даний час не притягався, за період з квітня по листопад 2006 року поступив та навчається у вищому учбовому закладі. Вказані обставини переконливо свідчать про те, що вказана особа перестала бути суспільно небезпечною, у зв'язку з чим не вбачається будь-яких перешкод для застосування щодо ОСОБА_3. вимог ст. 48 КК України та ст.7 КПК України.

А тому, колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та направлення справи на повторний судовий розгляд.

Керуючись ст.ст.365, 366    КПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляцію помічника прокурора Корольовського району м.Житомира залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 21 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3 -без зміни.